Конотопська фортеця
План-реконструкція Вечерського В. В.:
І – Панський двір; ІІ – Замок; ІІІ – Фортеця
1 – Роменська (Підлипенська) брама
2 – Київська (Попівська) брама
3 – Путивльська брама
4 – Собор Різдва Богородиці
5 – Георгіївська церква
6 – Сорокосвятська церква
7 – Успенська церква (до 1795 р.)
7-а – Успенська церква (з 1795 р.)
Штрихуванням позначено місце первісного поселення 1635 р. (слобода Новоселівка)
Коното́пська форте́ця — комплекс оборонних споруд, втрачений об'єкт нерухомої культурної спадщини, м. Конотоп Сумської області, Україна.
Зміст
Розташування і складники
Місце колишніх фортеці й замку — в історичному центрі міста на підвищенні лівого берега р. Єзуч (ліва притока р. Сейму). Складниками оборонного комплексу були два земляні укріплення — замок і міська фортеця (усе — не збережено).
Історична довідка
Заселення м. Конотопа відбувалося від 1635 у кілька етапів. Спершу засновано слободу Новоселицю на мису при впадінні струмка Зеленчак у р. Єзуч. 1640 на північ від Новоселиці на протилежному березі струмка Зеленчак староста новгород-сіверський О. Пісочинський (1580–1646; тепер Україна) збудував регулярну фортецю, первісно названу Konotopol. Її перша писемна згадка — 1647. Конотоп (уже як Konotop) — важливу фортецю із замком позначено 1650 на «Спеціальній карті України» Г.-Л. де Боплана. Унаслідок Хмельниччини від 1648 тут утворено центр козацької сотні спершу Чернігівського, а потім — Ніжинського полків. Відтоді до 1751 фортеця і місто були «у диспозиції кожного гетьмана». Гетьмани отримували значні прибутки від конотопських млинів.
1659 численне московське військо протягом тримісячної облоги не змогло здобути Конотоп, оборону якого очолював ніжинський полковник Григорій Гуляницький (дата народження невідома, початок 17 ст. — 1679; тепер Україна). Стійкість оборонців фортеці дала змогу гетьману І. Виговському зібрати військо, залучити союзника (Кримський ханат) і розгромити московитів у Конотопській битві.
Восени 1663 військо Речі Посполитої захопило і зруйнувало Конотопську фортецю. У першій половині 18 ст. систему укріплень міста радикально реконструйовано і спрощено: міська фортеця стала однодільною, прямокутною у плані з земляним оборонним валом, ровом і наріжними земляними бастіонами. Протягом 2-ї половини 18 ст. частину оборонних ліній фортеці було зруйновано як непотрібну (фортеця втратила військове значення у 1770-х), тож плани кінця 18 ст. фіксують лише північну й західну лінії укріплень у вигляді валу з ровом і наріжним бастіоном. У 1-му десятиріччі 19 ст. під час реконструкції міста згідно із планом, затвердженим 1803, вали знесено, рови засипано.
Характеристика
1640 структура міста була дводільною — фортеця і слобода Новоселиця. Проте фортеця була складним містобудівним утворенням: чотирикутна у плані, довгим боком прилегла до краю надрічкового плато. У південно-західному куті чотирикутника містився замок, південну половину якого займав так званий панський двір, посеред якого стояли «панські хороми». Система оборони складна, як на таке невелике місто, зате ефективна, що і засвідчила невдала московитська облога 1659.
Кожен із цих складників мав свою оборонну огорожу.
Фортецю оточував земляний оборонний вал із дубовим палісадом. З двох напільних боків був рів, з південного і східного боків — круті (можливо ескарповані, див. Ескарп) схили й водні перешкоди робили влаштування рову зайвим. Фортеця мала 4 брами: Роменську (Підлипенську) з півдня, Путивльську — з півночі, Київську (Попівську) із заходу. Східна безіменна брама виходила до річки. Фортеця була бастіонною і башт не мала.
Замок або «го́род» із трьох боків оточував земляний оборонний вал із ровом, брамою з мостом через рів.
Панський двір оточував земляний оборонний вал із палісадом і ровом. Від панського двору до річки йшов «відвідний острог» — окрема оборонна споруда для забезпечення водопостачання усього комплексу оборонних споруд.
Залишки земляних оборонних споруд 17–18 ст. помітні у топографії та розплануванні історичного центру м. Конотопа. Замчище добре простежується в кварталах між проспектом Червоної Калини, вулицями Красногірською (Варшавською), Ярмарковою і Соборною. Тепер цю територію забудовано адміністративними спорудами.
Значення
Конотопська фортеця має військово-історичне значення як один із втрачених зразків оборонного будівництва на теренах Лівобережної України, що пов’язаний із визначною історичною подією — Конотопською битвою.
Джерело
- Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России : в 15 т. Санкт-Петербург : П. А. Кулиш, 1878. Т. 10. С. 81.
Література
- Вечерський В. Фортифікації Сумщини // Пам’ятки України: історія та культура. 2001. № 4. С. 84–91.
- Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2003. С. 358–377.
- Приймак В., Осадчий Є. Північний схід Дніпровського Лівобережжя у кінці XVI–XVII ст. Полтава : [б. в.], 2006. С. 13–14.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 216–219.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Конотопська фортеця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Конотопська фортеця (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.06.2025
