Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи
Бу́кові праліси́ і да́вні ліси́ Карпа́т та і́нших регіо́нів Євро́пи (англ. Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions of Europe) — мережа природоохоронних територій у європейських країнах (Албанія, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Іспанія, Італія, Німеччина, Північна Македонія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2007, 2011, 2017, 2021, 2023; за № 1133). Найбільший у світі серійний об’єкт всесвітньої природної спадщини.
Зміст
Розташування. Складники
Серійна транскордонна номінація, що охоплює значну частину Європи від Піренейського півострова на заході до Карпат на сході й від півдня Італії до півночі Німеччини — разом 94 кластери у 18 країнах (з них: 15 масивів в Україні і 79 — в інших країнах Європи). За типом пам’ятки (критерій ІХ всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) належить до видатних взірців великих екологічних та біологічних процесів.
Історична довідка
Упродовж кожної льодовикової фази (льодовикових періодів) останнього 1 млн років бук лісовий (Fagus sylvatica) переживав несприятливі кліматичні умови в кількох ізольованих заповідних територіях у південних частинах європейського континенту (в Альпах, Карпатах, Динарському нагір’ї, Середземномор’ї та Піренеях). Ці заповідні зони були задокументовані вченими за допомогою палеоекологічного аналізу та застосування новітніх методів генетичного кодування.
Після останнього льодовикового періоду, близько 11 000 років тому, бук почав розширювати свій ареал з цих південних заповідних зон, щоби зрештою охопити значну частину європейського континенту. Під час цього процесу розширення, який триває дотепер, бук формував різні типи рослинних угруповань у різних середовищах. Взаємодія між різноманітністю середовищ, кліматичних параметрів та генофондів різних видів формувала та продовжує формувати значну різноманітність букових лісових угруповань. Ці ліси містять безцінну популяцію старих дерев і генетичний резервуар бука та багатьох інших видів, які пов’язані з цими місцями існування пралісів та залежать від них. Успішне поширення по всьому континенту пов’язане з адаптивністю дерева та його стійкістю до різних кліматичних, географічних та фізичних умов.
Ініціатива щодо збереження букових лісів як універсальної спадщини людства належить Україні та Словаччині. Згідно з рішенням Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, букові праліси Карпат у межах Закарпатської області, а також словацькі кластери букових пралісів, були включені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2007) як пам’ятка природи. Заповідна площа українсько-словацької номінації (ядро) — 29 278,9 га; загальна площа (разом із буферними охоронними зонами навколо кожного кластеру) — 77 971,6 га. Український складник пам’ятки охоплював об’єкти Карпатського біосферного заповідника (праліси Угольсько-Широколужанського, Чорногірського, Свидовецького, Мармароського масивів та ділянки Кузій-Трибушанського масиву), а також Ужанського національного природного парку (лісовий масив Стужиця), із площею заповідної зони — 23 512,5 га. До словацької частини ввійшли ділянки пралісів на території Національного парку «Полонини» (Стужиця, Гавешова, Рожок), на кордоні з Україною та Польщею, та вулканічний гірський масив Вігорлат, із сукупною площею заповідної зони — 5 766,4 га.
Пізніше пам’ятку неодноразово розширено:
- 2011 до неї долучено ділянки давніх букових лісів Німеччини та створено транснаціональну серійну пам’ятку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО під назвою «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Загальна площа пам’ятки становила 33 670,1 га; разом із буферною зоною — 62 402,3 га.
- Пам’ятку вдруге розширено 2017 та перейменовано на «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». До її складу увійшло 78 ділянок пралісів на території 12 країн Європи. Було розширено, зокрема, територію української частини (ділянки національних природних парків «Синевир», «Подільські Товтри», природного заповідника «Горгани» тощо). Україна посідала перше місце за площею пам’ятки — 28 985,98 га (причому Угольсько-Широколужанський масив є найбільшим осередком букових лісів у світі); друге місце — Румунія (23 982,77 га), третє — Болгарія (10 988,91 га).
- Чергове розширення транснаціональної серійної пам’ятки відбулося 2021 внаслідок долучення 15 нових лісових ділянок із 6 країн (Боснії та Герцеговини, Північної Македонії, Польщі, Франції, Чехії, Швейцарії). Номінація охопила 94 кластери заповідних лісових масивів.
- Зміни 2023 мали локальний характер та стосувалися оптимізації меж ділянок пралісів у Австрії та Хорватії (включено додаткові лісові масиви), покращення захисту унікальних букових екосистем. Загальна площа заповідного ядра пам’ятки наблизилася до 100 000 га, а буферної зони — до 300 000 га.
Характеристика
Праліси — стародавні лісові масиви, що формувалися природним чином (природні лісові екосистеми), і з бігом розвитку не зазнавали безпосереднього чи опосередкованого людського втручання (антропогенного впливу). Їхні ґрунти, клімат, флора, фауна, життєві процеси не змінені людиною (шляхом лісокористування для задоволення промислово-заготівельних, господарських, мисливських або інших цілей), демонструють природний еволюційний розвиток. У пралісах деревні та чагарникові види рослин представлені різними віковими станами, наявна мертва деревина на різних стадіях розкладу; мешкає унікальна флора та фауна.
Бук лісовий (Fagus sylvatica) поширений винятково на території Європи. Є одним із найважливіших складників біому помірного широколистяного лісу та визначним прикладом повторної колонізації та розвитку наземних екосистем та угруповань з часів останнього льодовикового періоду. Постійне розширення бука на північ та захід з його первісних льодовикових притулків у східній та південній частинах Європи простежують уздовж природних коридорів та переходів, що охоплюють континент. Букові праліси охоплюють усі висотні зони — від прибережних районів до горішньої межі лісу.
На 2025 загальна площа всіх 94 кластерів пам’ятки становить 99 947,81 га; загальна площа усіх буферних зон — 296 275,8 га. План управління (Менеджмент-план) на всю пам’ятку, всупереч встановленим правилам, не розроблено. Існує тільки застарілий План управління 2011, опрацьований Україною разом зі Словаччиною та акцептований Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Найцінніші залишки природних букових лісів взяті під особливу охорону в багатьох країнах та включають найкращі збережені взірці в межах ареалу поширення європейського букового лісу.
На 2026 кластери букових пралісів — це єдиний природний об’єкт України, що визнаний всесвітньою спадщиною.
Значення
Пам’ятка — видатний зразок тяглих еволюційних процесів — відносно непорушених, складних лісів помірного кліматичного поясу, що демонструють широкий спектр комплексних екологічних моделей та процесів чистих і змішаних насаджень бука лісового в різних умовах навколишнього середовища. З огляду на це, пам’ятку внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за критерієм (IX) як незамінну для розуміння історії та еволюції роду бук (Fagus). Значне поширення в Північній півкулі та екологічна роль буку надають йому глобального значення. Домінування бука на великих територіях Європи є живим свідченням генетичної адаптивності дерева — процесу, який триває.
Заповідні зони України є однією із ключових складників пам’ятки — становлять понад 25 % площі заповідного ядра. Букові праліси Карпат багаті на унікальну флору та фауну; мають важливе наукове, природоохоронне, лісівниче, туристично-рекреаційне, соціальне та інше значення.
Джерела
- Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат: Закон № 2063-VIII від 23 травня 2017 року // Верховна Рада України. 2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2063-19#Text
- UNESCO World Heritage Centre: Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions of Europe. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1133/
Література
- Українська енциклопедія лісівництва : у 2 т. / За ред. С. А. Генсірука. Львів : Національна академія наук України, 1999. Том 1.
- Fanta J. Ecological Reserch in Support of Sustainable Forestry // Anale ICAS. 2003. Vol. 46 (1). P. 27–38.
- Гамор Ф. Д. Всесвітнє визнання букових пралісів Карпат: історія та менеджмент. Матеріали з нагоди десятиріччя створення об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Львів : Тиса, 2017. 248 с.
- Czarnecka B. «The Forest is Our Father…». A different view upon the history of polish forests. Part III. Toponyms and Anthroponyms Motivated by Coniferous Forests // Botanical News. 2024. Vol. 68. P. 1–23.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.09.2026
