Новруз

Новруз.jpg
Новруз2.jpg

Новру́з (Ноуруз, Навруз, Науруз, Наврез та ін.; перс. نوروز‎, авест. Navaka-raocah, кримськотатар. Navrez — новий день) — стародавнє свято Нового року у іранських і тюркських народів, яке за астрономічним сонячним календарем припадає на період весняного рівнодення.

Відзначається у більшості країн Середньої Азії, а також серед тюркських народів Східної Європи (кримських і волзьких татар, башкирів тощо) і Східної Азії; визнане різними етноконфесійними групами, передусім спільнотами мусульман-шиїтів і зороастрійців. Від 2009 включене до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. 2010 Генеральна Асамблея ООН оголосила 21 березня Міжнародним днем Новруз (англ. International Day of Nowruz).

Історична довідка

Витоки свята сягають дописемної епохи, доби розвитку аграрних культур Середнього Сходу й усталення землеробського календаря. Пов’язане з відзначенням початку весни/літа та нового аграрного циклу, містить чимало анімістичних, тотемічних, фетишистських, магічних тощо елементів, безпосередньо не пов’язаних із зороастрійською та ісламською традиціями.

Святкування Новрузу поширилося серед народів, які потрапили під владу й культурний вплив Перської імперії. Офіційний статус отримало за часів держави Ахеменідів (7–4 ст. до н. е.): разом із утвердженням зороастризму як державної релігії стало асоціюватися зі зороастрійським культом. У пізньоавестійський період відоме як «свято всіх душ», одне з 7 головних свят річного циклу, присвячене Ардвахішту (безсмертному святому, покровителю стихії вогню, див. Амахраспанди).

Одне з небагатьох свят, яке збереглося після поширення ісламу на теренах колишнього домінування зороастризму. Повсюдно відзначалося й після арабських завоювань, в окремих регіонах було асимільовано ісламом та мусульманською обрядовістю. Як світське свято відроджене за династії Сефевідів.

Святкування

Один із символів свята — пророщені паростки пшениці

Свято зберігає складну обрядовість, що містить регіональні, етнокультурні, конфесійні, звичаєві особливості. Обов’язково включає певний підготовчий період (до 4-х тижнів), в якому простежують елементи давніх язичницьких традицій, землеробських культів: пробудження стихій вогню, води, повітря, родючих сил землі, очищувальні ритуали, поминання пращурів, прокладення першої борозни, засівання першої жмені насіння для майбутнього врожаю, ворожіння, тощо. Важливими складниками свята є ритуали обходження (аналоги колядування), багатий святковий фольклор (зокрема й дитячі обрядові тексти), прибирання та прикрашання оселі, урочисті частування гостей, обмін подарунками. За традицією 13-й день свята проводять на природі.

З Новрузом пов’язані й особливі вимоги до оформлення святкового столу та добору ритуальних страв: готують наїдки з 7 складових елементів, переважно з продуктів рослинного походження (найвідомішою є страва з пророщених паростків пшениці); коржики з пшениці, ячменю, кукурудзи, квасолі, гороху, рису, кунжуту тощо; яйця (символ зародження нового життя); традиційні солодощі.

Поширення

Новруз відзначають у період 21–23 березня як офіційний початок Нового року в Ірані (тривалість святкування 13 днів) та Афганістані; як державне свято в Азербайджані, Албанії, Казахстані, Киргизстані, Македонії, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані тощо; святкують у Пакистані, Індії, Іраці, низці суб’єктів РФ (Башкортостані, Татарстані, Дагестані та ін.), регіонах Китаю (СУАР). На теренах Близького Сходу Новруз відзначають тільки ті етноконфесійні групи, які мешкали тут до арабських завоювань і поширення ісламу. В Туреччині з 1925 до 1991 святкування Новрузу було заборонено. В Сирії — офіційна заборона не скасована досі. В Україні свято традиційно відзначається серед кримських татар та етноконфесійних діаспор відповідних країн.

21 березня — Міжнародний день Навруз

2010 з ініціативи низки країн (Азербайджану, Албанії, Афганістану, Македонії, Індії, Ірану, Казахстану та ін.) Генеральна Асамблея ООН оголосила 21 березня Міжнародним днем Новрузу. Згідно з текстом резолюції «Міжнародний день Навруз», ухваленої 23.02.2010, Генеральна Асамблея:

  • вітає зусилля держав-членів, у яких відмічається Новруз, спрямовані на збереження і розвиток культури і традицій, пов’язаних зі святом;
  • спонукає держави-члени докласти зусиль для підвищення рівня поінформованості про Новруз і проводити щорічні заходи пов’язані зі святом;
  • закликає вивчати історію походження та традиції свята, з метою розповсюдження знань про спадщину Новруза у міжнародному співтоваристві;
  • пропонує усім зацікавленим державам, ООН, міжнародним і релігійним організаціям, а також недержавним організаціям брати участь у заходах, присвячених Новрузу.

Додатково

У літературній пам’ятці — епосі «Шах-наме» запровадження Новрузу пов’язане з початком царювання міфологічного шаха Джамшида. Звідси —поширена назва свята серед зороастрійціа Джамшиді-Новруз і традиція саме у цей день коронувати шахів, а також підносити їм дари від правителів провінцій і упокорених народів.

Зороастрійські традиції Новруза на честь священної стихії вогню, передбачали повсюдне розпалення полум’я: від храмів і вогнищ на високих ділянках ландшафту — до свічок на святкових столах. Вогонь зберігає важливу роль і в сучасній обрядовості (зокрема, стрибки через вогонь, запалені свічки досі є атрибутом свята).

Література

  1. Васильев Л. С. История религий Востока. Религиозно-культурные традиции. Москва : Высшая школа, 1983. 368 с.
  2. Булатова А. Г. Традиционные праздники и обряды народов горного Дагестана ХІХ — начале ХХ вв. Ленинград : Наука, 1988. 200 с.
  3. Чуприн А. Крымские татары. Симферополь : Таврия, 1993.178 с.
  4. Узунова Л. В. Наврез-байрам: поликультурная идентичность (этнокультурологический аспект) // Таврійські студії. Серія: Культурологія. 2013. № 4. С. 71–78.
  5. Узунова Л. В. Наврез-байрам: истоки и современность (этнокультурологический анализ) // «İlmiy Qırım» milliy mecmua. 2014. URL: http://ilmiyqirim.blogspot.com/2014/12/blog-post_90.html
  6. Сазманд Б. Навруз: праздник, объединяющий народы / Пер. с перс. Москва : Садра, 2016. 190 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Новруз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Новруз (дата звернення: 25.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.03.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ