Вулканологія

Вулканоло́гія (від вулкани і …логія) — галузь наук про Землю, що вивчає вулкани, вулканічні процеси, їхнє походження, будову, еволюцію, закономірності просторового розміщення та продукти вивержень вулканів, роль вулканізму в розвитку літосфери, атмосфери і гідросфери Землі.

Історична довідка

Вивчення вулканів має давню історію. Перші описи вулканічних явищ є у авторів часів античності (Геракліт із Ефеса, Аристотель, Страбон, Пліній Молодший). В епоху Відродження з’явились перші натурфілософські пояснення природи вулканів (Г. Агрікола, Р. Декарт). Як самостійна наука вулканологія сформувалась у 19 ст., що пов’язано із розвитком геології та відкриттям у 1841 першої вулканологічної обсерваторії — Везувіанської (область Кампанія, Італія; див. Везувій). У 20 ст. розвиток вулканології визначили теорія тектоніки літосферних плит, геохімія, геофізика, радіометричні методи датування.

Структура

Вулканологія є міждисциплінарною наукою, що інтегрує геологічні, фізичні та хімічні підходи. В її структурі виділяють:

• динамічну вулканологію — досліджує процеси вивержень, рух магми, вулканічних газів і пірокластичних порід;
• геологію вулканів (палеовулканологію) — вивчає згаслі вулкани, їхню будову та історію розвитку;
• фізику вулканічних процесів — механізми руху магми, тепломасообмін;
• геохімію вулканізму — склад магми, газів, лав;
• вулканічну петрологію — походження і еволюцію магматичних гірських порід;
• прикладну вулканологію — прогноз вивержень, оцінка небезпек, геотермальні ресурси;
• планетну вулканологію — розділ вулканології та планетології, що досліджує вулканічні процеси на планетах, планетах карликових, астероїдах і супутниках планет (інколи — екзовулканологія, позаземна вулканологія);
• кріовулканологію — спеціалізований напрям, що вивчає кріовулканізм (виверження води, аміаку, метану замість магми) на холодних тілах Сонячної системи.

Предмет, об’єкт і мета

Об’єктом вивчення вулканології є вулкани та пов’язані з ними явища на Землі й інших планетах; предметом — процеси формування магми, її підйому, виверження, утворення вулканічних структур і продуктів, а також закономірності розвитку вулканізму в часі й просторі.

Мета вулканології:

• встановлення механізмів вулканічної діяльності;
• прогнозування вивержень і зниження природних ризиків;
• вивчення ролі вулканізму в формуванні земної кори та клімату;
• використання вулканічних і геотермальних ресурсів.

Методи досліджень

Сучасна вулканологія використовує комплекс методів:

• польові геологічні дослідження (картування, опис продуктів вивержень);
• геофізичні методи — сейсмологія, гравіметрія, магнітометрія (див. Магнітометр);
• геодезичні методи — вимірювання деформацій поверхні;
• газогеохімічні дослідження — аналіз вулканічних газів;
• термальні та дистанційні методи (супутниковий моніторинг);
• лабораторні та експериментальні дослідження магми;
• математичне моделювання процесів вулканізму;
• космічні методи — використання даних зі штучних супутників дистанційного зондування Землі для спостереження за вулканами, їхньою активністю та наслідками вивержень [часто застосовуваний метод — інтерферометрична радарна зйомка (супутникова радіолокація); англ. Interferometric Synthetic Aperture Radar, InSAR)].

Основні досягнення

До ключових досягнень вулканології належать:

• встановлення зв’язку вулканізму з тектонікою літосферних плит;
• розробка класифікацій типів вулканів і вивержень;
• створення методів прогнозування вивержень (на основі сейсмічних, газових і деформаційних ознак);
• виявлення ролі вулканізму в формуванні земної кори, атмосфери і гідросфери;
• розвиток геотермальної енергетики;
• дослідження вулканізму на інших планетах і небесних тілах (Марс, Венера, супутник Юпітера Іо).

Вулканологія у світі

Світова вулканологія представлена мережею наукових центрів і обсерваторій:

• Італія — Везувіанська обсерваторія;
• США — обсерваторії Геологічної служби США (USGS);
• Японія — високорозвинена система моніторингу вулканів;
• Ісландія, Індонезія, Нова Зеландія — регіони активного вулканізму і досліджень.

Важливу роль відіграють міжнародні організації, зокрема Міжнародна асоціація вулканології та хімії внутрішньої будови Землі (англ. International Association of Volcanology and Chemistry of the Earth's Interior).

Вулканологія в Україні

В Україні сучасний активний вулканізм відсутній, однак вулканологічні дослідження мають важливе значення у таких напрямах:

• вивчення давнього вулканізму Українського кристалічного щита, Кримського півострова та Українських Карпат;
• дослідження вулкано-плутонічних комплексів;
• аналіз ролі вулканізму у формуванні корисних копалин.

Суттєвий внесок у розвиток вулканології зробив учений-геолог В. Бондарчук (дослідження ролі вулканізму в еволюції земної кори).

Вулканологічні аспекти розробляють в установах НАН України (Інститут геологічних наук НАН України; Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України).

Література

1. Вулканологія // Геологічний словник : у 2 т. / За ред. В. Г. Бондарчука. Київ : Голов. ред. УРЕ, 1972. Т. 1 : А—М. С. 118.
2. Williams H., Turner F. J., Gilbert C. M. Petrography : an introduction to the study of rocks in thin sections. 2nd ed. San Francisco : W. H. Freeman, 1982. 626 p.
3. Cas R. A. F., Wright J. V. Volcanic successions : modern and ancient. London : Allen & Unwin, 1987. 528 p.
4. Вулканологія // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1 : А—К. С. 219.
5. Schmincke H.-U. Volcanism. Berlin ; Heidelberg : Springer, 2004. 324 p.
6. Sigurdsson H. The encyclopedia of volcanoes. 2nd ed. Amsterdam : Elsevier (Academic Press), 2015. 1456 p.
7. Francis P., Oppenheimer C. Volcanoes. 3rd ed. Oxford : Oxford University Press, 2021. 521 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вулканологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вулканологія (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.10.2026