Правовий порядок
Правови́й поря́док, правопоря́док — відносно усталений стан правового життя, утворений внаслідок домінування в ньому поведінки та відносин, які ґрунтуються на праві; виражається в сталості, організованості та передбачуваності правових комунікацій.
Характеристика
Правовий порядок характеризує сферу суспільного життя, яка підпадає під вплив права. Термін «правопорядок» не є синонімом до нього. У західній традиції правовий порядок позначає стан правової впорядкованості суспільної життєдіяльності. Термін «правопорядок» ширший: це суспільно-правовий режим, що поєднує усі засоби соціального упорядкування.
Правовий порядок як стан досягнутої суспільством впорядкованості його життєдіяльності у правовій сфері пронизує найважливіші сторони буття соціуму, опосередковує всі аспекти впливу права на суспільні відносини. Через повторюваність різних видів поведінки трансформує одиничні й певною мірою випадкові правозначущі поведінкові акти в усталені типи взаємодії соціальної, форми правореалізації, які відтворюють і стверджують систему правових цінностей — підґрунтя стійкого правового розвитку суспільства.
Наявність правового порядку в повсякденному житті створює сприятливий правовий клімат життєдіяльності людини й суспільства. Феномен правового порядку виявляє себе у двох іпостасях — як конструкт доктрини, теоретична модель правового впорядкування суспільного буття і як процес та результат правового розвитку. Існує лише в спільноті, яка організована на правових засадах. У сучасній юриспруденції домінує підхід, за яким право утворює нормативні та ціннісні засади правового порядку, а він у свою сприяє їх інституційному наповненню.
Формується на межі нормативних та інституційних складників правової системи, виконує подібні функції. На відміну від правової системи, більш рухомий, його самовідтворення пов’язане з діяльністю всіх суб’єктів права. Може набувати характеристик, пов’язаних із кількісними та якісними відмінностями правового життя різних регіонів, що зумовлює його галузеву і просторову диференціацію. Правовий порядок пов’язаний із правовим життям, яке включає позитивні та негативні прояви активності суб’єктів права, що впливають на реальність правову і є середовищем формування правового порядку. На відміну від інших граничних категорій (право, правова реальність, правова система), правове життя є принципово неструктурованим, хаотичним, спонтанним. Зв’язок між правовим життям і правовим порядком виявляється в тому, що правовий порядок як особливий різновид соціального порядку формується на основі синергії хаосу, продукованої правовим життям.
Різновиди
Виокремлюють різновиди правового порядку за територіально-нормативним масштабом. Базовою категорією є національний правовий порядок, від якого відмежовують інтеграційний та міжнародний правовий порядок, а також — регіональний і локальний правовий порядок. Серед галузевих та міжгалузевих видів правового порядку — конституційний, адміністративний, цивільний, господарський тощо. Виявлено правові порядки, що утворюються на перетині кількох галузевих правових режимів: митний, ювенальний, військовий правовий порядок тощо.
За аксіологічним критерієм виділяють сучасні та досучасні правові порядки. Характеристиками сучасного правового порядку є необтяжливість для природних прав і свобод, ґрунтування на принципах свободи, рівності і справедливості, добровільне підтримання, самовідновлюваність. Досучасний (псевдоправовий) правовий порядок заснований на примусі й обмеженні базових прав і свобод людини, його здійснюють неправовими та насильницькими методами.
Література
- Крижанівський А. Ф. Правовий порядок в Україні: витоки, концептуальні засади, інфраструктура. Одеса : Фенікс, 2009. 504 с.
- Подорожна Т. С. Правовий порядок: теоретико-методологічні засади конституціоналізації. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 536 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крижанівський А. Ф. Правовий порядок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Правовий порядок (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2024
