Відкрите місто

Відкри́те мі́сто (лат. urbs aperta, фр. ville ouverte, англ. open city) — населений пункт, орган управління (самоврядування) якого оголосив про відмову від будь-яких оборонних дій у зв’язку з неминучим захопленням міста ворогом для уникнення руйнування. Оголошення міста відкритим — односторонній акт держави, що контролює місто. Цим вона відмовляється від його захисту та оголошує його демілітаризованою зоною. Цей статус регулює міжнародне гуманітарне право, зокрема Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них. Стаття 59 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12. 08. 1949 щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), прийнятого на дипломатичній конференції у м. Женеві 08. 06. 1977, містить заборону сторонам конфлікту піддавати необоронні місцевості нападу будь-якими засобами.

Історична довідка

Термін «відкрите місто» в його сучасному розумінні з’явився порівняно недавно, однак практика оголошення міст незахищеними для уникнення руйнування існувала віддавна. Деякі з них завершилися мирною окупацією, інші — мали трагічні наслідки через ігнорування цього статусу.

Стародавній час

У період воєн між грецькими полісами траплялося, що якесь із міст оголошувало про відмову від будь-яких оборонних дій, тобто фактично оголошувало себе відкритим, щоб уникнути руйнування та винищення населення.

Середньовіччя

Міста Італії (10–15 ст.). У середньовічній Італії під час численних війн між містами-державами (Флоренція, Венеція, Мілан) оголошення міста про відмову від оборонних дій було відносно поширеною практикою. У низці випадків це давало змогу зберегти дрібні міста та містечка від руйнування та уникнути зайвих жертв серед мирного населення.

Облоги замків (11–15 ст.). Якщо гарнізон розумів, що під час початку облоги замку опір марний, він міг здати замок, в односторонньому порядку оголосити його відкритим. Це дозволяло гарнізону зберегти життя, а нападникам — уникнути важких втрат під час штурму. Такі випадки треба відрізняти від капітуляції — двосторонньої угоди між воюючими сторонами, за якою одна сторона (зазвичай та, що програла) погоджується здати місто, фортецю або іншу територію іншій стороні. Прикладом капітуляції може бути здача турецьким військам 1475 м. Кафи (тепер м. Феодосія, АР Крим).

Нова історія

Після поразки французької армії під м. Седаном(1870) під час франко-прусської війни місто здали прусській армії. Це дозволило уникнути наступних боїв у місті та зберегти життя багатьом його жителям.

Новітня історія

Мер м. Кракова 1939 оголосив місто відкритим. Проте швидкий наступ німецьких військ та присутність невеликих польських підрозділів поблизу міста ускладнили визнання його статусу. Німецьке командування розглядало обмежену (навіть незначну) польську присутність як таку, що не повністю відповідає критерію незахищеності. Оголошення зробили з метою мінімізувати збитки, однак юридичний статус міста за таких обставин був сумнівним.

Місто Брюссель уряд Бельгії 1940 оголосив відкритим містом. Евакуація більшості бельгійських військ відповідала вимогам. Про це сповістили німецьким військам, які наступали. Німецька окупація відбулася без значних боїв у місті.

Оголошення французьким урядом 1940 м. Парижа відкритим містом разом із евакуацією та сповіщенням німців відповідало принципам міжнародного права. Це врятувало місто від значних руйнувань.

Випадок із м. Белградом (Югославія, 1941) — приклад зневаги міжнародного права. Незважаючи на оголошення міста відкритим, воно зазнало бомбардувань з боку Люфтваффе. Цей акт був порушенням статусу відкритого міста, тобто воєнним злочином.

Оголошення генералом Д. Макартуром 1941 м. Маніли (Філіппіни) 1941). відкритим містом було неоднозначним. Продовження логістичних операцій США в місті означало, що воно не було по-справжньому незахищеним відповідно до міжнародного права. Це надало японцям привід ігнорувати оголошення та піддавати місто бомбардуванням.

Регіон Батавія, м. Джакарта (Голландська Ост-Індія, 1942). Оголошення Батавії відкритим містом після евакуації голландських військ було законним. Подальша окупація японцями відбулася без суттєвих збройних конфліктів у місті.

Перше оголошення 1943–1944 італійським урядом м. Рима (Італія) відкритим містом після перемир’я було спрямоване на запобігання подальших бомбардувань. Під час відступу німці оголосили відкритими містами м. Флоренцію та м. К’єті з метою збереження. Наступ союзників та відносно обмежені бої в м. Римі свідчать про дотримання цього статусу. Однак складна політична та військова ситуація зробила цей випадок унікальним. Оголошення німцями 1944 м. Афін (Греція) відкритим містом під час відступу відповідало вищенаведеним критеріям, оскільки місто більше не було значним військовим об’єктом.

Місто Гамбург (Німеччина) німці оголосили відкритим в останні дні війни 1945 (див. Друга світова війна), що запобігло руйнуванням під час його окупації британськими військами.

Наведені приклади свідчать, що оголошеного статусу не завжди дотримувалися, наявність навіть обмеженої військової присутності чи логістичної діяльності могла поставити під загрозу гарантований цим статусом захист. Однак закони війни (див. Закони та звичаї війни) постійно розвиваються, тому тлумачення та застосування поняття «відкрите місто», а також його критеріїв можуть бути неоднозначними та викликати труднощі.

Правовий статус та мета

Оголошення міста відкритим означає, що воно добровільно відмовляється від збройного опору і, відповідно, очікує на мирну окупацію з боку супротивника. Головна мета цього кроку — захист цивільного населення, культурних цінностей та інфраструктури міста від безглуздого знищення під час бойових дій. Оголошення статусу відкритого міста є одностороннім актом, який не потребує згоди іншої сторони. Проте для набуття чинності такого статусу про нього має бути чітко та офіційно повідомлено військовому командуванню наступальних військ.

Умови та наслідки

Влада однієї сторони конфлікту може оголошувати необоронною місцевістю будь-який населений пункт, зокрема й будь-яке місто, що перебуває в зоні зіткнення збройних сил або поблизу неї, і є відкритим для окупації супротивною стороною (Протокол 1, ст. 59, п. 2). Для визнання міста відкритим (і таким чином захищеним від нападу) воно має відповідати низці критеріїв:

Незахищеність. Усі військові сили, бойові установки та укріплення мають бути виведені або ефективно нейтралізовані. Це стосується як регулярних військ, так і воєнізованих формувань та озброєних цивільних осіб. Місто має бути демілітаризованим.
Утримання від ворожих дій: місто не мають використовувати у військових цілях. З нього не можна починати жодних ворожих дій, його не можна використовувати як базу для військових операцій.
Точне визначення меж: межі відкритого міста мають бути чітко визначеними.
Сповіщення: сторона, яка оголошує місто відкритим, повинна чітко офіційно повідомити про цей статус протилежній стороні.

Після офіційного оголошення статусу відкритого міста сторона, що наступає, зобов’язана утримуватися від нападу на нього. Окупація має бути мирною. Водночас, оголошення міста відкритим не означає повного імунітету. Влада окупаційна має право вживати заходи для підтримання правопорядку та безпеки, але вони не повинні суперечити нормам міжнародного гуманітарного права. Для ефективності статусу відкритого міста необхідним є контроль міжнародний за дотриманням зобов’язань.

Проблеми та зловживання

В історії конфліктів воєнних неодноразово траплялися випадки ігнорування статусу відкритого міста. Порушення цього статусу є воєнним злочином. З іншого боку, були випадки зловживання цим статусом. Іноді оголошення міста відкритим може бути використане як політичний крок або спроба затримати наступ противника, одночасно зберігаючи можливість для прихованого опору. Навіть після оголошення міста відкритим у ньому можуть діяти підпільні групи опору. Це може спровокувати конфлікти з окупаційною владою та поставити під загрозу безпеку цивільного населення.

Джерела

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12. 08. 1949 щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text

Література

Veranneman J.-M. Belgium in the Second World War. Barnsley : Pen & Sword Military, 2014. 208 p.
Gillard E.-C. «Safe Areas»: The International Legal Framework // International Review of the Red Cross. 2017. Vol. 99. № 3. P. 1075–1101.
Solis G. D. The Law of Armed Conflict: International Humanitarian Law in War. 3rd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2021. 850 p.

Автор ВУЕ

О. А. Гавриленко

Покликання на цю статтю: Гавриленко О. А. Відкрите місто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Відкрите місто (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.04.2025