Буєвський, Борис Миколайович

Бує́вський, Бори́с Микола́йович (07.06.1935, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., тепер Україна) — композитор, дисидент. Член Національної спілки композиторів України (НСКУ, 1961) і Національної спілки кінематографістів України (НСКінУ).

Буєвський, Борис Миколайович
Народження	07.06.1935
Місце народження	Кривий Ріг
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського
Місце діяльності	Україна, Бельгія
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

1954 закінчив музичне училище при Ленінградській консерваторії (тепер Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова), 1959 — Харківську консерваторію (тепер Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського) у класі композиції Д. Клебанова. 1959–1961 — викладач музично-теоретичних предметів у Донецькому музичному училищі. Від 1961 — у м. Києві на творчій роботі, член НСКУ. Від 1997 живе у Бельгії.

Творчість

Автор балетів «Пісня синього моря» (1965), «Устим Кармелюк» (1980), творів для оркестру симфонічного: «Українська сюїта» (1959), увертюри (1961, 1981), 10 симфоній.

Написав твори для скрипки з оркестром: Концерт (1980); для альта з оркестром: Концерт (1980); для віолончелі з оркестром: Концерт (1980), «Балетна сюїта» (1968); для оркестру народних інструментів: Концерт (1989); для дерев’яних духових інструментів: Квартет; для скрипки і фортепіано в 4 руки: «Сюїта пам’яті М. Лукаша» (1989).

Для хору створив вокально-симфонічну ораторію «Подорожі серця» (1964; на вірші Л. Костенко і Т. Коломієць [1935–2023; Україна]), «Величний триптих» (слова М. Вінграновського), цикл на слова В. Пшавели, цикли романсів на сонети В. Шекспіра, вірші Р. Бернса, П. Верлена, В. Сосюри.

«Микола Кондратюк — На долині туман».
Джерело ютуб канал «Ukrainian Opera Artists XX-th Century».

Автор понад 100 романсів і пісень на вірші українських поетів. Поміж відомих — «На долині туман», «Тече річка дзвінка», «Київське небо», «А вони летять» та ін. Написав музику до теле- і радіопередач та до понад 50 художніх, науково-популярних та мультиплікаційних фільмів. Серед них — «Лелеченя» (1964), «Зелена кнопка» (1965), «Ведмежа і той, хто в річці живе» (1966), «Зайвий хліб», «Легенда про полум’яне серце», «Пісенька в лісі» (всі — 1967), «Опудало» (1968), «Марс-ХХ», «Падав іній», «Кит і кіт» (обидва — 1969), «Як козаки у футбол грали» (1970), «Про смугасте слоненя», «Солом’яний бичок» (обидва — 1971), «Як жінки чоловіків продавали», «Про поросятко, яке вміло літати» (обидва — 1972), «Вогонь» (1973), «Біле коло» (1974), «Салют» (1975), «Якщо ти підеш…» (1977), «Бунтівний «Оріон» (1978), «Люлька миру» (1979), «Квітка папороті» (1980).

Одним із перших на Лівобережжі використав інтонації карпатського фольклору («Карпатська ніч» на слова С. Пушика). Автор естрадних пісень 1960–1970: «На долині туман», «Дві стежини», «Дикі гуси». Естрадні пісні виконував жіночий вокальний ансамбль «Мрія», М. Кондратюк, В. Купріна (нар. 1934, Україна), Н. Матвієнко, Д. Петриненко, К. Огнєвий та ін.

Від 1975 працює в жанрі симфонії. Своєрідність симфоній зумовлена новою для української музики урбаністичною і гротескно-фарсовою образністю. Застосовує музичну мову 20 ст., прийоми полістилістики, колажу тощо.

Буєвський Б. Сюїта для скрипки та фортепіано в чотри руки
Веселі Жабокричі
Буєвський Б. Пісні
Буєвський Б. Симфонія №4

Додатково

Дискографія:

Буєвський Б. «На долині туман», слова В. Діденка, виконує М. Кондратюк. «Мелодія», Д 028433–34, 1970;

Буєвський Б. «Карпатська ніч» (слова С. Пушика), виконує ВІА «Корабели», соліст В. Андросов, «Мелодія», Д 00030629 –30, 1971;

Буєвський Б. «Бджоли» (слова Д. Павличка), виконує тріо бандуристок: О. Миронюк, В. Пархоменко і Ю. Гамова, «Мелодія», С30–054491 –92, 1974.

Підтримував дружні стосунки з М. Лукашем, М. Вінграновським, В. Діденком та ін.

Цитати

«Композитор ніколи не переривав зв’язку з народною творчістю, у своїй творчості намагався активно запозичувати й переосмислювати фольклорні мотиви й образи. Він глибинно вивчав народну музику, традиції народного співу, опановував магічну енергію прадавніх епох. Це був пошук життєдайності, мистецького коду, здатного забезпечити перспективу самостійного розвитку національної культури — незалежної та самобутньої. Борис Буєвський майстерно використовував народні інструментарії, у симфонічному оркестрі імітував тембри різноманітних народних інструментів і оригінальні виконавські прийоми. Водночас у піснях маестро по-новому презентував природні можливості людського голосу як своєрідної інструментальної барви, позначеної надчуттєвою одухотвореністю. «Промовляючи» без слів, голос перетворював містичне на реальне, а реальному надавав містичності, — так через вокальну інтонацію виявлявся «зміст невимовного».
Цит. за: Шевченко О. Буєвський Борис Миколайович // Дніпро Культура. 2020. URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Borys_Buevskiy

«Наважуся ставити собі в заслугу те, що під час активного розповсюдження мікрофонних співаків, так званих «шептунів», я свідомо протистояв цій моді повноцінним і динамічним співом найкращих солістів опери і філармонії в супроводі великого симфонічного оркестру. Деякі пісні було побудовано на фольклорних національних традиціях, інші ж, — завдяки розгорнутому розвитку вокальної партії і оркестру, виходили за межі куплетної пісенної форми і нагадували, скоріше, оперні монологи… Серед них вирізняються такі, до загальної розгорнутої фактури яких було включено також масу мішаного великого хору. Це пісні монументального характеру — «Великі Пісні» — Б. Буєвський про свою творчість.
Цит. за: Голинська О. Борису Буєвському — 85! // Музика. 2020. URL: http://mus.art.co.ua/borysu-buievs-komu-85/

Література

Малишев Ю. Солоспіви. Київ : Музична Україна, 1968. 219 с.
Зинькевич Е. Динамика обновления. Украинская симфония на современном этапе в свете диалектики традиции и новаторства. Київ : Музична Україна, 1986. 184 с.
Сумарокова В. До питання про втілення комічного в українській інструментальній музиці (на прикладі аналізу Четвертої симфонії Б. Буєвського) // Українське музикознавство. 1988. Вип. 23. С. 55–61.
Зінькевич О. Бунтівна муза Бориса Буєвського // Світовид. 1992. № 4 (9). С. 67–75.
Муха А. Композитори України та української діаспори: довідник. Київ : Музична Україна, 2004. С. 42–43.
Зінькевич О., Муха А. Буєвський Борис // Українська музична енциклопедія : в 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 279.
Сопівник М. Звучіть, маестро! // Слово Просвіти. 2011. № 25 (23–29 червня). С. 8.
Стецюк Р. М. Композитор Борис Буєвський. Київ : Просвіта, 2015. 271 с.
Шевченко О. Буєвський Борис Миколайович // Дніпро Культура. 2020. URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Borys_Buevskiy
Сопівник М. Борис Буєвський // Золотий Фонд української естради. URL: http://www.uaestrada.org/kompozitori/bujevskyj-borys/

Автор ВУЕ

Г. В. Карась

Покликання на цю статтю: Карась Г. В. Буєвський, Борис Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буєвський, Борис Миколайович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.11.2024