Евдіаліт

Евдіалі́т (від грец. εὔ — добре та διαλυτός — схильний до розпаду) — мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів.

Евдіаліт
Клас мінералу	силікати
Колір	червоний або рожевий
Форма кристалів	зернисті агрегати, товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали
Сингонія	тригональна
Твердість	5, 5–6, 0
Блиск	скляний
Прозорість	напівпрозорий
Густина	2, 74–3, 07 г/см3
Особливі характеристики	рідкісний, крихкий

Історична довідка

Уперше евдіаліт описав 1819 хімік і фармацевт Ф. Штромайєр (1776–1835; Німеччина), який назвав мінерал за його властивість легко плавитися та розчинятися в кислоті.

Характеристика

Силікат натрію, кальцію, заліза, цирконію кільцевої будови.

Хімічна формула варіативна:

• за виданням «Мінералогічна енциклопедія» (англ. «The Encyclopedia of Mineralogy»; 1983):
  Na₄(Ca, Се, Fe²⁺)₂ZrSi₆O₁₇(OH, Cl)₂.
  Часто містить домішки ітрію та лантаноїди (до 7,5 %);
• за виданням «Довідник із мінералогії» (англ. «Handbook of Mineralogy»; 1990):
  Na₄(Ca; Ce)₂(Fe²⁺;Mn²⁺)ZrSi₈O₂₂(OH; Cl)₂;
• за Міжнародною мінералогічною асоціацією:
  Na₁₅Ca₆Fe₃Zr₃Si(Si₂₅O₇₃)(O,OH,H₂O)₃(Cl,OH)₂.

Хімічний склад, %: Na₂О — 15,9; CaO — 10,57; FeO — 5,54; ZrO₂ — 14,49; Н₂О — 1,91; Cl — 1,04; SiO₂ — 48,63.

Колір червоний або рожевий. Напівпрозорий, блиск скляний. Сингонія тригональна. Густина — 2,74–3,07 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 5,5–6,0.

Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата. Форми виділення — зернисті агрегати, рідше — товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали. Спайність відсутня. Крихкий. Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породотвірний мінерал комплексу евдіалітових луявритів.

Асоціації: арфведсоніт, егірин, енігматит, лампрофіліт, левеніт, лорензеніт, мікрокроклін, мурманіт, нефелін, ринкіт, содаліт, титаніт, титаномагнетит.

Поширення

Типове місце розташування — комплекс лужних порід Іллімаусак в окрузі Кітаа на острові Гренландія.

Трапляється в нефелінових сієнітах, лужних гранітах і пов’язаних із ними пегматитах; може бути основним складником порід магматичного і пізнього пневматолітового походження.

Родовища евдіаліту є в РФ (Кольський півострів, Тива), на островах Гренландії та Мадагаскарі, в Австралії (штат Квінсленд), США (штати Арканзас, Нью-Мексико), Канаді (провінція Квебек), Іспанії (Канарські острови).

В Україні евдіаліт присутній у Мазурівському рідкіснометалічному родовищі (Донецька область).

Застосування

Другорядний компонент цирконієвих руд. Використовують у чорній металургії (для модифікації сталей), керамічній промисловості, ювелірній справі тощо.

Література

1. Евдіаліт // Лазаренко Є., Винар О. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
2. Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. New York : Springer, 1983. 794 p.
3. Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
5. Евдіаліт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.
6. Амашукелі Ю. А., Кривдік С. Г., Дубина О. В. Деякі геохімічні та петрологічні критерії еволюції Октябрського масиву лужних порід (Україна) // Мінералогічний журнал. 2011. № 33 (4). С. 53–66. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/64107/08-Amashukely.pdf?sequence=1

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Евдіаліт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Евдіаліт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.01.2023