Колористика (архітектура)
Колори́стика (від лат. color — колір) — сукупність кольорових характеристик архітектурної форми, що візуально сприймається людиною.
Характеристика
Кольорові характеристики в архітектурі виникають унаслідок:
- наявності природного забарвлення різних будівельних матеріалів (зокрема й опоряджувальних): різних порід каменю, дерева, видів цегли й інших керамічних виробів (див. Будівельні матеріали і вироби), металів (міді, бронзи, сталі, чавуну, алюмінію) та синтетичних матеріалів;
- наявності видимого світла, яке за допомогою кольорового скла вітражів розкладається в інтер’єрах на різні кольори освітлення;
- спеціального фарбування поверхонь.
Колір як світло й колір як забарвлення і пофарбування повсюдно використовують в архітектурі з найдавніших часів.
Колірні співвідношення класифікують за:
- колірним тоном (наприклад, блакитний, жовтий, помаранчевий тощо);
- насиченістю кольору (один і той самий колір може бути тьмяним і яскравим);
- світлотою кольору (один і той самий колір може бути світлим і темним).
Колір як об’єктивна властивість форми справляє значний емоційний вплив на людину, визначаючи її мистецьке враження від твору архітектури. В архітектурі, як і в образотворчому мистецтві, колір і форма тісно взаємопов’язані. Тому колір є важливим засобом композиційної виразності архітектури. За допомогою спеціально запроєктованих колірних співвідношень підкреслюють тектоніку споруд, виділяють акценти архітектурної композиції, вияскравлюють формоутворення в архітектурі, виділяють функціонально й змістовно важливі частини простору як назовні будівель чи споруд, так і в їхніх інтер’єрах, позначають небезпечні зони у виробничих і транспортних спорудах.
Відповідно до сприйняття людиною кольори поділяють на теплі (червоний, помаранчевий, жовтий) та холодні (блакитний, синій, зелений, фіолетовий), поєднання яких утворюють теплий чи холодний колорит. В утворенні обох беруть участь також ахроматичні кольори — білий, чорний, сірий. Розрізняють нюансну й контрастну колірні гами. При цьому найважливішим є гармонійне поєднання кольорів та відповідність колористики змісту твору архітектури.
Значення
Колір має важливе символічне значення (наприклад, пурпурний — символ імператорської влади у Візантійській імперії); проте символіка кольорів відрізняється у різних культурах (наприклад, білий — символ чистоти в європейській християнській традиції та водночас — символ смерті й жалоби в Індії, Китаї, Японії).
Додатково
Іноді колористикою називають кольорознавство як систему знань про колір в аспекті сприймання його людиною.
Література
- Тиц А. А., Божко Ю. Г., Иванова Г. И. и др. Основы архитектурной композиции и проектирования. Киев : Вища школа, 1976. С. 76–77; 138–139.
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 129–130.
- Печенюк Т. Кольорознавство. Київ : Грані-Т, 2009. 192 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Колористика (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колористика (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2023
