Касперович, Микола Іванович

Фото (м. Париж, 1910)

Касперо́вич, Мико́ла Іва́нович (18.12.1885, хутір Лапин Ріг, тепер у межах м. Козелець Чернігівського району, Чернігівської області, Україна — 07.05.1938, м. Київ, тепер Україна) — іконописець-реставратор, живописець, графік. Представник «бойчукізму».

Касперович, Микола Іванович
Народження	18.12.1885
Місце народження	Козелець
Смерть	07.05.1938
Місце смерті	Київ
Alma mater	Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка
Місце діяльності	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрями діяльності	образотворче мистецтво, іконопис, реставрація
Традиція/школа	Бойчукізм

Життєпис

Народився у дворянській сім'ї. Початкову освіту отримав вдома. Закінчив два класи Чернігівської гімназії (1900–1902).

Від 1902 навчався в Строганівському художньому училищі (тепер Російський державний художньо-промисловий університет імені С. Г. Строганова) в м. Москві. Згодом у Краківській академії мистецтв (1905–1909, у проф. Ю. Панкевича [1866; тепер Польща — 1940; Франція], закінчив її зі срібною медаллю).

Восени 1909 переїхав до м. Парижа для вивчення реставраційної музейної справи. Став членом «Української громади в Парижі» (діяла 1908–1914), співав у громадському хорі. У листопаді 1909 був співдоповідачем лекції М. Бойчука про історію українського мистецтва. Увійшов до складу групи «Відродження візантійського мистецтва» (м. Париж, 1909–1910), організованої М. Бойчуком.

1910 брав участь у паризькому «Салоні незалежних», був учасником Міжнародного союзу митців і письменників.

Качки (1920-ті. Картон, темпера. НХМУ)

Разом із М. Бойчуком та С. Налепинською-Бойчук подорожував до міст Равенни, Флоренції, Венеції (1910–1911). Повернувся до м. Львова, вдосконалював знання з реставрації станкового і монументального живопису. Працював під керівництвом І. Свєнціцького в Національному музеї у м. Львові (тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького).

1913 на запрошення Російського археологічного товариства разом із М. Бойчуком та Т. Бойчуком реставрував іконостас кінця 18 ст. Трьохсвятительської церкви в Лемешах. Після того, як братів Бойчуків інтернували 1914, повернувся до батьківського родинного маєтку, де перебував до 1917.

Від грудня 1917 працював у новоствореній Українській академії мистецтв (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) в майстерні ікони та фрески М. Бойчука. Паралельно на запрошення В. Кричевського працював викладачем малюнку на курсах вчителів рисування та скульптури в Миргородському художньо-керамічному технікумі (1918–1922; тепер Миргородський фаховий коледж імені Миколи Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»).

1921 отримав звання професора Української академії мистецтва та вченого-реставратора Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

Від 1922 — дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету.

Від 25.07.1922 — реставратора Чернігівського губмузею (тепер Чернігівський історичний музей ім. В. В. Тарновського). 1923 працював над фресками 12 ст. у Спасо-Преображенському соборі у Чернігові.

Від 28.05.1924 працював у реставраційній майстерні при Музеї культів і побуту, яка 1926 увійшла до складу Державного історично-культурного заповідника «Всеукраїнське музейне містечко» (існував 1926–1934; тепер на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»). Проживав на території Києво-Печерської лаври.

Від початку 1930-х умови життя і праці постійно погіршувалися, репресії проти української культури зачепили музеєзнавство та реставрацію. Останньою значною роботою митця стала реставрація іконостасу Кирилівської церкви в Києві (1935).

У березні 1938 Касперовича заарештували за звинуваченням в участі в «петлюрівсько-повстанській та контрреволюційній націонал-фашистській організації». За вироком судової трійки НКВС розстріляли 07.05.1938.

Реабілітований посмертно.

Діяльність та творчість

Портрет дівчини (Голова дівчини), 1920-ті (Фанера, темпера. НХМУ)

За настановами М. Бойчука ґрунтовно вивчав твори проторенесансного мистецтва (див. Проторенесанс), давньоукраїнського іконопису та народного малювання. Внаслідок цього сформувався у м. Києві як самобутній митець бойчуківського спрямування. Для темперних творів 1920-х («Портрет дружини», «Голова дівчини», «Качки», усі — НХМУ) характерні гранична стилізація форм, лінійно-площинна умовність композиційних схем та виважена тональна кольорова гама.

Виконав малюнки шаблі гетьмана І. Мазепи, булави й пірнача гетьмана П. Полуботка, козацької хоругви Домонтовської сотні для «Ілюстрованої історії України» М. Грушевського (1913).

Твори Касперовича, зокрема проєкти Експедиції заготовки державних паперів України (структурний підрозділ Міністерства фінансів доби національно-визвольних змагань 1917–1921), експонували на Виставці сучасної української графіки АНУМ у м. Львові (1932).

Касперович заклав основи наукової реставрації в Україні. Окрім підготовки реставраторів у майстернях, проводив семінари з давнього українського малярства на кафедрі мистецтвознавства ВУАН, з музеєзнавства та реставрації — у ДКІЗ «Всеукраїнське музейне містечко».

Розробив проєкти для понад 500 пам’яток, відновив 120 об’єктів на території Києво-Печерської лаври, запровадив облік, проводив наукові дослідження, організовував звітні виставки. Серед його методів — стриманість, точність, повага до матеріалу, що стали фундаментом української школи музейної реставрації.

Як дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету здійснював нагляд за станом збереженості давніх пам’яток м. Києва.

Пам’яткоохоронна та науково-педагогічна діяльність Касперовича тісно пов’язана з його творчістю. Його картини, створені в іконописній техніці, тяжіють до мистецьких символів проторенесансу та українського сакрального мистецтва (див. Церковне мистецтво). До таких творів належать ескіз до фрески «Зодчий Всесвіту» та «Ангел» (Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького), картон «Зодчий Всесвіту» (Український католицький університет у Філадельфії, США), мозаїки «Св. Іоанн» та «Баранчик» (обидва у співавторстві із М. Бойчуком).

Творча спадщина Касперовича здебільшого втрачена. Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Українському католицькому університеті у Філадельфії (США).

Зодчий Всесвіту. 1910. Картон, темпера, змішана техніка. Український Католицький Університет. Філядельфія, США.
Зодчий Всесвіту. 1909 - 1910. Ескіз до фрески. Папір, олівець. ЛНГМ ім. Б.Возницького.
Портрет дружини (Жіночий портрет). 1920р. (Фреска?). Фоторепродукція.
Ескіз з фрески (1910)

Нагороди

Професор Української академії мистецтва (1921).

Меморіалізація

Ім’я Касперовича викарбувано на постаменті поруч із пам’ятником репресованим митцям у м. Києві [1996, скульптор Б. Довгань (1928–2019; Україна), архітектор Ф. Юр’єв (1929; тепер РФ — 2021; Україна)].

Цитата

Білокінь С.: «Микола Касперович — мистець і реставратор, учень Михайла Бойчука. “Хто знає тепер це ім’я?” — риторично запитує історик Сергій Білокінь. — Якщо один на сто тисяч — вийде, що його пам’ятає п’ятсот душ, але де в нас ті п’ятсот — це якась неправильна арифметика. Добре, коли Миколу Касперовича пам’ятає в нас один інтелектуал на мільйон українців»
Цит. за Білокінь С. «Архітектура Всесвіту» Миколи Касперовича // Образотворче мистецтво. 2004. № 1. С. 52–56.

Література

Бачинський Є. Мої зустрічі та силуети українських малярів і різьбярів на чужині: Спомини старого емігранта за роки 1908–1950 // Нові дні. 1952. Ч. 32. С. 16–21.
Бойчук і бойчукісти. Бойчукізм. Каталог виставки / Авт.-упоряд.: О. Ріпко, Н. Присталенко. Львів : Львівська картинна галерея, 1991. С. 56–57.
Ріпко О. У пошуках страченого минулого: Ретроспектива мистецької культури Львова ХХ ст. Львів : Каменяр, 1995. С. 255.
Тимченко Т. Микола Касперович // Образотворче мистецтво. 1998. № 2. С. 14.
Білокінь С. «Архітектура Всесвіту» Миколи Касперовича // Образотворче мистецтво. 2004. № 1. С. 52–56.
Кравченко Я. Біля джерел європейського авангарду: українська група «Renovation Bizantine» в Парижі // Образотворче мистецтво. 2005. № 1. С. 59–61.
Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. Київ : Майстерня Книги, 2010. С. 78–83.
Романова О. О. Стародавній Єгипет в Києві: віддзеркалення на склі. (Колекція негативів на склі із зображеннями давньоєгипетських предметів в Інституті археології НАН України) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2017. Вип. 21. С. 182–197.

Автор ВУЕ

Я. О. Кравченко

Покликання на цю статтю: Кравченко Я. О. Касперович, Микола Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Касперович, Микола Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.10.2025