Воцерковлення

Воцерко́влення (оцерковлення) — багатозначний термін.

1) У християнстві — особливий церковний чин у богослужбовій практиці історичних церков на 40-й день після народження немовля. Розуміється як «перше введення в храм», прилучення вірянина до Церкви, участі у всій повноті церковного життя. Здійснюється після таїнства хрещення. Включає подячні й очисні молитви, передбачає благословення матері й немовля. Витоки обряду віднаходять у давньоюдейській традиції присвячення первістків Богові на 40-й день після народження дитини (Вих. 13:2), а також принесенні матір’ю до Храму жертви очищення (Лев. 12:1-8). Час введення чину достеменно невідомий (за припущеннями, 8 ст.), історики церкви одностайні в тому, що чин став наслідком поступового розвитку богослужбової практики. У давньоруській церкві чин стає відомим лише з 14 ст., у наступні століття багаторазово змінювався. У формі, близькій до сучасної, вперше зафіксований у Требнику Петра Могили. У Католицькій церкві чин скасовано в 1960-х.

2) У широкому (неканонічному) розумінні — свідома й активна участь людини в житті певної конфесії, членство у релігійній організації, громаді. Термін часто використовують у релігієзнавстві, соціології релігії при дослідженні рівня й характеру релігійності. Воцерковлення розуміють як дієве включення вірянина в церковне життя та діяльність релігійної громади, свідому й оприявлену конфесійну ідентичність: регулярне відвідування храмів, участь у богослужіннях, прийняття таїнств, вивчення Святого Письма, щоденну молитовну практику, вшанування релігійних свят, дотримання приписів, постів тощо.

Так, за даними загальнонаціонального дослідження Центру Разумкова «Війна і Церква. Церковно-релігійна ситуація в Україні 2022 р.», членство в релігійній громаді визнали 26,5 % опитаних (у 2020 — 16 %). Найвищий рівень членства традиційно зафіксований на Заході країни. Не рідше ніж раз на тиждень відвідують служби лише 32 % з-поміж тих, хто заявив, що відвідує релігійні служби та зібрання; найчастіше — віряни протестантських, євангелічних церков та греко-католики.

3) Часом воцерковленням називають катехизацію дорослого.

Воцерковленість у душпастирському розумінні це передусім набуття вірянином духовного досвіду, «життя за вірою», стремління узгоджувати свої думки і вчинки з Христовим ученням, а не формальне дотримання правил і дій.

Література

Війна і Церква. Церковно-релігійна ситуація в Україні 2022 р. (Інформаційні матеріали) / Авт. кол.: Ю. Якименко (кер. проекту), А. Биченко, М. Міщенко та ін. Київ : Центр Разумкова, 2022. 124 с. URL: https://razumkov.org.ua/images/2023/02/13/2022_Religiya_SITE.pdf
Смірнов М. Воцерковленість // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 374.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Воцерковлення // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Воцерковлення (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2023