Глауберит

Глауберит
Клас мінералу	сульфати
Колір	сірий, жовтуватий, бурий
Форма кристалів	таблитчаста, призматична, діпірамідальна
Сингонія	моноклінна
Твердість	2, 5
Блиск	скляний до воскового
Прозорість	прозорий або просвічує
Густина	2, 75–2, 85 г/см³
Особливі характеристики	слаборозчинний у воді

Глаубери́т [від прізвища алхіміка Глаубера (нім. Glauber)] — мінерал класу сульфатів; сульфат кальцію та натрію острівної будови.

Історична довідка

Уперше глауберит знайдено 1808 у муніципалітеті Вільяррубія-де-Сантьяго (провінція Толедо, Іспанія). Того ж року описав хімік і геолог А. Бронньяр (1770–1847; Франція). Він назвав мінерал на честь алхіміка Й. Р. Глаубера (1604–1670; Німеччина), який відкрив і описав сульфат натрію (глауберову сіль).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Na₂Ca[SO₄]₂.
Хімічний склад (%): Na₂О — 22,29; CaO — 20,16; SO₃ — 57,55.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна; кристали таблитчасті, призматичні, діпірамідальні. Спайність довершена в одному напрямі. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2,5. Густина — 2,75–2,85 г/см³. Колір — сірий, жовтуватий, бурий. Блиск скляний до воскового. На площинах спайності має перламутровий полиск. Слаборозчинний у воді.

Асоціації: ангідрит, бльодит, галіт, гіпс, мірабіліт (евапорити); полігаліт, сасоліт (фумароли); тенардит.

Походження. Розташування родовищ

Типовий осадовий мінерал морського і озерного походження, один із важливих компонентів соляних родовищ (Кара-Богаз-Гол).

Глауберит поширений:

як загальний складник континентальних і морських родовищ евапориту;
як сублімації навколо фумарол;
у заповнених мінералами порожнинах у базальтовій лаві;
в родовищах нітратів в аридному кліматі.

Знахідки в Європі: в Іспанії (муніципалітети Вільяррубія-де-Сантьяго, Оканья); Німеччині (поблизу м. Вестерегельна, земля Саксонія—Ангальт); Австрії (м. Гальштат); Франції (поблизу міст Нансі, Мерта і Мозеля); Італії (острів Вулькано); Ісландії (острів Суртсей).

Поширення у США: озера Серлз, Боракс Лейк у штаті Каліфорнія; родовища пермської солі Ектор і Аптон у штаті Техас; поблизу м. Кемп-Верде, штат Аризона; Велике Солоне озеро, штат Юта.

У Канаді: родовище Гіпсамвілі, провінція Манітоба; у Південній Америці — родовища Тальталь, Антофагаста, Чилі; на півдні Австралії — озера Гілліс та Лочіл.

Глауберит в Україні

Трапляється в асоціації з іншими мінералами класу сульфатів в озерах Кримського півострова, в соляних осадових родовищах Передкарпаття.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Барит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.info/doclib/hom/glauberite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Глауберит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Глауберит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Глауберит (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.05.2023