Гаханбар

Гаханба́р (гахамбар; пехл. gāhānbăr) — у зороастризмі — шість головних сезонних свят, які разом із сьомим — Новрузом утворюють річний цикл найважливіших релігійних торжеств.

Зміст

1 Історична довідка
2 Святкування
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Календар давніх іранців (як і давніх індійців) складався з 6-ти сезонів; у священній космології вони відповідали 6-ти головним творінням Ормузда (небо, вода, земля, рослини, худоба, людина). Сонячний календар налічував 12 місяців по 30 днів (сукупно 360 днів), до якого пізніше стали додавати ще 5 днів у кінці року.

Головуючим святом був Новруз (Новий рік), що символізував воскресіння світу. Крім нього, відзначали 6 свят у кінці кожного сезону (гаха). Свята фіксували завершення важливих землеробських чи скотарських робіт і були нерівномірно розподілені упродовж року.

За припущеннями, усі шість свят, а також Навруз, спочатку були одноденними. Труднощі з точним датуванням святкувань виникли тоді, коли за Ахеменідів був запроваджений 365-денний календар за єгипетським зразком, із додатковими 5 днями. Ймовірно, прагнення зороастрійців залишатися вірними традиції призвело до подовження періоду святкування, що відповідало б і старим, і новим розрахункам.

Святкування

Свята наведено у зороастрійських текстах у наступному порядку:

1) Мадйойзаремая (maiδyōizarəmāya-) — свято середини весни (відповідає періоду кінця квітня — початку травня за григоріанським календарем);
2) Мадйойшема (maiδyōišəma-) — свято середини літа (кінець червня — початок липня);
3) Паітішах’я (paitišhahya-) — свято жнив, збору зерна (середина вересня);
4) Аятрима (ayāθrima-) — свято повернення худоби з літніх пасовиськ (середина жовтня);
5) Маідьяір’я (maiδyāirya-) — свято середини року (кінець грудня, у найкоротший день року);
6) Хамаспатмаедая (hamaspaθmaēdāya-) — свято частування фравашів, відзначається в останні 5 додаткових днів року (друга половина березня, перед рівноденням).

Перший, третій і четвертий празники відтак маркують етапи, важливі для скотарів і землеробів, тоді як другий і п'ятий відзначають астрономічні явища (літнє й зимове сонцестояння). Від другого до п’ятого гаханбара (з середини літа до середини зими) збільшується тривалість ночі, від п’ятого до другого — тривалість дня, у 6-ий — день і ніч зрівнюються. Той факт, що 5-те свято (зимового сонцестояння) названо «серединою року», опосередковано свідчить про минуле святкування за давнішим календарем, у якому новий рік рахували від літнього сонцестояння.

У священному зороастрійському календарі перше свято відзначало створення неба, друге — води, третє — землі, четверте — рослин, п'яте — благодатних тварин, шосте — людства (Новруз, за припущенням М. Бойс, був присвячений головній священній стихії — вогню).

Кожне свято тривало 5 днів. Усі гаханбари складалися з двох головних частин: афрінагану й баджу. Під час відзначення зороастрійці зранку були присутні на святковому богослужінні, присвяченому Ормуздові, опісля збиралися на урочисту трапезу-бенкет, де їли освячену під час богослужіння їжу, пили священний напій — хаому, веселилися. Такі бенкети об’єднували багатих і бідних, а гаханбари назагал були часом єднання, прошення кривд і образ, милосердя і родичання. Шостий гаханбар включав особливі обряди.

Відзначення свят зороастризм встановлював як обов’язковий припис, одну з головних заповідей, додержання якої перешкоджало поширенню влади Хешма (дев, персоніфікація гніву й люті), послаблювало сили Ахрімана.

Серед сучасних зороастрійців гаханбари прив’язані до чітких дат, які суголосні давнім періодам святкування.

Література

Boycе М. On the Calendar of Zoroastrian Feasts // Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 1970. Vol. 33. № 3. Р. 513–539.
Blois F. de. The Persian Calendar // Iran. 1996. Vol. 34. Р. 39–54.
Boyce M. Zoroastrians: Their Religious Beliefs and Practices. 2nd ed. London; New York : Routledge, 2000. 288 р.
Лубський В. І., Лубська M. В. Історія релігій. 2-ге вид., допов. Київ : Центр учбової літератури, 2009. 776 с.
Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Івано-Франківськ : Видавець І. Я. Третяк, 2010. 388 с.
Stausberg М. Zoroastrian Rituals in Context. Leiden; Boston : Brill, 2018. 734 р.
Boycе М. Gāhānbār // Encyclopaedia Iranica. URL: https://www.iranicaonline.org/articles/gahanbar