Араньяки
Аранья́ки (санскр. āraṇyaka — лісовий [текст]) — священні тексти, які належать до ведійського корпусу (див. Веди) — одкровення індуїзму (шруті). Укладені давнім (ведійським) санскритом.
Характеристика
Араньяки виникають приблизно у 8–6 ст. до н. е., за часом створення прилягають до брахма́н та передують упанішадам. Входять до складу брахман, а упанішади, своєю чергою, — до складу брахман та араньяк, часто зберігаючи їхню назву (напр., кожна з цих назв — Тайттірія, Каушитакі, Айтарея, Катха — є одночасно назвою 3-х текстів: брахмани, араньяки та упанішади). Ця обставина, а також подібність змісту, часом ускладнює проведення чіткої границі між брахманами, араньяками та упанішадами та зумовлює наявність різних класифікацій араньяк (як правило, виділяють від 4 до 7).
Згідно з індуїстською концепцією варна-ашрама-дгарми, араньяки призначені для представників трьох вищих варн індійського суспільства (т. з. «двічі народжених»), котрі перебувають на «третій» стадії свого життя. Йдеться про стадію ванапрастхи — лісового відлюдника (санскр. vānaprastha — той, хто мешкає у лісі), який полишив свій дім, щоби віддатися розмірковуванням усамітнено. Згідно з традицією, араньяки і писалися, і вивчалися у лісі та мають статус таємного знання.
Зміст араньяк великою мірою подібний до змісту брахман: цим змістом є опис та витлумачення ритуалу. Але в араньяках, порівняно з брахманами, акцент перенесено з практичного виконання деталізованого ритуалу на його умоглядне здійснення, а міфологічні роз’яснення сенсу ритуалу поступово заміщені роз’ясненнями метафізичними. Араньяки підготували перехід від брахман, згідно з якими метою людини є процвітання у земному житті та блаженство у небесному (що досягається через здійснення ритуальних практик), до упанішад, у яких оформлюється вчення про те, що найвищою метою людини є звільнення від сансари через пізнання тотожності атмана й Брáхмана.
Джерела
- The Aitareya Āraṇyaka / Ed. from the Manuscripts with Introduction, Translation, Notes, Indexes and an Appendix Containing the Portion Hitherto Unpublished of the Śāṅkhāyana Āraṇyaka, by A. B. Keith. Oxford : Clarendon Press, 1909. 394 p.
- Древнеиндийская философия (начальный период) / Пер. с санскр. Подготовка текстов, вступ. статья и коммент. В. В. Бродова. Москва : Соцэкгиз, 1963. 272 с.
- The Kaṭhāraṇyakam (With Text in Devanāgarī, Introduction and Translation) / Ed. by B. A. Pataskar. Pune : Adarsha Sanskrit Shodha Samstha, 2009. 120 p.
- Kṛṣṇa Yajur Veda Taittirīya Āraṇyaka (Text in Devanāgarī, Translation and Notes) / Transl. S. Jamadagni; еd. by R. L. Kashyap : іn 2 рts. Bangalore: Sri Aurobindo Kapali Sastry Institute of Vedic Culture, 2016. Part 1: 356 p. Part 2: 247 p.
Література
- Эрман В. Г. Очерк истории ведийской литературы. Москва : Наука, 1980. 232 с.
- Deshpande I. C. The Āraṇyaka-s (A Critical Study). Pune : Adarsha Sanskrit Shodha Samstha, 2008. 386 p.
- The Studies in the Aranyakas / Ed. by B. Pataskar. Pune : Adarsha Sanskrit Shodha Samstha, 2010. 644 p.
- Panikkar R. Hinduism : in 2 pt. Maryknoll : Orbis Books, 2016–2017.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луцишина О. А. Араньяки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Араньяки (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2020
