Цирконієві руди

Цирко́нієві ру́ди — природні мінеральні утворення, що містять цирконій у таких сполуках і концентраціях, за яких їхнє промислове використання технічно можливе й економічно доцільне.

Характеристика

Відомо близько 140 мінералів, що містять цирконій. Практичне значення мають тільки циркон і баделеїт.

Цирконієві концентрати отримують переважно з сучасних або похованих прибережно-морських титано-цирконієвих розсипів; часто — попутно з ільменітовими, лейкоксеновими, рутиловими, титановими рудами. Домішки — гафній, ітрій, скандій, рідкоземельні елементи.

Поховані розсипи розробляють кар’єрами, сучасні — земснарядами. .

Поширення

Великі запаси цирконієвих руд зосереджені в Індії, Австралії, ПАР, США. 80 % видобутку циркону забезпечують Австралія та Південна Африка. Світові ресурси циркону перевищують 60 млн т.

Майже увесь світовий видобуток цирконієвих концентратів припадає на прибережні морські розсипи, в яких циркон трапляється спільно з ільменітом, монацитом і рутилом. У багатьох країнах його вилучають попутно з ільменітових і монацитових розсипів.

Великими вважають родовища із запасами понад 200–300 млн м3 продуктивних пісків, дрібними — менше 30–70 млн м3, багатими — зі вмістом циркону понад 30–35 кг/м3, бідними — до 20 кг/м3 у перерахунку попутного ільменіту на умовний циркон із розрахунку 3 : 1.

З ендогенних родовищ цирконієві концентрати одержують попутно у процесі перероблення колумбітових або пірохлорових руд лужних гранітів і полевошпатових метасоматитів, що містять 1–2 % ZrO2. Циркон цих родовищ збагачений гафнієм. Циркон добувають також попутно під час розроблення пірохлорвмісних альбітитів, пов’язаних із нефеліновими сієнітами.

Через залучення у промисловому використанні карбонатитів важливу роль відіграють баделеїтові концентрати. Їх одержують попутно під час комплексного перероблення форстерит-апатит-магнетитових руд і пірохлорових карбонатитів, що входять до складу ультраосновних лужних порід (Ковдорське родовище на Кольському півострові, РФ; Палабор, ПАР).

Власне цирконієвими родовищами є сучасні та древні морські розсипи, поширені в Австралії, США, Індії, Бразилії, Шрі-Ланці, Південній Кореї, Китаї. Приклад сучасних розсипів — родовища східного узбережжя Австралії, які постачають приблизно 50 % усіх цирконієвих концентратів. Тут вміст важких мінералів — шліху — в пісках пляжної зони коливається в межах від 5 до 9 %. У складі шліху — до 50 % циркону, 5–50 % рутилу та ільменіту, присутні також магнетит, монацит, турмалін, топаз, рідше — каситерит. Поряд із пляжними розсипами розташовані рудні фордюни, що утворилися внаслідок переміщення пісків вітром. Виявлені також поховані рудні дюни. Запаси циркону на окремих ділянках узбережжя оцінюють у 3,2–3,5 млн т; запаси рутилу — 4,2 млн т; ільменіту — 3,2 млн т.

Цирконієві руди в Україні

В Україні є значні запаси цирконієвих руд. У центральній та північно-західній частині Українського кристалічного щита та південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини зосереджені розсипні та корінні родовища цирконію. У центральній частині Українського щита та південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини є комплексні циркон-рутил-ільменітові руди, у південно-східній частині Українського щита — мономінеральні цирконієві розсипи. Циркон-ільменітові розсипи виявлені в Харківській та Сумській областях.

Державним балансом запасів корисних копалин України враховано 7 розсипних та 1 корінне родовище цирконієвих руд. Триває розроблення Малишівського розсипного родовища у Дніпропетровській області. Заплановано підготовку Тарасівського розсипного родовища у Київській області. Додатково вивчають корінні родовища у Приазов’ї — рідкіснометалічне Мазурівське та рідкісноземельне Азовське.

Література

  1. Hevesy G. Über die Auffindung des Hafniums und den gegenwärtigen Stand unserer Kenntnisse von diesem Element // Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 1923. № 56 (7). P. 1503–1508.
  2. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  4. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
  5. Шпильовий Л., Білецький В. Історія становлення вітчизняної цирконієвої промисловості // Геотехнології. 2019. № 2. С. 47–57.
  6. Mineral Commodity Summaries 2020. Reston : U.S. Geological Survey, 2020. 204 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Цирконієві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Цирконієві руди (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.06.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ