Костенко, Ліна Василівна

Косте́нко, Лі́на Васи́лівна (19.03.1930, с. Ржищів, тепер місто Обухівського району Київської області, Україна) — письменниця, культуролог, громадська діячка. Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 1999), почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (з 2002) та Львівського національного університету імені Івана Франка (з 2006). Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1987). Пише українською мовою.

Костенко, Ліна Василівна
Народження	19.03.1930
Місце народження	Ржищів
Alma mater	Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Літературний інститут імені О. М. Горького
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Поезія, література, дисидентська та громадська діяльність, культурологія, публіцистика

Відзнаки
Ордени	Князя Ярослава Мудрого ордена V ступеня (2000), орден Почесного легіону (Франція, 2022).
Почесні звання	Почесний громадянин м. Києва (2024)

Життєпис

Народилася в сім’ї вчителів. 1936 переїхала разом із батьками до м. Києва. Відвідувала літературну студію при редакції часопису «Дніпро». Перший вірш опубліковано в дитячій газеті «Зірка» (1946).

Під час Другої світової війни пережила окупацію м. Києва.

1946 вступила до Київського педагогічного інституту імені М. Горького (тепер Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова), проте невдовзі залишила ЗВО за власним бажанням. 1956 закінчила Літературний інститут імені О. М. Горького в м. Москві (тепер РФ).

Представниця шістдесятництва.

Упродовж 1961–1977 твори Костенко були під фактичною забороною в СРСР.

Брала участь у захисті заарештованої інтелігенції, була присутня на судах (1965–1968) у містах Києві та Львові, зокрема під час суду над В. Чорноволом і його однодумцями.

01.09.1999 в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» прочитала інавгураційну лекцію «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», 2000 — авторський курс «Українська культура в проекції на третє тисячоліття».

Творчість

Дебютувала збірками «Проміння землі» (1957) і «Вітрила» (1958). Виступала на літературних вечорах, брала участь у творчих дискусіях як учасниця Клубу творчої молоді в м. Києві.

1961 вийшла друком збірка «Мандрівки серця».

1963 відмовилася публікувати збірку «Зоряний інтеграл» на знак протесту проти цензурних втручань (див. Цензура). Того самого року разом із кіносценаристом А. Добровольським (1911–1969; тепер Україна) написала сценарій фільму «Перевірте свої годинники». 1964 стрічку зняли (режисер В. Ілляшенко), але вона не вийшла на екрани. Фільм переробили під назвою «Хто повернеться — долюбить» (1966; режисер Л. Осика), але Костенко відмовилась від авторства.

1977 вийшла збірка «Над берегами вічної ріки», що стала літературною сенсацією.

1979 опубліковано історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який 6 років перебував під забороною. 1980 вийшла збірка «Неповторність», 1987 — «Сад нетанучих скульптур» та «Бузиновий цар».

2010 презентувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», присвячений трансформації українського суспільства в часи Помаранчевої революції.

2026 опубліковано збірку «Вітер з Марса», що містить раніше не друковані поезії періоду від початків незалежності України до російсько-української війни.

Творчість Костенко вирізняється глибоким філософським підтекстом та майстерним володінням формою — від інтимної лірики до історичних романів у віршах. Відродила жанр історичного роману у віршах, надавши йому модерного звучання та психологічної глибини. Її стиль характеризується афористичністю та інтелектуальною напругою, де кожен образ слугує інструментом для дослідження етичних дилем, національної пам’яті та незламності духу людського.

Твори перекладено англійською, польською, білоруською, естонською, ерзянською, італійською, німецькою, словацькою, французькою мовами та есперанто.

«Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко – Ранок у великому місті 2024».
Джерело ютуб канал «ICTV2».

Громадська діяльність

1965 підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Висловлювала підтримку братам М. Гориню і Б. Гориню під час суду над ними в м. Львові (1966). Писала листи на захист В. Чорновола (1968).

Від 1991 — постійна учасниця історико-культурологічних експедицій до Чорнобильської зони (див. Зона відчуження). Автор сценарію фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993; режисер Р. Сергієнко).

Нагороди та визнання

Номінована на Нобелівську премію з літератури (1967; різом із П. Тичиною та І. Драчем).

Лауреат Міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів (1989), Премії імені Франческо Петрарки за книгу поезій у перекладі італійською мовою «Інкрустації» (1994), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги (2000).

Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992), медаллю Святого Володимира (Світовий конгрес українців, м.Торонто, 1999), відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча від УГКЦ (2013), премією та медаллю імені Митрополита Андрея Шептицького (2025).

Кавалер Князя Ярослава Мудрого ордена V ступеня (2000), ордена Почесного легіону (Франція, 2022).

Почесний громадянин м. Києва (2024).

Під час Помаранчевої революції (2004) була довіреною особою В. Ющенка.

У Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької встановлено погруддя письменниці (2025; скульптор Я. Мотика).

На честь поетеси названо астероїд головного поясу 290127 Лінакостенко.

Постать Костенко є символом морального опору та інтелектуальної незалежності.

Додатково

Батько, В. Костенко, був поліглотом (знав 12 мов). 1936 його засуджено як ворога народу до 10 років ув’язнення, що загартувало антитоталітарну позицію майбутньої поетеси.

2005 письменниця відмовилася від звання Героя України, заявивши: «Політичної біжутерії не ношу».

2012 проігнорувала вручення відзнаки «Золотий письменник України».

Цитати

БО НЕ 3 ТОГО ЗАЛІЗА МЕНЕ ЛИТО
і не в тому гартовано вогні,
щоб їм вдалося на своє копито
переробити душу у мені!

Коли я вже піднявся того труду —
народ зібрати під свою оруду,
то покладу на це усе життя,
а доведу це діло до пуття!
Цит. за: Костенко Л. Берестечко: історичний роман у віршах. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025. С. 202.

Твори

Проміння землі : вірші. Київ : Радянський письменник, 1957. 104 с.
Вітрила : поезії. Київ : Радянський письменник, 1958. 104 с.
Мандрівки серця : поезії. Київ : Радянський письменник, 1961. 112 с.
Над берегами вічної ріки : поезії. Київ : Радянський письменник, 1977. 176 с.
Маруся Чурай : історичний роман у віршах. Київ : Радянський письменник, 1979. 190 с.
Неповторність : вірші, поеми. Київ : Молодь, 1980. 200 с.
Маруся Чурай : історичний роман у віршах. Київ : Радянський письменник, 1982. 160 с.
Сад нетанучих скульптур : вірші, поеми-балади, драматичні поеми. Київ : Радянський письменник, 1987. 207 с.
Бузиновий цар : збірка віршів. Київ : Веселка, 1987. 28 с.
Вибране. Київ : Дніпро, 1989. 559 с.
Берестечко : історичний роман у віршах. Київ : Український письменник, 1999. 448 с.
Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала : [лекція]. Київ : КМ Academia, 1999. 32 с.
Берестечко : історичний роман / [Авт. післямов І. Дзюба, В. Панченко]. Київ : Либідь, 2010. 232 с.
Річка Геракліта / Упоряд. та передм. О. Пахльовської ; післямова Д. Дроздовського. Київ : Либідь, 2011. 336 с.
Записки українського самашедшего : [роман]. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. 416 с.
Мадонна перехресть : літературно-художнє видання. Київ : Либідь, 2012. 112 с.
Триста поезій : вибрані вірші. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. 416 с.
Маруся Чурай : історичний роман у віршах. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. 224 с.
Скіфська одіссея. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024. 144 с.
Сніг у Флоренції. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025. 160 с.
Берестечко : історичний роман у віршах. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025. 224 с.
Вітер з Марса : нова книга поезій. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2026. 224 с.

Література

Базилевський В. Поезія як мислення // Базилевський В. І зав’язь дум, і вільний лет пера : літ.-критичні статті. Київ : Радянський письменник, 1990. С. 13–21.
Брюховецький В. Ліна Костенко : нарис творчості. Київ : Дніпро, 1990. 288 с.
Панченко В. Поезія Ліни Костенко. Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 1997. 48 с.
Ліна Костенко : навч. посібник-хрестоматія / Упоряд. Г. Клочек. Кіровоград : Степова Еллада, 1999. 488 с.
Дзюба І. З криниці літ : у 3 т. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. Т. 2. С. 534 –547.
Жуковська Г. «Усе іде, але не все минає». Пам’ять і час у творчості Ліни Костенко : монографія. Київ : Книга, 2010. 188 с.
Дзюба І. Є поети для епох : науково-популярне видання. Київ : Либідь, 2011. 208 с.
Суходуб З. Ліна Костенко : любов’ю-пам’яттю-причастя. Львів : Апріорі, 2016. 148 с.
Саєнко В. Поезія Ліни Костенко : традиції, контекст, художня своєрідність : монографія. Київ : Смолоскип, 2020. 640 с.
Krupko O., Pidhrushna O. «I whisper a prayer to this beauty...» : Representation of the national concept «ЗЕМЛЯ» / «LAND» in Lina Kostenko’s literary universe // Forum for Linguistic Studies. 2024. Vol. 6. № 1. URL : https://doi.org/10.59400/FLS.v6i1.2005

Автор ВУЕ

С. О. Дячок

Покликання на цю статтю: Дячок С. О. Костенко, Ліна Василівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Костенко, Ліна Василівна (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.07.2026