День української писемності та мови
День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято на підкреслення тяглості й ушанування державної мови в Україні. Відзначають у день пам’яті преподобного Нестора Літописця, з ім’ям якого пов’язують започаткування писемної української мови.
Історична довідка
Ініціатива свята належить громадським організаціям.
06.11.1997 Президент України Л. Кучма підписав Указ «Про День української писемності та мови» з огляду на значущість української мови в консолідації українського суспільства та утвердженні національної ідентичності.
Свято пов’язали із вшануванням преподобного Нестора Літописця — автора агіографічних оповідань (див. Агіографія), що увійшли до складу Києво-Печерського патерика, та укладача першої писемної історії українських земель «Повісті минулих літ».
До 2023 відзначали щорічно 9 листопада. Після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар святкують 27 жовтня.
Відзначення
Свято пов’язане з підкресленням ролі української писемності та мови в становленні української державності, а також із піднесенням престижу української мови, забезпеченням її функціонування в усіх сферах суспільного життя.
У цей день покладають квіти до пам’ятника Нестору Літописцю. Відзначають найкращих популяризаторів українського слова, а також видавництва, які друкують українськомовну літературу.
У школах, закладах вищої освіти, бібліотеках тощо проводять заходи, спрямовані на пропагування української мови, наголошують на її давності, державному статусі, висвітлюють історію української писемності (див. Кирилиця, Глаголиця) тощо. Підкреслюють, що українська мова не лише засіб спілкування, а й втілення української культури та історії, символ самобутності та незалежності держави.
Від 1999 в цей день розпочинається Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, який відбувається за підтримки Міністерства освіти і науки України та Ліги українських меценатів. Його учасниками можуть бути учні середніх загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, студенти коледжів, інших закладів фахової передвищої та вищої освіти.
Від 2000 проводять Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого долучаються усі охочі з України та з-поза її меж.
Додатково
Українська мова посідає 26-те місце у світі за кількістю носіїв, а отже, належить до найпоширеніших мов. Крім України, нею послуговуються в Білорусі, Казахстані, Македонії, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Словаччині, Угорщині, Хорватії, Чехії, Австралії, Аргентині, Бразилії, Канаді, США тощо.
Український алфавіт, що складається з 33 букв, сформовано на основі кирилиці. Найбільша кількість слів в українській мові починається на літеру «п», найменша (переважно в запозиченнях з інших мов) — на літеру «ф».
Перший буквар в Україні надрукував типограф, гравер, інженер І. Федоров (м. Львів, 1574). Видання містило абетку, склади, приклади відмінювання та коротку читанку.
До «Острозької Біблії» (1581) додано рукопис першого перекладного церковнослов’янсько-українського словника — «Лексис з тлумаченням слов’янських слів на просту мову» («Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто»), який уклав невідомий автор. Перший український друкований словник — «Лексис» Л. Зизанія опубліковано 1596 в м. Вільні (тепер м. Вільнюс, Литва).
Рукопис першої граматики староукраїнської мови «Граматика словенская...» І. Ужевича датовано 1643. Найдавнішу в Україні граматику «Граматика доброглаголиваго еллино-словеского язика» видано 1651 в друкарні Львівського Успенського братства. Першу друковану граматику української розмовної мови «Граматику малороссийского наречия» уклав та опублікував 1818 О. Павловський.
За підручником Мелетія Смотрицького «Граматика слов’янська» («Грамматіки славє́нскиѧ пра́вилноє Сѵ́нтаґма», 1619) понад 150 років навчалися на території сучасних України, Білорусі, Росії.
Сучасна українська мова охоплює 3 наріччя: південно-східне (середньонаддніпрянський, слобожанський і степовий говори), північне (західнополіський, середньополіський та східнополіський говори) та південно-західне (волинський, подільський, наддністрянський, покутсько-буковинський, гуцульський, надсянський, бойківський, закарпатський і лемківський говори). Північні та більшість південно-західних говорів — старожитні. Основу української літературної мови становить південно-східне наріччя. Найбільший за територією поширення степовий говір.
Починаючи із 17 ст., українська мова неодноразово зазнавала адміністративних утисків і заборон (див. Лінгвоцид). Серед найвідоміших: заборона ввозити до Московської держави видання, надруковані українською мовою (1693); повна заборона друкування книг українською мовою (1720); заборона викладати українською в Києво-Могилянській академії (1784); Валуєвський циркуляр 1863; Емський указ 1876; заборона українськомовної преси в Галичині, підпорядкування українських шкіл польському міністерству освіти (1920); заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України (1924); ліквідація Інституту української наукової мови (1930); скасування в Румунії розпорядження, за яким попередньо дозволено кілька годин української мови на тиждень у школах із більшістю учнів-українців (1933); наказ про обов’язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах СРСР (1938); наказ про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою та обов’язкове їх затвердження в Москві (1970); Закон України «Про засади державної мовної політики» (2012), який сприяв суттєвому розширенню функціонування російської мови в Україні та ін.
Джерела
- Про День української писемності та мови: Указ Президента України № 1241/97 від 06 листопада 1997 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1241/97/ed19971106#Text
- Про внесення змін до деяких указів Президента України: Указ Президента України № 455/2023 від 28 липня 2023 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/455/2023#Text
Література
- Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. Київ : Наукова думка, 1993. 200 с.
- Гнатенко Л. А. Кирилична українська рукописна писемність 11–17 ст. // Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ : Наукова думка, 2007. Т. 4. С. 291–294.
- Преподобний Нестор Печерський в історії української культури / За ред. Архиєпископа І. Ісіченка. Харків : Акта, 2014. 213 с.
- Сліпушко О., Лісовська О. Давня українська література: Середньовіччя (Х–ХV століття). Київ : ВПЦ «Київський університет», 2020. 432 с.
- Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. А. М. Киридон. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вербич Н. С. День української писемності та мови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/День української писемності та мови (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.09.2024
