Квазірелігія

Типовий плакат для наочної агітації, урочистих демонстрацій часів СРСР. Надруковано 1968, м. Ленінград (тепер Санкт-Петербург, Росія)

Квазірелі́гія (від лат. quasi — майже, начебто, буцімто та релігія), парарелігія, секулярна релігія, імпліцитна релігія — уявлення і практики, що подібні до релігійних за низкою ознак, але не є питомо релігійними (з погляду поширеного в суспільстві розуміння релігії). Квазірелігія правдиво не пов’язана із надприродним / сакральним, але може явно чи імпліцитно демонструвати видимість такого зв’язку.

Загальна характеристика

Квазірелігія містить всі або більшість обов’язкових елементів релігійного комплексу — уявлення про сакральне, систему норм і цінностей, обрядодії, символи, авторитетні тексти й канони, організаційні форми тощо. Проте царина сакрального охоплює природні (а не надприродні, трансцендентні) об’єкти; передбачає віру в об’єктивні, природні явища, процеси, спільноти (наприклад, державу, націю), реальних персоналій (наприклад, культ особи), але в деяких абсолютизованих формах.

Квазірелігію, отже, характеризує спрямування граничного інтересу її адептів (членів, учасників тощо) до земних, світських об’єктів або вищих щаблів саморозвитку людини. Місце Бога тут заступають мирські утворення, які наділяють божественними рисами, якостями, священними іменами й властивостями (див. Сакралізація). Від початку свого виникнення квазірелігії суперечать традиційним релігіям і намагаються їх замістити.

У соціальній філософії та релігієзнавстві

Терміни «псевдорелігія» і «квазірелігія» вперше застосовували у 1950–1960-х теолог та історик релігії Йоахім Вах (1898; Німеччина — 1955; Швейцарія) та філософ П. Тілліх. Ним означили насамперед тогочасні політичні ідеології — націонал-соціалізм, фашизм, комунізм, лібералізм. З погляду Тілліха, це ідейні конструкції, що функціонально замінюють релігію, але не мають її сакрального ядра (принаймні, в тому розумінні сакрального, який характерний для традиційних релігій), стосуються світських об’єктів поклоніння. Предметом граничного інтересу квазірелігій, на думку Тілліха, є: народ (нація), наука, особлива форма (стан, етап) розвитку суспільства, вищий ідеал людства тощо, які розглядають як божественні. Саме це відрізняє квазірелігії від традиційних релігій: вони є посутньо секулярним явищем суспільстві, демонструють зовні переконливі ознаки релігії, підміняють справжню реальність граничними реальностями, перетворюють природний об’єкт на божественний. Мислитель розрізняв поняття «псевдорелігія» та «квазірелігія»: перше вказує на оманливу подібність до феномену релігії, натомість друге — на справжню подібність, засновану на переконливій схожості деяких аспектів.

Соціолог Артур Ґрейл (нар. 1949; США) розуміє під квазірелігіями феномени, які постають на межі між сакральним і секулярним. Дослідник виокремлює дві найважливіші риси, що вказують на подібність квазірелігій до релігій традиційних: а) організаційна динаміка, що схожа за формою і змістом із релігійними інститутами, але без віри в надприродне; б) вияв деяких «граничних інтересів» людського існування. Крім того, усі квазірелігійні організації Ґрейл характеризує як такі, що трансформують ідентичність особистості, прагнуть підпорядкувати Его колективу, організації, домогтися ототожнення особистісних інтересів із інтересами групи.

Залежно від інтерпретації різні дослідники розуміли під цим терміном: сукупність новітніх, постмодерністських форм культури, політичні або громадянські релігії, віру в НЛО, расизм, науковий атеїзм, нові релігійні рухи тощо.

Додатково

Відділенням релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України 25.07.2023 проведено Круглий стіл з філософії релігії: «Квазірелігія "руского міра" в історії, теорії та досвіді сучасної війни кремлівської імперії проти України».

Література

1. Tillich P. Religion and secular culture // The Journal of Religion. 1946. Vol. 26. No 2. P. 79–86.
2. Greil A., Rudy D. On the Margins of the Sacred: Quasi-religion in Contemporary America // In Gods We Trust: New Patterns of Religious Pluralism in America / Ed. by T. Robbins, D. Anthony. 2nd ed., rev. and expanded. New Brunswick : Transaction Publishers, 1990. P. 219–232.
3. Smith J. E. Quasi-Religions: Humanism, Marxism and Nationalism. New York : St. Martin's Press, 1994. 162 р.
4. Ювсечко Я. Феномен квазі- та псевдорелігій: проблема дефініції та релігієзнавчого дослідження // Історія релігій в Україні. 2017. Вип. 27. Ч. 1. С. 542–551. URL: https://www.religio.org.ua/index.php/religio/article/view/165/162

Автор ВУЕ

• Я. В. Ювсечко

Покликання на цю статтю: Ювсечко Я. В. Квазірелігія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Квазірелігія (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.05.2024