Бадж

Бадж (фарсі باج, bāj, bāž, bāz, wāj; пехлеві wāž, від давньоіран. wā / ăk — слово, вислів) — багатозначний термін:

Значення терміна

1) У зороастризмі — особлива молитовна формула, промовляння якої передує, супроводжує, або слідує за будь-якими щоденними діями (сном, вживанням їжі, купанням тощо), а також перед виконанням ритуалів. Неодмінний атрибут способу життя не тільки священиків, а й мирян. Найчастіше формула баджу промовляється на честь окремих язатів (ангелів) і фраваші, або фарохарів (духів живих та мертвих). Частини баджу слід проголошувати авестійською мовою і безупинно. Після промовляння початкової частини, яка передує дії, необхідно дотримувати мовчання до закінчення дії й промовити заключну частину. Початкову частину молитовної формули називають «прийняття баджу», заключну — «вихід з баджу». Такі баджі наявні у «Хорде Авесті». Їхнє призначення полягає в надійному захисті людини під час виконання нею будь-якої дії (певна дія нібито перебуває під захистом сакральних слів, ефективність промовляння яких дозволяє виконавцю відволікатися від буденного світу). Вважається, що розмова після прийняття баджу зводить нанівець його захисну функцію.

2) Термін вживають на позначення приглушеного тону молитви, до якого звично вдаються під час проголошення тих уривків Авести, що записані пазендським письмом (варіант авестійського алфавіту), зокрема текстів «Яшт» і «Нірангси».

3) У текстах Авести — позначення данини, податку. Вживається у контексті посмертного ритуалу, у значенні виплати боргів предкам. Така семантика вперше зустрічається у давньоперському написі Дарія в м. Персеполі (бл. 500 до н. е.). Усі послідовники зороастризму повинні віддавати частину свого прибутку, вшановуючи душі покійних, і, на знак вдячності, певному ангелу. Основою такого церемоніального звичаю є доброчинність, оскільки вся їжа, зібрана під час баджу, призначалася для нужденних.

Додатково

Термін міститься і в назві короткої молитви «Срош бадж» (і вживається як її назва), хоча вона й не є баджем у прямому значенні слова.

Джерело

  • Авеста. Хордэ Авеста (Младшая Авеста) / Пер. с авест. М. В. Чистякова. Санкт-Петербург : [б. и.], 2005. С. 50–57, 334–347.

Література

  1. Anklesaria T. D., Bharucha S. D. Dādestān-e dīnī. Bombay, 1926. Р. 48–54.
  2. Šāyast-nē-šāyast: a Pahlavi text on religious costums / Еd. J. C. Tavadia. Hamburg : Friederichsen, 1930. 186 р.
  3. Modi J. J. Religious Ceremonies and Customs of the Parsis. 2nd ed. Bombay : British India Press, 1937. P. 277–294.
  4. Boyce M. and Kotwal F. M. Zoroastrian bāj and drōn I – II // Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 1971. Vol. 34. № 1–2. Р. 56–73, 299–313.
  5. Чунакова О. М. Пехлевийский словарь зороастрийских терминов, мифических персонажей и мифологических символов. Санкт-Петербург; Москва : «Восточная литература» РАН, 2004. С. 44–45, 69.
  6. Хачатуров Р. Л. Древневосточное право и его нравственные императивы (на примере Авесты) // Евразийский юридический журнал. 2019. № 1 (128). С. 131–133.

Автор ВУЕ

О. В. Сарапін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сарапін О. В. Бадж // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бадж (дата звернення: 25.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.12.2020

.

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ