Брізол

Брізо́л [від рос. б(итумно)-р(езиновый) (гидро)изол(яционный материал) — бітумно-гумовий гідроізоляційний матеріал] — гідроізоляційний безосновний біостійкий рулонний матеріал, виготовлений формуванням полотна із суміші нафтового бітуму, подрібненої гуми, азбесту і пластифікатора.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Значення
4 Джерело
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історична довідка

Брізол розроблено в СРСР у 1960-х як замінник рулонних бітумних матеріалів. Основним завданням було використання вторинної сировини — відпрацьованої гуми — для виготовлення економічних і довговічних гідроізоляційних і антикорозійних матеріалів (див. Антикорозійний захист). Перші промислові лінії з виготовлення брізолу запущено на підприємствах гумотехнічної промисловості СРСР 1970–1972.

В Україні випуск матеріалу налагодили, зокрема, на Київському заводі гумових та латексних виробів та Дніпропетровському заводі будівельних матеріалів.

Характеристика

Має високу еластичність, водонепроникність, стійкість до розриву та атмосферних впливів.

Склад:

бітум нафтовий — 35–45 %;
подрібнена гума (зношені автомобільні шини) — 30–40 %;
азбестоцементний наповнювач — 10–20 %;
мінеральні наповнювачі (тальк, крейда, доломіт, каолін) — 5–10 %;
пластифікатори (кам’яновугільна смола, нафтові оливи) — 2–5 %.

Густина — 1,2–1,5 г/см³. Робоча температура — від −40 до +80 °C, температура розм’якшення — 140 °C. Колір чорний, темно-коричневий. Брізол виготовляють методом гарячого змішування компонентів за температури 150–180 °C із подальшою прокаткою до товщини 2–4 мм. Готовий матеріал намотують у рулони шириною 0,5–1 м.

Значення

Використовують як самостійне покриття або складник багатошарових гідроізоляційних систем для захисту будівельних конструкцій від вологи, агресивних середовищ і корозії, зокрема: гідроізоляції фундаментів, підвалів, покрівель, підлог; антикорозійного захисту металевих резервуарів, трубопроводів, гідротехнічних споруд; прокладання гідроізоляційних шарів у транспортному і промисловому будівництвах.

Брізол — один із перших рецикльованих (див. Рециклювання) матеріалів, у якому поєднано екологічну доцільність із технічною ефективністю. Його поява стала важливим етапом у розвитку технологій вторинного використання гуми у промисловості.

Джерело

ДСТУ Б А.1.1-15-94. Матеріали рулонні покрівельні та гідроізоляційні. Терміни та визначення. URL : https://www.ksv.biz.ua/GOST/DSTY_ALL/DSTY3/dsty_b_a.1.1-15-94.pdf

Література

Дворкін Л. Й., Дворкін О. Л., Бордюженко О. М. Довідник з будівельного матеріалознавства. Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2011. 438 с.
Шишкін О. О., Шинкевич О. С., Люльченко Є. В. та ін. Сучасні будівельні матеріали та технології. Кривий Ріг : Залозний В. В., 2017. 284 с.
Кондращенко О. В. , Гірка Н. П., Артеменко О. В. та ін. Матеріалознавчі рішення при зведенні і реконструкції будівель та споруд. Харків : Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова, 2019. 186 с.