Енскомб, Гертруда Елізабет Маргарет

Е́нскомб, Гертру́да Елі́забет Ма́ргарет (Анскомб; англ. Anscombe, Gertrude Elizabeth Margaret; 18.03.1919, м. Лімерик, Республіка Ірландія — 05.01.2001, м. Кембридж, Англія, Велика Британія) — представниця аналітичної філософії, філософії мови, авторка праць з аретології, філософії свідомості, філософії дії, історії філософії. Член Британської академії (з 1967), іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (з 1979).

Енскомб, Гертруда Елізабет Маргарет (Anscombe, Gertrude Elizabeth Margaret)
Народження	18.03.1919
Місце народження	Лімерик
Смерть	05.01.2001
Місце смерті	Кембридж
Alma mater	Оксфордський університет
Місце діяльності	Велика Британія
Напрями діяльності	філософія, історія філософії, аретологія
Традиція/школа	аналітична філософія

Життєпис

Г. Е. М. Енскомб (стоїть праворуч) із подругами в роки навчання

Народилася в сім’ї офіцера британської армії та освітянки. Після завершення військової служби батька родина оселилася у м. Лондоні, де мати стала директоркою приватного коледжу, а батько — керівником його інженерного відділення і викладачем.

По закінченні школи вступила (1937) до Сейнт-Г’юз-коледжу Оксфордського університету. В юності навернулася до Католицької церкви; познайомилася з А. Мердок, Ф. Б. Міджлі (уроджена Скраттон; англ. Midgley, Mary Beatrice; 1919–2018, Велика Британія) та Ф. Р. Фут (англ. Foot, Philippa Ruth; 1920–2010, Велика Британія), обидві теж обрали царину філософії.

1939 привернула до себе увагу виступом проти участі Великої Британії у Другій світовій війні.

Отримала стипендію для післядипломного навчання у Ньюнем-коледжі Кембриджського університету (1942–1945). Людвіґ Вітґенштайн вважав її найкращою своєю ученицею та подругою. Після діагностування у Вітґенштайна онкологічного захворювання запросила його до сімейного будинку, де він мешкав у 1949–1951, стала однією з виконавців його заповіту, упорядницею і перекладачкою неопублікованих за життя творів.

Здобула 1946 посаду наукового співробітника у Сомервіль-коледжі Оксфордського університету. Зажила репутацію досвідченої полемістки, 1948 успішно дебатувала з К. С. Льюїсом щодо натуралізму, спонукавши його переглянути свої аргументи.

Призначена 1970 на посаду професора філософії в Кембриджському університеті (яку раніше обіймав Л. Вітґенштайн), працювала там до завершення викладацької кар’єри (1986).

Була одружена (з 1941) з філософом і логіком П. Гічем (англ. Geach, Peter; 1916–2013, Велика Британія), виховувала трьох синів і чотирьох доньок. 1999 ледь не загинула в автомобільній аварії. Останні роки життя провела в колі родини та періодично виступала з промовами.

Наукова діяльність

Як представниця аналітичної філософії найбільше вплинула на розвиток філософії дії та етики, проте досліджувала також суб’єктивність, сприйняття, причиново-наслідкові зв’язки, свободу волі, свідчення. Її наукові пошуки визначило знайомство з Вітґенштайном, хоча з багатьох питань Ескомб міркує як самодостатня мислителька, а не його учениця.

З публікацією її праці «Сучасна моральна філософія» пов’язаний аретологічний (див. Аретологія) поворот у філософії. Для характеристики річища в етиці, яке сформувалося у 19 ст. після виходу праць Г. Сіджвіка, ввела термін «консеквенціалізм» (англ. consequentialism, від consequence — наслідок, висновок) на позначення етичних концепцій, що передбачають розгляд моральності певних дій за їхніми наслідками. Енскомб відкидала як деонтологічну етику, так і підходи англійських моральних філософів. Запропонувала повернутися до започаткованої Арістотелем філософської традиції; обґрунтування переваг етики чеснот і осмислення практичної істини, яка передбачає узгодження висловлювань щодо належних учинків, наміру це вчиняти та власне дії. Переваги аретологічної етики вбачала в тому, що в її рамках можна чітко прояснити характер морального суб’єкта та його дій.

Наполягала на розробці філософської психології, яка має передувати обґрунтуванню сучасної аретологічної етики. У праці «Намір» («Інтенція»; англ. «Intention»; 1957) сформулювала питання, що визначили проблемне поле пошуків філософії дії. Відмовлялася від психологічних трактувань поняття наміру, але балансувала на грані психологічних інтерпретацій дії та розглядала її на основі методології філософії мови. Була опозиційно налаштована щодо підходів Джона Остіна та віддавала перевагу глибокій граматиці, яка враховує ширший контекст мовних практик і конвенцій. Відмовилася від трактуваня наміру як повідомлення про стани свідомості людини та стверджувала, що факти про минуле, теперішнє і майбутнє обмежують можливість людини маніпулювати своїми намірами. Не вилучала ментальне з аналізу дії, проте вказувала, що роль ментальної причиновості є обмеженою.

В історико-філософських працях уначаснила ідеї представників античної філософії, Томи Аквінського і Д. Г’юма у філософському контексті 2-ї пол. 20 ст. У статті «Сучасна моральна філософія» (англ. Modern Moral Philosophy; 1958) реактуалізувала етику чеснот у філософії.

У співавторстві з чоловіком перекладала твори Р. Декарта та написала історико-філософську працю «Три філософи: Арістотель, Аквінат, Фреґе» (англ. «Three Philosophers: Aristotle, Aquinas, Frege»; 1961). Упорядкувала і переклала англійською кілька неопублікованих праць Л. Вітґенштайна, наполягаючи на розшифровці його рукописів із подальшою публікацією без втручань.

1956 запропонувала відхилити план Оксфордського університету щодо присвоєння колишньому президенту США Г. С. Трумену почесного докторського ступеня (за його наказ провести бомбардування Нагасакі та Хіросіми), проте її підтримали лише четверо колег, з тих, хто мав право голосу.

Визнання

Нагороджена Австрійським почесним хрестом «За науку і мистецтво» I класу (1978, за визначний внесок у дослідження, переклад та популяризацію праць Л. Віттґенштайна), медаллю Томи Аквінського (1984, від Американської асоціації католицьких філософів), вищою нагородою Ватикану для мирян — папською медаллю «Pro Ecclesia et Pontifice» від Івана Павла II (1999, за внесок у католицьку філософію та теологію). Лауреат дослідницької премії Фонду А. фон Гумбольдта (1983), мала інші нагороди.

Була володаркою почесних докторських ступенів Університету Нотр-Дам (з 1987; США) та Католицького університету Левена (з 1989; Бельгія).

Праці «Намір» і «Сучасна моральна філософія» є класичними зразками традиції аналітичної філософії та орієнтиром для науковців, які працюють в галузі філософії дії.

Вплив Енскомб визнають не лише її учні М. А. Е. Дамметт (1925–2011; Велика Британія), Т. Нагель (нар. 1937; Югославія) і Р. В. Скрутон (1944–2020; Велика Британія), а й подруги Ф. Фут і А. Мердок.

Додатково

Після одруження з П. Т. Гічем зберегла дівоче прізвище і наполягала на зверненні до неї «міс Енскомб».
Упродовж десятиліть поєднувала наукову і педагогічну діяльність. Мала консервативні погляди на шлюб і сім’ю, але носила чоловічі штани і курила люльку. Л. Вітґенштайн називав її «Олдмен» (англ. old man — старий). У своїх працях часто використовувала іронію та зневажливі інтонації щодо того, що критикувала. У царині медичної етики не лише працювала над аналізом питань біоетики, але й брала участь у громадських протестах, пов’язаних із ними.

Цитата

«Кожен, хто читав “Етику” Арістотеля, а також досліджував моральну філософію, мабуть, був вражений різницею між ними».
Цит. за: Anscombe G. E. M. Modern Moral Philosophy // Philosophy. 1958. № 33 (124). P. 1.

Праці

The Collected Philosophical Papers of G. E. M. Anscombe : in 3 vol. Minneapolis : University of Minnesota Press, 1981.
Human Life, Action, and Ethics: Essays by G. E. M. Anscombe / Ed. by M. Geach, L. Gormally. Exeter : Imprint Academic, 2005. 298 p.
Faith in a Hard Ground: Essays on Religion, Philosophy, and Ethics / Ed. by M. Geach, L. Gormally. Exeter : Imprint Academic, 2008. 250 р.
From Plato to Wittgenstein: Essays by G. E. M. Anscombe / Ed. by M. Geach, L. Gormally. Exeter : Imprint Academic, 2015.
Logic, Truth and Meaning: Writings by G. E. M. Anscombe / Ed. by M. Geach, L. Gormally. Exeter : Imprint Academic, 2015.
Intention. Cambridge : Harvard University Press, 2000. 94 p.
Three Philosophers: Aristotle, Aquinas, Frege. Oxford : Basil Blackwell, 2002. 184 p. (у співавт.)

Література

Logic, Cause and Action: Essays in Honour of Elizabeth Anscombe / Ed. by R. Teichmann. Cambridge : Cambridge University Press, 2000. 162 p.
Teichmann R. The Philosophy of Elizabeth Anscomb. Oxford : Oxford University Press, 2011. 256 p.
The Moral Philosophy of Elizabeth Anscombe / Ed. by L. Gormally, D. A. Jones, R. Teichmann. Exeter : Imprint Academic, 2016. 290 p.
Wiseman R. Routledge Philosophy Guidebook to Anscombe’s Intention. London : Routledge, 2016. 216 p.
Doyle J. No Morality, No Self: Anscombe’s Radical Skepticism. Cambridge : Harvard University Press, 2017. 256 p.
Diamond C. Reading Wittgenstein with Anscombe, Going on to Ethics. Cambridge : Harvard University Press, 2019. 310 p.
Lipscomb B. J. В. The Women are Up to Something: How Elizabeth Ansconb, Philippa Foot, Mary Midgly and Iris Murdoch Revolutionized Ethics. Oxford : Oxford University Press, 2021. 326 p.
Шрамко Я. Аналітична нормативна етика і тенденції її розвитку // Актуальні проблеми духовності. 2022. Вип. 23. С. 9–33.
Копієвська О. Евристичний потенціал аретичного повороту // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2025. № 51. С. 421–427.

Автор ВУЕ

Ю. Д. Доброносова

Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Енскомб, Гертруда Елізабет Маргарет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Енскомб, Гертруда Елізабет Маргарет (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2026