Зандр

Зандри в Ісландії

Зандр, сандр (ісланд. sandr, від sand — пісок) — хвиляста рівнина, утворена піщаними відкладами і галькою льодовикового, алювіального і прибережно-морського походження.

Зміст

1 Характеристика
2 Розташування
3 Зандри в Україні
4 Література
5 Автор ВУЕ

Характеристика

Зандри утворюються перед льодовиковим фронтом у результаті акумуляції флювіогляціального матеріалу (див. Флювіогляціальні відклади), який виносять потужні водні потоки, витікаючи з деградуючого льодовика. Під час виходу на слабо розчленовану рівнинну поверхню ці потоки, розтікаючись, відкладають принесений матеріал: ближче до чола льодовика — крупніший (гравій, галька, грубозернистий пісок), далі — переважно пісок.

Зазвичай зандри укладено різнозернистими пісками потужністю (глибиною залягання) 3–10 м, зрідка — із незначними домішками більш грубого матеріалу.

Розрізняють зандри поодинокі, покривні (так звані зандрові рівнини) і долинні. Зандрові рівнини дотепер утворюються перед чолом гірських льодовиків.

Розташування

Зандри поширені у Західному Сибіру, на Мещерській низовині (Центральний федеральний округ, РФ), Східноєвропейській рівнині (у Білорусі, країнах Балтії, Польщі), Ісландії тощо.

Викопні зандри знайдено в районах, раніше покритих льодом [наприклад, у річковій долині р. Аск (Вельс, Англія), де наприкінці останнього льодовикового періоду льодовик, що відступав, залишив серію рецесійних морен і зандрових відкладів]. Великі зандри також зафіксовано у східній частині Чеширської рівнини та під затокою Моркем (обидва — на північному заході Англії). Відклади долинних зандрів трапляються у різних місцях цього регіону.

Зандри в Україні

На території України покривні зандри, сформовані у результаті злиття поодиноких конусів виносу як самостійні форми рельєфу, поширені у вигляді смуг до 20–30 км завширшки на Поліссі (межиріччя Убідь — Ревна — Десна та Уж — Тетерів). На деяких ділянках покривні зандри мають хвилястий або запа́динний мікрорельєф.

Долинні зандри, поширені переважно біля південної межі Дніпровського льодовикового потоку, пов’язані з улоговинами і долинами стоку талих льодовикових вод. На вододілах річок Тясмин — Вільшанка — Гнилий Тікич, Тясмин — Інгулець, Сейм — Псел вони виражені плоскими поверхнями, а в місцях, де долини стоку успадковані сучасними річковими долинами, мають вигляд флювіогляціальних терас. Складені піщано-гравійними відкладами потужністю 15–20 м зі значним умістом гальки і валунів.

Література

Географічна енциклопедія України : в 3 т. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. Миколи Бажана, 1990. Т. 2. 480 с.
Aitkenhead N., Barclay W., Brandon A. The Pennines and Adjacent Areas. 4th ed. Nottingham : British Geological Survey, 2002. P. 109–110.
Magilligan F., Gomez B., Mertes L. et al. Geomorphic Effectiveness, Sandur Development, and the Pattern of Landscape Response During Jökulhlaups: Skeiðarársandur, Southeastern Iceland // Geomorphology. 2002. Vol. 44. Is. 1–2. P. 95–113.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Sander // Spektrum.de. URL: https://www.spektrum.de/lexikon/geowissenschaften/sander/13955