Джибріль

Джибрі́ль [Джибріїль, Джибраїл, Джабраїл; араб. جبريل‎, جبرائيل‎‎; від давньосеміт. «джибр» — раб, слуга та «Іль» («Ель») — Бог, букв. — раб Бога (Аллаха)] — в ісламі — один із чотирьох головних ангелів, створених Аллахом (поряд із Мікаїлом, Азраїлом та Ісрафілом), головний посередник між Всевишнім і пророками та посланцями, котрий передавав їм Боже одкровення.

За вченням ісламу, Джибріль у різні часи передавав посланцям об’явлення Аллаха: Сунна оповідає, що ангел багаторазово сходив до Адама, Ідріса, Нуха, Ібрагіма, Муси. Він же відкрив Коран пророку Мухаммаду. У печері Хіра, де усамітнювався Мухаммад, Джибріль вимовив пророку повеління: «Читай!», з якого і почалося об’явлення; передавав Коран частинами понад два десятиліття. Супроводжував Мухаммеда під час ісри (нічної подорожі до Єрусалима) та міраджу.

Під ім’ям «Джибріль» ангела згадано в Корані у трьох аятах: у сурі 2 (97–98) та сурі 66 (4). Точну кількість згадок вказати складно, позаяк, на думку коментаторів, саме цей ангел згаданий і під іншими іменами: Рух (Дух), Рух аль-Куддус (Святий Дух), Расул Карім (Благородний Посланець) та ін.

За переказом, має 600 крил, кожна пара з яких здатна заповнити простір між Сходом і Заходом. Перед посланцями Аллаха поставав у різних образах: як істота величезного зросту, ноги якої знаходяться на землі, а голова — у небесах; така, що затуляє собою весь простір між небом і землею; у подобі чоловіка.

Згаданий в Корані як покровитель і захисник Мухаммада, оборонник його від невіруючих. Хадиси оповідають, що Джибріль разом з іншими ангелами допомагав пророку у битві при Бадрі, стояв поряд із Мухаммадом у битві при Хунейні.

Вважається відповідником архангела Гавриїла в юдео-християнській традиції; оповіді про Джибріля суголосні з біблійними сюжетами — це ангел, який повідомив праведника Закарію (Захарію) про народження сина Ях̣’ї (Івана Хрестителя), а також Мар’ям (Марію) — про майбутнє народження пророка Іси (Ісуса).

Про Джибріля складено чимало арабських переказів і легенд, апокрифічних текстів (див. Апокрифи), зокрема про те, як він навчив прабатька Адама землеробству, добуванню вогню, письму, обробці заліза; про знищення ангелом гріховного міста Содома; про Джибріля та Ібрагіма (в юдео-християнській традиції — Авраама); про Джибріля й Мусу (Мойсея); Джибріля й Сулеймана (Соломона) тощо.

Родич і сподвижник Мухаммада, засновник коранічної екзегетики Ібн Аббас (бл. 619 — бл. 687) витлумачував три літери (алеф, ламед і мем) на початку деяких сур Корану як позначення Бога (א‎), Джибріля (ל‎) та Мухаммада (מ‎).

Література

Guillén Robles Fr. Leyendas de José, hijo de Jacob y de Alejandro Magno: Sacadas de dos Manuscritos Moriscos de la Biblioteca Nacional de Madrid. Charleston : Nabu Press, 2012. 382 р.
Muir W., sir. The Life of Mahomet: From Original Source. London : Forgotten Books, 2019. 664 р.
Джибріїль // Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х. та ін. Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Видавництво Руслана Халікова, 2021. С. 137.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Джибріль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Джибріль (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2023