Буксир

Букси́р (нім. Bugsierer — буксирне судно, від нім. bugsieren — буксирувати, брати на буксир, з португал. puxar — тягнути, pulsare — штовхати) — спеціалізоване судно, призначене для переміщення (буксирування) інших суден, плавучих споруд або об’єктів водними шляхами, а також маневрування ними в акваторіях портів, гаваней і на рейдах.

Історична довідка

У давнину буксирні операції здійснювали за допомогою веслових або вітрильних суден (див. Вітрильник), якими перетягували кораблі у вузьких протоках і гаванях. Розвиток буксирів розпочався з появою парових машин (кінець 18 — початок 19 ст.). На межі 19–20 ст. буксири почали оснащувати дизельними (див. Дизель) і дизель-електричними силовими установками, що значно підвищило їхню потужність, економічність і надійність.

Сучасні буксири споряджають азимутальними рушіями, потужними лебідками та автоматизованими радіонавігаційними системами керування, що дозволяє ефективно працювати з надвеликими суднами в складних навігаційних (див. Навігація) умовах.

Характеристика

Буксир вирізняється високою тяговою силою та остійністю, посиленим корпусом і малою довжиною, що забезпечує необхідні маневрові якості. Буксири оснащують потужними двигунами, буксирними лебідками, гаківнями, штовхальними пристроями, пожежними насосами, рятувальним обладнанням.

За способом дії виокремлюють буксири-тягачі та буксири-штовхачі.

За призначенням розрізняють портові, рейдові, морські, океанські, річкові, аварійно-рятувальні буксири.

Використання

Застосовують у морському та річковому судноплавстві, під час швартових операцій, аварійно-рятувальних робіт, проведення суден у складних навігаційних умовах, а також для транспортування барж, платформ, понтонів тощо.

Література

Бондаренко О. В., Кротов О. І., Матвєєв Л. О. та ін. Особливості проектування морських транспортних суден : у 2 ч. Миколаїв : Український державний морський технічний університет, 2003. Ч. 1. 72 с.
Hensen H. Tug Use in Port: A Practical Guide. London : The Nautical Institute, 2003. 192 р.