Аккадська мова


Акка́дська мо́ва — мертва мова, належала до східносемітської групи семітської сім’ї мов.

Територія поширення

Виникла в районі м. Аккад на півдні Межиріччя. Найдавніша писемно зафіксована семітська мова. Перші писемні свідчення про існування аккадської мови — аккадські власні назви, згадані на шумерських клинописних табличках (межа 4–3 тис. до н. е.). У 24–22 ст. до н. е., після захоплення Шумеру аккадцями, аккадська мова поступово поширилася всією територією Межиріччя, виконуючи роль офіційної мови. Вона була основною писемною мовою регіону й міжнародною мовою на Близькому Сході до межі 2–1 тис. до н. е. Унаслідок міграції семітських племен із заходу. Аккадську мову поступово витіснила арамейська мова. До середини 1 тис. до н. е. усна аккадська мова вимерла. Найновіші написи цією мовою датують 3 ст. до н. е.

Діалекти

Аккадську мову ділять на староаккадську (3 тис. до н. е.) і вавилоно-ассирійську (2–1 тис. до н. е.). Вавилоно-ассирійська мова мала два діалекти (вавилонський і ассирійський), кожен із яких вважали окремою літературною мовою. Більшість писемних пам’яток аккадської мови написано вавилонським варіантом. Частина дослідників вважає діалектом аккадської мови також еблаїтську мову (функціонувала в 3 тис. до н. е. в районі м. Ебла, тепер Західної Сирії), яка, однак, має низку фонетичних рис, властивих західносемітським мовам.

Писемність аккадської мови ґрунтувалася на запозиченому в шумерів клинописі, модифікованому відповідно до особливостей семітських мов.

Фонетичний склад

Фонетику аккадської мови досліджено нерівномірно у зв’язку зі специфікою передавання звуків у клинописі. Консонантизм аккадської мови типовий для семітських мов, у системі була опозиція глухих, дзвінких та емфатичних приголосних. У вокалізмі, припускають, функціонували короткі, довгі та наддовгі голосні.

Морфологічний лад

Аккадська мова належить до номінативних і флективних мов. У граматиці аккадської мови виокремлено категорії числа, особи й роду. Іменники й прикметники в однині відмінювалися за трьома відмінками (називний, родовий, знахідний), у множині — за двома (називний (прямий) і непрямий). Порядок слів у реченні фіксований. Основні способи словотвору — префіксація, суфіксація, редуплікація. Більшість слів, зафіксованих у пам’ятках аккадської мови, належать до питомої семітської лексики. У 3 тис. до н. е. до її лексичного складу потрапили численні запозичення з шумерської мови, у 1 тис. до н.е. — з арамейської й давньоперської мов. Менше запозичень з еламської (3–2 тис. до н. е.), та хуритської (2–1 тис. до н. е.) мов.

Література

  1. Липин Л. А. Аккадский язык. Москва : Наука, 1964. 157 с
  2. Huehnergard J. A Grammar of Akkadian. Atlanta, 1997.
  3. Black J. G., George A., Postgate N. A Concise Dictionary of Accadian. Wiesbaden, 2000.
  4. Каплан Г. Очерк грамматики аккадского языка. Санкт-Петербург : Петербургское Востоковедение, 2006. 224 с.

Автор ВУЕ