Молох (бог)
Мо́ло́х [Молех, Мілком, Мелькарт, Малик; івр. מֹלֶךְ (mo’lek, mo’lok)] — багатозначний термін.
Значення терміна
1) До середини 20 ст. у релігієзнавстві, біблеїстиці — означення язичницького божества та його культу в давніх Ханаані, Сирії, Фінікії. У масоретських текстах згаданий як «Молех», у Септуагінті — «Молох».
Біблія пов'язує з культом Молоха людські жертви, передусім жертвоприношення дітей, особливо поціновані — первістки з родин можновладців (аристократії, царів). Так, згадано, що «Соломон збудував на горі, навпроти Єрусалима, капище з жертовником моавській гидоті, Кемешу та Молоху, — мерзенному ідолу аммонійців» (3 Цар. 11:7), зі вказівкою на те, що подібне він чинив і для всіх інших своїх чужоземних дружин, котрі звершували жертви своїм богам. За Біблією, своїх синів принесли в жертву (букв. — «провели через вогонь») царі Ахаз (4 Цар. 16:3) і Манассія (4 Цар. 21:6). Язичницькі обряди, пов’язані з такими культами, здійснювали поза стінами м. Єрусалима — у долині Гіннома (або Синів Гінномових, ге-Бен-Гінном, див. Геєна). Ця практика була суворо заборонена юдейським царем Йосією наприкінці 7 ст. до н. е.; за його наказом жертовники Тофета були знищені: «Він осквернив і Тофет, що в Долині Синів Гіннома, аби вже ніхто не переводив свого сина чи свою дочку через вогонь для Молоха» (4 Цар. 23:10).
Свідоцтва про культ Молоха трапляються як у юридичних, історичних, так і в пророцьких книгах Біблії. В юридичних та історичних контекстах йдеться головно про проведення дітей через/крізь вогонь (Втор. 18:10; пор.: 2 Цар. 16:3; 17:17; 21:6) або заборону давати своїх дітей на служіння Молохові (Лев. 18:21; 20:2–5), тобто радше про язичницьку церемонію релігійної ініціації, посвячення. Книга Левіт постановляє, що будь-хто з ізраїльтян або «приходців, які проживають в Ізраїлі», хто дасть своїх дітей Молохові буде страчений (Лев. 20:2). Натомість пророки прямо мовлять про спалення (жертвоприношення) дітей: «Вони влаштовують пагірки Тофета, що в долині Бен-Гінном, аби спалювати своїх синів і своїх дочок у вогні…» (Єр. 7:31); «…вони спорудили узвишшя для Ваала, щоб спалювати там своїх дітей у вогні…» (Єр. 19:5); див. також Єзек. 16:21 та ін. З Книги пророка Єзекіїля випливає, що він вважав «жертви первородних» надзвичайними жертвоприношеннями Ягве (Єзек. 20:25, 26). Бог об’явив, що дозволив (попустив) такі жертви, аби через осквернення й самонищення та кару за це ізраїльтяни пізнали, що Він — Господь. Очевидно, що пророки не схвалювали цю практику як варварство, імітацію язичницьких культів.
Як і в багатьох інших випадках древньої історії, точне походження культу Молоха невідоме (попри біблійну згадку про аммонійців). Поширена думка, що ім’я Молох є навмисним перекрученням слова «мелех» («малік»), яке позначало царя, титул, епітет або складник імен язичницьких богів Ханаану, Сирії, Фінікії та Месопотамії [напр., Адраммелех, Анаммелех — згадані у Біблії (2 Цар. 17:31) боги Сефарваїма]. Відомо, що ізраїльтяни виявляли зневагу до язичницьких божеств тим, що об’єднували приголосні літери їхніх імен із голосними єврейського слова «бошет», яке означало сором або ганьбу (пор.: Астарта — Ашторет).
2) За припущенням сучасних дослідників, слово «молк», «молек» означало власне ритуал спалення людей чи тварин, саму церемонію жертвоприношення первістків або вид жертви. Давніша хибна інтерпретація терміна призвела до утвердження думки про існування у фінікійців особливого бога — Молоха, пожирача життів. Вказують на те, шо принесення дітей в жертву, хоча й практикували на Близькому Сході та в Карфагені, але тільки в екстраординарних випадках (напр., після великого лиха), воно не було частиною інституалізованого культу. Деякі вчені припускають, що в ізраїльтян обряди проведення дітей крізь вогонь були частиною архаїчного культу Ягве (також іменований Мелехом, або Царем), але згодом скасовані.
Натепер триває дискусія між дослідниками, які припускають реальну практику жертвоприношення дітей у кризові моменти, та тими, хто розглядає Тофет як місце ритуального поховання та сакрального очищення вогнем дітей, що померли природною смертю або народилися мертвими.
3) Переносно — символ жорстокої, лихої сили, що вимагає багато жертв.
Джерело
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Література
- Moore G. F. The Image of Moloch // Journal of Biblical Literature. 1897. Vol. 16. № 1/2. Р. 161‒165. URL: https://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Journals/JBL/16/Biblical_Notes/Image_of_Moloch*.html
- Smith W. R. Lectures оn the Religion оf the Semites. New York : The Macmillan Company ; London : A. & C. Black, 1927. 718 p. URL: https://archive.org/details/lecturesontherel028530mbp/page/n11/mode/2up
- Robertson J. The Early Religion of Israel. 2nd ed. Eugene : Wipf & Stock Publishers, 2023. 540 р.
- Singer І., Barton G. Moloch (Molech) // Jewish Encyclopedia. URL: https://www.jewishencyclopedia.com/articles/10937-moloch-molech
Автор ВУЕ
- М. В. Ігнатенко
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.08.2024
