Ельдорадо

Прибуття Христофора Колумба в Америку. Гравюра Т. де Брі, 1594

Індіанці збирають золотий викуп за правителя Атавальпу. Гравюра Т. де Брі, 1596

Ритуальне покриття золотим піском вождя племені чибча-муїсків перед посвяченням. Гравюра Т. де Брі, 1596

Озеро Гуатавіта. Малюнок з натури О. фон Гумбольдта, 1802. На задньому плані помітні залишки каналу А. де Сепулверде (1580) для осушення озера

Церемонія посвячення в правителі племені чибча-муїсків. Золота скульптурна композиція, Музей золота в м. Боготі, Колумбія

Ельдора́до (ісп. El Dorado) — легендарна країна зо́лота, яку іспанські конкістадори, а пізніше й інші європейці шукали в Латинській Америці, спираючись на свідчення та перекази індіанців.

Назва походить від скороченого виразу «людина, покрита золотом» (ісп. el hombre dorado), що відображало обряд племен чибча-муїсків (центральна Колумбія) перед посвяченням вождя обмазувати його тіло глиною й обсипати золотим піском. У переносному значенні — велике багатство.

Благородні метали Нового світу

Відкриття Нового світу та його колонізація значною мірою завдячують пошукам і масштабній експлуатації родовищ благородних металів. Перші тонни золота, відправлені в Іспанію, були здобиччю конкістадорів (див. Конкіста) у захоплених містах і храмах доколумбових цивілізацій Америки. Проте вже в кінці 15 ст. було організовано видобуток розсипного золота на Антильських островах (переважно родовища Кордильєра-Сентраль і Сібао, о. Гаїті), який дав 22 т золота. У 1522, через рік після падіння імперії ацтеків, іспанці почали розробку багатих поліметалічних родовищ Пахука та Реаль дель Монте поблизу м. Мехіко, а з 1543 — експлуатацію рудного району Гуанахуато (400 км на північний захід від Мехіко) з його гігантським родовищем Вета-Мадре (було добуто 32 тис. т срібла й 130 т золота). З 1600 експлуатується багате гідротермальне родовище Ель-Оро (північно-західна Мексика), на якому було видобуто близько 170 т золота. Ще більші природні багатства були освоєні європейцями на землях інків у Великому Перу (сучасні Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія), де видобуток золота конкістадори розпочали в 1539. Найбільші рудники Ансерма та Кімбайя (190 км на захід від м. Боготи, Колумбія) дали протягом 16 ст. 116,5 т золота (близько 18 % світового видобутку). На початку 17 ст. відкрито гігантське корінне родовище золота Тітірібі (62 км на південний захід від м. Медельїна), яке забезпечило світове лідерство Колумбії у золотовидобутку більш ніж на два сторіччя. Протягом 17 ст. на рудниках Колумбії видобуто 318 т золота (близько 40 % світового видобутку).

Основним районом зосередження срібних родовищ була територія сучасних Перу та Болівії, де у 16 ст. були засновані срібні рудники в Кастровіррейні (1555), Оруро (1595), Серро-де-Паско (1630) та найбільший у світі — Потосі (1544), де було видобуто 35 тис. т срібла. Велика кількість золота у народів доколумбової Америки, а також гігантські родовища благородних металів, які значно перебільшували відомі родовища Старого Світу, непрямо підтверджували свідчення й перекази індіанців про існування золотого міста і країни — Ельдорадо, пошуки якої розпочались вже на початку 16 ст.

Історія пошуків

Першу експедицію на пошуки південної золотої країни провів у 1513 конкістадор В. Нуньєс де Бальбоа — засновник м. Санта-Марія де ла Антігва (тепер Колумбія), першого міста європейців в Америці. Експедиція складалася зі 190 воїнів і 600 індіанців, серед них — провідники в золоту країну. Загін пройшов Панамський перешийок і відкрив для європейців Тихий океан. Подальший рух на південь Нуньєс де Бальбоа планував здійснити морським шляхом наступного року, але експедиція не відбулась.

Після підкорення конкістадором Ф. Пісарро імперії інків і захоплення золотих скарбів (тільки викуп за імператора інків Атавальпу становив 5,5 т золота й 11,8 т срібла) пошуки золотої країни набули сталого характеру. Свідчення індіанців про давній обряд посвячення «покритого золотом» вождя в правителі племен чибча-муїсків із жертвуванням богам золота, яке скидали з бальсових плотів у води священного озера Гуатавіта (50 км на північний схід від м. Боготи), дав поштовх трьом експедиціям конкістадорів: С. де Белалькасара (1480; Іспанія — 1550; Колумбія), який рухався з південного заходу, з сучасного Перу; Н. Федермана (1505; тепер Німеччина — 1542; Іспанія) — йшов з північного сходу, з сучасної Венесуели; Х. де Кесади (1509; Іспанія — 1579; Колумбія), який рухався з півночі вздовж річки Магдалени і на початку 1537 першим досяг долини Боготи та підкорив цивілізацію чибча-муїсків (проте, знайшовши озеро Гуатавіта, конкістадори не спромоглися підняти золоті скарби з його дна).

1580 торговець із м. Боготи А. де Сепулверде привів до озера Гуатавіта близько 8 тис. індіанців для ведення масштабних земляних робіт. Його проєкт передбачав спорудження величезної траншеї (каналу), яка мала би врізатися в берег озера й забезпечити спускання води. Проте роботи було здійснено лише частково з причини передчасного прориву води (повністю осушити озеро не вдалося). Проведений «видобуток» з обмілілого озера дав значно меншу кількість золота, ніж очікували. Відомо вісім масштабних спроб осушити озеро Гуатавіту й досягти його скарбів. Найближчими до успіху були роботи лондонської компанії «Контректорс, лімітед», здійснені 1912 за допомогою парових помп, які перекачали озерну воду в долину. Черпання мулу вже в перші дні дало плідні результати: численні золоті прикраси й дрібні смарагди. Проте мул дуже швидко почав тужавіти і його розробка виявилася неможливою. Сезон дощів припинив діяльність експедиції.

Більшість конкістадорів не визнали озеро Гуатавіта «справжнім» Ельдорадо й продовжували пошуки. У 1541–1542 велику пошукову експедицію провів конкістадор Ф. де Орельяна (1510/1511; Іспанія — 1546; дельта річки Амазонки), який перетнув Південну Америку в найбільш широкій її частині, відкрив головну річку континенту, назвавши її Амазонкою, й пройшов нею до Атлантичного океану. У 1569 Х. де Кесада організував свою другу експедицію в пошуках Ельдорадо і протягом двох років обстежував райони на схід від Боготи. У 1584–1595 губернатор острова Тринідад А. де Берріо (1527; Іспанія — 1597; тепер Венесуела) здійснив чотири експедиції до золотої країни (в останній експедиції як полонений флотоводця й шукача Ельдорадо В. Релі) і обстежив рівнини Колумбії, Гвіанське плоскогір’я та верхні течії річки Оріноко, заснувавши місто Святого Томаса (тепер м. Сьюдад-Болівар).

Конкуренцію іспанцям у пошуках Ельдорадо склали німецькі конкістадори. Імператор Священної Римської імперії і король Іспанії Карл V Габсбург передав у концесію землі сучасної Венесуели як заставу своїм банкірам з м. Аугсбурга Вельзерам [зокрема, Бартоломеусу Вельзеру (нім. Bartholomäus V. Welser; 1484 — 1561; тепер Німеччина)] і Фуггерам (див. Я. Фуггер), надавши їм право знайти й розпоряджатися країною золота Ельдорадо. Пошукова база німецьких конкістадорів розмістилась у м. Санта-Ана-де-Коро (м. Коро; Венесуела). Організовані банкірами Вельзерами експедиції Н. Федермана, Г. фон Шпайєра (1500; тепер Німеччина —1540; Венесуела) і Ф фон Гуттена (1505; тепер Німеччина — 1546; Венесуела) дозволили обстежити східні відроги Анд, ліві витоки річок Оріноко та Амазонки, вдруге відкрити долину Боготи та інші території Колумбії, Венесуели і Перу.

У 1616 голландці, заохочені легендою про Ельдорадо, заснували фортецю в Гайані і започаткували три колонії: Демерара, Бербіс та Ессекібо.

Протягом майже 250 років європейці організовували пошукові експедиції в райони східних схилів Анд, у джунглі перуанської Амазонки, на гірські плато Колумбії та Гайани, в Мексику й південні штати США, проте знайти золоту країну не вдалося.

Значення

Феномен Ельдорадо став вагомим стимулом для експансії й переселення європейців на землі Латинської Америки. Численні експедиції у пошуках золотої країни певною мірою відкрили американський материк для європейців, проклали напрямки й шляхи сполучення для його колоніального освоєння, сприяли успішним пошукам родовищ благородних металів. Були здійснені великі географічні відкриття (Тихий океан, р. Амазонка, р. Оріноко, Кордильєри та ін.) і зібрано багатий етнографічний матеріал, який прислужився науці й культурі.

Цитата

Символічного значення набули рядки вірша Е. По «Ельдорадо», в якому конкістадор, що марно віддав усе життя пошукам золотої країни, зустрівши привида, розпитує дорогу навіть у нього:
Каже привид: «Поглянь, —
Там, де обрію грань,
Видко гір нерухому громаду;
Отуди твоя путь,
Щоб аж їх перетнуть,
Якщо хочеш знайти Ельдорадо!»
Цит. за: Е. По. «Золотий жук. Ельдорадо». Київ : Знання, 2020. 206 с. Переклад Г. Кочура.

Література

Casas B. de las. Obras escogidas de Fray Bartolomé de las Casas : en 5 vol. Madrid : Atlas, 1957–1958.
Pałkiewicz J., Kapłanek A. El Dorado: polowanie na legendę. Poznań : Zysk i S-ka Wydawnictwo, 2005. 444 p.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Гірництво в історії цивілізації. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. 484 с.
Carvajal G. de. La expedición de Francisco de Orellana al Amazonas. Madrid : Miraguano, 2020. 365 p.