Евдіаліт
Евдіалі́т (від грец. εὔ — добре та διαλυτός — схильний до розпаду) — мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів.
|
Евдіаліт | |
|---|---|
| Клас мінералу | силікати |
| Колір | червоний або рожевий |
| Форма кристалів | зернисті агрегати, товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали |
| Сингонія | тригональна |
| Твердість | 5, 5–6, 0 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | напівпрозорий |
| Густина | 2, 74–3, 07 г/см3 |
| Особливі характеристики | рідкісний, крихкий |
Історична довідка
Уперше евдіаліт описав 1819 хімік і фармацевт Ф. Штромайєр (1776–1835; Німеччина), який назвав мінерал за його властивість легко плавитися та розчинятися в кислоті.
Характеристика
Силікат натрію, кальцію, заліза, цирконію кільцевої будови.
Хімічна формула варіативна:
- за виданням «Мінералогічна енциклопедія» (англ. «The Encyclopedia of Mineralogy»; 1983):
Na4(Ca, Се, Fe2+)2ZrSi6O17(OH, Cl)2.
Часто містить домішки ітрію та лантаноїди (до 7,5 %); - за виданням «Довідник із мінералогії» (англ. «Handbook of Mineralogy»; 1990):
Na4(Ca; Ce)2(Fe2+;Mn2+)ZrSi8O22(OH; Cl)2; - за Міжнародною мінералогічною асоціацією:
Na15Ca6Fe3Zr3Si(Si25O73)(O,OH,H2O)3(Cl,OH)2.
Хімічний склад, %: Na2О — 15,9; CaO — 10,57; FeO — 5,54; ZrO2 — 14,49; Н2О — 1,91; Cl — 1,04; SiO2 — 48,63.
Колір червоний або рожевий. Напівпрозорий, блиск скляний. Сингонія тригональна. Густина — 2,74–3,07 г/см3. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 5,5–6,0.
Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата. Форми виділення — зернисті агрегати, рідше — товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали. Спайність відсутня. Крихкий. Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породотвірний мінерал комплексу евдіалітових луявритів.
Асоціації: арфведсоніт, егірин, енігматит, лампрофіліт, левеніт, лорензеніт, мікрокроклін, мурманіт, нефелін, ринкіт, содаліт, титаніт, титаномагнетит.
Поширення
Типове місце розташування — комплекс лужних порід Іллімаусак в окрузі Кітаа на острові Гренландія.
Трапляється в нефелінових сієнітах, лужних гранітах і пов’язаних із ними пегматитах; може бути основним складником порід магматичного і пізнього пневматолітового походження.
Родовища евдіаліту є в РФ (Кольський півострів, Тива), на островах Гренландії та Мадагаскарі, в Австралії (штат Квінсленд), США (штати Арканзас, Нью-Мексико), Канаді (провінція Квебек), Іспанії (Канарські острови).
В Україні евдіаліт присутній у Мазурівському рідкіснометалічному родовищі (Донецька область).
Застосування
Другорядний компонент цирконієвих руд. Використовують у чорній металургії (для модифікації сталей), керамічній промисловості, ювелірній справі тощо.
Література
- Евдіаліт // Лазаренко Є., Винар О. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. New York : Springer, 1983. 794 p.
- Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Евдіаліт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.
- Амашукелі Ю. А., Кривдік С. Г., Дубина О. В. Деякі геохімічні та петрологічні критерії еволюції Октябрського масиву лужних порід (Україна) // Мінералогічний журнал. 2011. № 33 (4). С. 53–66. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/64107/08-Amashukely.pdf?sequence=1
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Евдіаліт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Евдіаліт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.01.2023