Коваленко, Юрій Олександрович

Ковале́нко, Ю́́рій Олекса́ндрович (22.03.1966, с. Некрасове, тепер Шосткинського району Сумської області, Україна — 14.03.2023, с. Кузьмине Сіверськодонецького району Луганської області, Україна; похований 18.03.2023 у рідному селі) — історик, археолог, музеєзнавець, пам’яткоохоронець, педагог, музикант, громадський діяч, волонтер, штаб-сержант Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни.

Коваленко, Юрій Олександрович
Народження	22.03.1966
Місце народження	Некрасове, Шосткинський район, Сумська область
Смерть	14.03.2023
Місце смерті	Кузьмине, Сіверськодонецький район, Луганська область
Місце поховання	Некрасове
Alma mater	Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	історія, археологія, музеєзнавство, педагогіка, військова справа

Відзнаки
Ордени	За мужність ІІІ ступ.
Медалі	За жертовність і любов до України

Життєпис

Народився в сім’ї учительки і робітника. 1973–1981 навчався у Некрасівській восьмирічній школі. Водночас опанував музичну освіту (клас баяна) у Глухівській музичній школі. Закінчивши Глухівську середню школу № 2 (1983) продовжив навчання у Сумському професійно-технічному училищі № 5 (тепер Сумське міжрегіональне вище професійне училище), де 1985 здобув спеціальність електрика. Першу вищу освіту здобув 1996 у Глухівському педагогічному інституті імені Сергія Сергєєва-Ценського (тепер Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка) за спеціальністю «Викладач дошкільної педагогіки і психології, вихователь»; другу — 2005 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія».

Працював на посаді електромонтера (1985) у Всесоюзному науково-дослідному інституті луб’яних культур у м. Глухові, проходив строкову військову службу (1985–1987).

Упродовж 1987–1992 працював на посадах: лаборанта Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, художнього керівника Будинку культури с. Некрасового, керівника музичного гуртка Будинку піонерів м. Глухова, директора підліткового клубу Глухівського професійно-технічного училища № 31 (тепер Глухівське вище професійне училище).

21.02.1992–10.12.1997 проходив військову службу (за контрактом) у ЗСУ на посаді начальника клубу військової частини № 48 228.

1999 обійняв посаду завідувача науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів».

Від грудня 2020 — у лавах ЗСУ (за контрактом). Учасник російсько-української війни на етапі операції Об’єднаних сил. Воював під м. Авдіївкою у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Перебуваючи в лавах ЗСУ, захистив кандидатську дисертацію «Історична топографія Глухова доби середньовіччя та ранньомодерного часу». 27.09.2021 отримав науковий ступінь кандидата історичних наук.

Від початку повномасштабного вторгнення військ Росії на територію України (24.04.2022) брав участь у боях під м. Глуховом, у Чернігівській, Запорізькій, Луганській областях.

У березні 2023 захищав Україну в багатоденних запеклих боях на позиціях у Серебрянському лісництві поблизу с. Кузьминого Кремінської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області. Загинув від пострілу ворожого танку.

Діяльність

Як історик вивчав історичну топографію м. Глухова; як археолог провів комплекс робіт з виявлення та уведення до наукового обігу нових археологічних пам’яток Глухівщини; як музеєзнавець був науковим консультантом створення нової експозиції Глухівського краєзнавчого музею (2002), автором концепції експозиції музею археології Національного заповідника «Глухів» (2008). Як науковий консультант 2007–2020 брав участь в археологічних розкопках м. Батурина у складі Міжнародної українсько-канадської археологічної експедиції при Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.

1992 створив та очолив громадську організацію «Пошуковий загін "Обеліск"», в результаті роботи якої віднайдено і перепоховано рештки кількох тисяч військовополонених, мирних жителів, воїнів, загиблих у роки Другої світової війни.

Член Всеукраїнського об’єднання «Союз "Народна пам’ять"». Від 2014 у рамках проєкту «Евакуація 200» учасник гуманітарної місії «Чорний тюльпан», яка за дорученням Міністерства оборони України займалася пошуком загиблих бійців на тимчасово непідконтрольних територіях України.

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2024; посмертно).

Медаль Української православної церкви «За жертовність і любов до України» (2020).

Відзнаки: Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції» (2016); начальника Генерального штабу Збройних Сил України «За заслуги перед Збройними силами України» (2018); командувача Об’єднаних сил ЗСУ «За звитягу та вірність» (2021).

Почесна відзнака міського голови м. Глухова «Професіонал 2020» (2021).

Почесні грамоти: Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «За багаторічну сумлінну працю» (2006); голови Сумської обласної державної адміністрації «За високий професіоналізм» (2010); Міністерства культури України «За сумлінну працю та високий професіоналізм» (2013) і «За вагомий особистий внесок у розвиток української культури» (2016). Грамота Міністерства оборони України «За зміцнення співробітництва у військовій та соціальній сферах» (2021).

Меморіалізація

28.04.2023 депутати Глухівської міської ради проголосували за перейменування двох вулиць у Глухівській територіальній громаді на честь Юрія Коваленка: у м. Глухові та у с. Некрасовому.

До роковин смерті (14.03.2024) на фасаді пам’ятки архітектури та містобудування «Садибний будинок Кочубеїв», де розташовано музей археології Національного заповідника «Глухів», відкрито меморіальну дошку його засновнику — історику-воїну Ю. Коваленку.

Науково-дослідний інститут українознавства МОН України у листопаді 2023 започаткував іменну премію молодим ученим-українознавцям імені Народного Героя України Юрія Коваленка.

Додатково

1989 у рідній школі с. Некрасового організував дівочий гурт — вокально-інструментальний ансамбль.

1991 брав участь у музичному фестивалі «Червона Рута» у м. Запоріжжі з авторською піснею «Дума про Гетьманщину», присвяченою Батуринській трагедії.

Грав на гітарі, фортепіано, баяні.

Був учасником народного аматорського хору духовної музики при Глухівському міському палаці культури, народного аматорського фольклорного колективу «Червона калина» Некрасівського сільського будинку культури, інструментального гурту «Трактир».

У складі Батуринської археологічної експедиції очолював загони студентів-істориків Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка та учнів Глухівського ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.

2003 дослідив усипальницю сім’ї Терещенків у родинному склепі Анастасіївської церкви у Глухові, встановив поховання Н. Терещенка.

Праці

Меценати і колекціонери в історії становлення глухівського музейництва (до 100-річчя Глухівського краєзнавчого музею) // Археологічний літопис Лівобережної України. 2002. № 1. С. 42–44.
У пошуках давньоруського Глухова // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи: збірник наук. праць. Чернігів, 2007. С. 339–355.
Археологічне зібрання у фондах Державного історико-культурного заповідника у м. Глухові // Могилянські читання: збірник наук. праць. Київ, 2007. С. 307–315.
Джучидські монети та їх сіверські наслідування з літописного Глухова та його округи // Ніжинська старовина: збірник регіональної історії та пам’яткознавства. Київ : Центр пам’яткознавства НАН України; Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, 2012. Вип. 14 (17). С. 128–134.
Excavations at Baturyn in 2020 and stove tiles’ reconstructions, 17th–18th c. // Сіверщина в історії України: наук. вид. / Нац. заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН України; Українське товариство охорони пам’ятників історії та культури; Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка. Ніжин, 2021. Вип. 14. С. 66–74 (у співавт.).
Історична топографія Глухова доби середньовіччя та ранньомодерного часу: Національний заповідник «Глухів», Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка. Ніжин : Видавець Лисенко М. М., 2024. 223 с.

Література

Демешко О. Пам’яті Маестро: гірка трагічна звістка про загибель Юрія Коваленка сколихнула не лише жителів Глухівської громади, а й тисячі людей по всій Україні // Тиждень. 23.03.2023. С. 1–3.
Жукова С. Науковий спадок воїна // Соборний майдан. 2023. № 5. С. 2–4. URL: http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-content/uploads/files/sobormaidan05_2023.pdf
Жукова С. П., Маслюк О. І. Пам’ять про історика в історії // Сіверщина в історії України: наук. Ніжин : Національний заповідник «Глухів»; Інститут історії НАН України; Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка 2024. Вип. 14. С. 233–238. URL: http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-content/uploads/sivershuna/sivershuna_2024.pdf
Мезенцев В. Загинув відомий археолог Юрій Коваленко // Свобода. 31.03.2023. № 13. С. 13. URL: https://archive.svoboda-news.com/wp-content/uploads/Svoboda-2023-13.pdf
Mezentsev V. In memoriam of Yurii Kovalenko, Ph. D. (Hlukhiv, Ukraine) // Ukrainian echo. 21.03.2023. Vol. 37. No 5. P. 1–2.
Коваленко О., Мошик І., Ясновська Л. Пам’яті Юрія Олександровича Коваленка (1966–2023) // Сіверянський літопис. 2023. № 4. С. 200–202. URL: https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/issue/view/15/4-2023-pdf
Гриценко А. Непоправна втрата Великої Людини. До першої річниці загибелі Юрія Коваленка // Глухів.City. 12.03. 2024. URL: https://hlukhiv.city/blogs/347953/nepopravna-vtrata-velikoi-lyudini-do-pershoi-richnici-zagibeli-yuriya-kovalenka

Автор ВУЕ

С. П. Жукова

Покликання на цю статтю: Жукова С. П. Коваленко, Юрій Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Коваленко, Юрій Олександрович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2026