Жуков, Костянтин Миколайович

Жуков, Костянтин Миколайович.
Портрет роботи В. Чепелика

Жуков, Костянтин Миколайович
Народження	1973
Місце народження
Смерть	07.03.1940
Місце смерті	Харків
Місце поховання	Харків
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	модерн український (архітектура)

Жу́ков, Костянти́н Микола́йович (1873, місце і дата народження невідомі — 07.03.1940, м. Харків, тепер Україна) — архітектор, теоретик і практик українського модерну (архітектура), автор низки споруд у м. Харкові й на Слобожанщині.

Харківське художнє училище

Дача Куліжинського у с. Помірки

Будинок однокомплектної школи у м. Вовчанську

Житловий будинок О’Гон у м. Кобеляках

Життєпис

Після закінчення 1896 Московського училища живопису, скульптури та зодчества (тепер Московський архітектурний інститут) працював викладачем у Пензенському художньому училищі (м. Пенза, тепер РФ). 1899 їздив з освітньою метою до Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії. Запроєктував кілька дачних будинків у Криму в стилях неокласицизму й модерну. 1909 переїхав до м. Харкова; як архітектор міської управи долучився до проєктування будівлі місцевого реального училища. Від 1910 — активний член Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка під керівництвом художника С. Васильківського. Захопився українськими народними мистецтвом та архітектурою. 1911 виграв архітектурний конкурс на кращий проєкт будівлі Харківського художнього училища (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв), реалізований протягом 1911–1913. Від 1911 до 1937 викладав у цьому училищі (при всіх його реорганізаціях) та Школі друкарів. Був професором Харківського художнього інституту.

Діяльність

Жуков — талановитий архітектор-практик, котрий у зрілому віці звернувся від модних тоді неокласицизму й модерну до українського модерну в архітектурі. Сформулював теоретичне обґрунтування цієї стилістики, ставши її провідним теоретиком і пропагандистом. Його 12 тез про «український архітектурний стиль» (1913) стверджують, що ця стилістика є автохтонною і прадавньою; це результат народної творчості, найвищим досягненням якої є традиційна українська дерев’яна церква; у ній досягнуто оптимального поєднання конструктивної логіки й художньої виразності, без дрібничкового прикрашання (характерним є обережне й ощадливе ставлення до декору). Проаналізувавши ці архітектурні форми, Жуков дійшов висновку про їх оригінальний, яскраво український характер і приналежність до європейського, а не до московитського, кола архітектурно-стилістичних явищ. Принципово важливий висновок Жукова про те, що цей стиль є розвиненим і завершеним, і водночас — здатним до подальшого розвитку і цілком відповідає потребам нового життя. Адекватним практичним втіленням цих теоретичних постулатів стала експресивна й неповторна за архітектурним вирішенням будівля Харківського художнього училища та інші споруди авторства Жукова, що дозволило виокремити Харківський регіональний центр формування і розвитку українського модерну.

Твори:

будинок реального училища у м. Харкові 1911–1913;
будівля Харківського художнього училища 1911–1913;
дача Куліжинського у с. Помірки біля м. Харкова 1912 (не збережено);
будинок лікаря О’Гон у м. Кобеляках 1912–1914 (не збережено);
школи Вовчанського земства у Харківській губернії 1912–1914;
житлові будинки у м. Вовчанську 1912–1916;
конкурсний проєкт надгробка М. Лисенка у м. Києві 1913;
музей у м. Вовчанську 1914;
будинок Базькевича поблизу м. Кобеляки 1914 (не збережено);
будинок працівників освіти у м. Харкові 1925.

Додатково

1935 у доповіді на семінарі з підвищення кваліфікації архітекторів у Харківському будинку архітектора Жуков визнав український модерн «політично ворожим радянській владі». В. Чепелик вважав цю оцінку нещирою, тобто спробою самозахисту зодчого у добу політичних репресій. Але тепер політична ворожість усього українського щодо радянської влади є безсумнівно доведеною і тому тогочасне визначення Жукова сьогодні сприймається як проста констатація факту.

Праці

Украинский архитектурный стиль // Украинская жизнь. 1912. № 9. С. 94.
Реферат про українське будівництво // Рада. 1913. № 60. С. 1.
Украинское зодчество на V-ом Всероссийском съезде зодчих // Украинская жизнь. 1914. № 1. С. 104–106.
Украинский модерн в архитектуре XX столетия. Харьков : [б. в.], 1936. 27 с.

Література

Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 147.
Чепелик В. Костянтин Миколайович Жуков // Український архітектурний модерн. Київ : Київський національний університет будівництва та архітектури, 2000. С. 299–301.
Астахова О., Крупа Т. Ми — Харків’яни, нам є чим пишатися! Харків : Торсiнг, 2003. 175 с.
Художник и архитектор Константин Жуков // Волчанск: время, события, люди / Сост. И. Захаров. Харьков : Золотые страницы, 2018. С. 138–139.
Власенко А., Степанова С. Сад українського модерну. Українська стилістика в архітектурі першої половини ХХ ст. Київ ; Харків : Видавець Олександр Савчук, 2025. 400 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Жуков, Костянтин Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Жуков, Костянтин Миколайович (дата звернення: 28.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.10.2024