Геєна

ІКонографія. Геєна..jpg

Геє́на (геєна вогняна; грец. γέεννα, від івр. גהנום , גהנם‏‎ — ге-Гінном або ге-Бен-Гінном) — в авраамічних релігіях — символ пекла і пекельного вогнища, місця вічних мук грішників. Термін походить від назви історичної долини Гіннома (або синів Гінномових), що на південному заході від м. Єрусалима, — міського звалища, де спалювали сміття, а в архаїчні часи — проводили язичницькі ритуали, пов’язані з вогнем і жертвоприношенням.

За Юдейського царства, у добу царів Ахаза (763–727 до н. е.) та Манасії (695–642 до н. е.), у долині знаходився Тофет — вівтар для жертовного спалення дітей біля ідолів Молоха та Ваала. Ця практика була суворо заборонена юдейським царем Йосією наприкінці 7 ст. до н. е.; за його наказом жертовники Тофета були знищені. Долину з часом перетворено на звалище, де постійно підтримували вогонь, спалюючи міське сміття Єрусалиму, зокрема трупи тварин та тіла страчених злочинців, яких вважали негідними поховання (а відтак пам’яті та потойбіччя).

Згідно з Талмудом, в долині Гіннома знаходиться вхід до пекла; геєна згадана як місце покарання у потойбіччі або знищення безбожників. З часом в юдаїзмі термін «геєна» став метафоричною назвою для місця спокути і духовного очищення грішників. За даними більшості юдейських джерел, тривалість мук в очищувальному вогні не перевищує року.

У текстах Нового Завіту геєна прямо пов’язана з вогнем: вона згадується як «геєна огненна», «невгасимий вогонь», «піч вогняна», де гинуть душі й тіла грішників. У християнстві поняття пекла і геєни нетотожні: вважається, що пекла, «яке віддасть мертвих» для суду Божого, після Судного дня вже не буде. Воно разом зі смертю буде вкинуте «в озеро вогняне», котре символізує остаточне знищення, вічну загибель і небуття (це названо «другою смертю», Об. 20:13-14).

В ісламі геєна («джаганнам») — синонім пекла. В Корані згадується як місце майбутнього жахливого покарання грішників, особливо невіруючих.

Зображення геєни є одним із елементів іконографії Страшного Суду.

Література

  1. Шифман И. Ш. Ветхий завет и его мир. Москва : Политиздат, 1987. 239 с.
  2. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки : в 2 т. / Пер. з англ. Київ : Дух і Літера, 2012.
  3. Лубський В. І., Харьковщенко Є. А., Лубська М. В. та ін. Історія релігій світу. Київ : Центр учбової літератури, 2014. 536 с.
  4. Price R. J., House Н. W. Zondervan Handbook of Biblical Archaeology. Grand Rapids : Zondervan Academic, 2017. 416 р.
  5. Kohler К., Blau L. Gehenna // Jewish Encyclopedia. URL: http://www.jewishencyclopedia.com/articles/6558-gehenna

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Геєна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Геєна (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.09.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ