Горголевський, Зигмунт
|
Горголевський, Зигмунт (Gorgolewski, Zygmunt) | |
|---|---|
| Народження | 14.02.1845 |
| Місце народження | Солець, Великопольське воєводство, Польща |
| Смерть | 06.07.1903 |
| Місце смерті | Львів |
| Місце поховання | Львів, Личаківський цвинтар |
| Alma mater | Берлінський технічний університет |
| Місце діяльності | Німеччина, Україна |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | історизм, еклектика |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Хрести | Кавалерський хрест Ордена Залізної корони 3-го класу |
Горголе́вський, Зи́гмунт (пол. Gorgolewski, Zygmunt; 14.02.1845, с. Солець, тепер Великопольське воєводство, Польща — 06.07.1903, м. Львів, тепер Україна) — архітектор, представник історизму (еклектики), автор будівлі Міського театру у Львові.
Життєпис
Народився у селі неподалік м. Познані у регіоні, який належав Пруссії і згодом увійшов до складу Німецької імперії. Після закінчення гімназії у м. Познані 1866‒1871 навчався на архітектора у Берлінській будівельній академії (тепер Берлінський технічний університет). Працював там ад’юнкт-професором 1871‒1877. Ще під час навчання набув практичного досвіду на будівництві Ганноверського залізничного вокзалу у м. Берліні. Від 1877 — радник Міністерства публічних робіт, архітектор королівських палаців у м. Берліні; від 1885 — королівський будівельний інспектор у м. Галле (тепер федеральна земля Саксонія-Ангальт, Німеччина); від 1891 працював у м. Гільдесгаймі (тепер федеральна земля Нижня Саксонія, Німеччина). Вивчаючи європейську архітектуру з особливою увагою до спадщини ренесансу, подорожував до м. Парижа, в Італію, Австрію, різні німецькі землі. Для належного опрацювання свого проєкту реставрації замку Радзивіллів в Олиці (тепер Україна) відвідав міста Вільнюс, Київ, Краків, Львів. Попри освіту й тривалу роботу в Німеччині, мав виразно польську національну ідентичність, для збереження якої та виховання дочок у польському дусі обрав для мешкання і подальшої діяльності м. Львів. На пропозицію Галицького намісництва Австро-Угорщини переїхав до м. Львова 1893, ставши директором Державної промислової школи. 1896 виграв архітектурний конкурс на кращий проєкт будівлі Міського театру у Львові (реалізовано 1897‒1900).
Помер від хвороби серця. Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі.
Діяльність
Один із найкваліфікованіших польських архітекторів останньої чверті 19 ст., знавець історичних стилів, котрий умів вільно оперувати їхніми архітектурними формами, створюючи оригінальні споруди. Брав участь у численних архітектурних конкурсах, зокрема двох (1872, 1882) міжнародних архітектурних конкурсах на кращий проєкт споруди Рейхстагу у м. Берліні, а 1877 — у міжнародному конкурсі на кращий проєкт будинку Галицького крайового сейму у Львові. Неодноразово був членом журі архітектурних конкурсів. Його діяльність у м. Львові була корисною для підвищення фахового рівня тамтешньої архітектури й розвитку освіти як у місті, так і в Галичині загалом. На посаді керівника Державної промислової школи реформував освітній процес, запросивши до викладання художників-практиків, скульпторів та архітекторів. Керував службою нагляду за будівництвом шкіл у Галичині, був куратором з питань фахової освіти, особливо у сфері декоративно-ужиткового мистецтва. Як член ученої ради Львівської політехніки (тепер Національний університет «Львівська політехніка») консультував спорудження будівлі Музею етнографії та художнього промислу, костелу Святої Єлизавети, добудову корпусу Політехніки, реставрацію Кафедрального костелу (всі — у м. Львові). Від 1894 — член Політехнічного товариства у Львові, член дирекції Товариства образотворчого мистецтва (там само).
Твори
Серед творів найвизначніші:
- участь у створенні мосту кайзера Вільгельма у м. Берліні 1875‒1886 (не збережено);
- будинок Товариства прихильників наук у м. Познані 1874‒1879;
- реконструкція замку в Голухові (тепер Польща) 1875‒1885;
- прибуткові будинки у м. Познані 1877‒1881;
- реконструкція палацу Квілецьких в Опорові (тепер Польща) 1877‒1878;
- судова палата у м. Лейпцигу 1880;
- орнаментальні роботи у будинку Галицького крайового сейму у м. Львові 1880;
- реставрація замку Радзивіллів у с-щі Олиці 1882‒1883;
- головна брама та виставкові павільйони Загальної крайової виставки у м. Львові 1893‒1894 (не збережено);
- будівля Міського театру у Львові 1895‒1900.
Визнання
Кавалерський хрест Ордена Залізної корони 3-го класу (1901).
Додатково
1901 було виявлено просідання будівлі Міського театру у Львові з появою тріщин, проте воно невдовзі припинилося, не завдавши шкоди. З цим пов’язана львівська легенда про архітектора — автора театру, котрий нібито покінчив життя самогубством через те, що його творіння почало руйнуватися. Насправді це не відповідає дійсності.
Джерела
- Барановский Г. Архитектурная энциклопедия второй половины ХIХ века : в 7 т. Санкт-Петербург : Издание редакции журнала «Строитель», 1903. Т. 3: Выставки, зрелища, спорт. 502 с.
- Odrzywolski S. Zygmunt Gorgolewski. Wspomnienie pośmiertne // Architekt. 1904. № 4. S. 57‒58.
Література
- Łoza S. Gorgolewski Zygmunt // Architekci i budowniczowie w Polsce. Warszawa : Budownictwo i Architektura, 1954. S. 99.
- Трофимлюк В. Зигмунт Горголевський // Галицька брама. 1996. № 20. С. 6‒7.
- Тимофієнко В. Горголевський Зигмунд // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 105.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Горголевський, Зигмунт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Горголевський, Зигмунт (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2026
