Боуї, Девід

Бо́уї, Де́від (англ. Bowie, David; справжнє ім’я — Джонс, Девід Роберт, англ. Jones, David Robert; 08.01.1947, м. Лондон, Велика Британія — 10.01.2016, м. Нью-Йорк, США) — співак, автор пісень, музикант, музичний продюсер, актор і художник, один із найвпливовіших представників попмузики 20–21 ст.

Боуї, Девід (Bowie, David)
Народження	08.01.1947
Місце народження	Нью-Йорк
Смерть	10.01.2016
Місце смерті	Нью-Йорк

Відзнаки
Премії	Греммі, Бріт Евардз, Веббі

Життєпис

У дитинстві виявляв інтерес до музики й мистецтва, навчався грі на саксофоні та гітарі. На формування музичних інтересів вплинув старший зведений брат Т. Бернс (1937–1985; Велика Британія), який познайомив Боуї з джазом, сучасною літературою та культурою бітників (представники соціального руху середини 20 ст., які сповідували антиматеріалістичний спосіб життя та неприйняття традиційних цінностей культурних).

1958–1963 навчався в Технічній старшій школі Бромлі. Виступав у складі різних музичних колективів. У середині 1960-х узяв сценічне ім’я Девід Боуї, щоб уникнути плутанини з Деві Джонсом (1945; Велика Британія — 2012; США), учасником гурту «Зе Манкіз» (англ. «The Monkees»).

1966 познайомився з хореографом Л. Кемпом (1938; Велика Британія — 2018; Італія), під керівництвом якого вивчав танець, пантоміму й сценічне мистецтво.

Від 1976 жив у Німеччині, Швейцарії, США.

1998 заснував інтернет-компанію «УльтраСтар» («UltraStar»); запустив інтернет-провайдера «БоуїНет» (англ. «BowieNet», працював до 2006), який, крім доступу до мережі, надавав шанувальникам ексклюзивний контент і можливість взаємодії з музикантом.

14.01.2016 тіло Боуї кремували. Прах, відповідно до заповіту митця, розвіяли на о. Балі за канонами буддійських ритуалів.

Творчість

Музика

Упродовж понад п’яти десятиліть творчої діяльності неодноразово змінював музичний стиль, сценічний образ і художню концепцію, поєднуючи рок-музику, попмузику, глем-рок, соул, фанк, музику електронну, музику експериментальну та авангардну.

Грав на багатьох музичних інструментах: саксофоні, гітарі, фортепіано, клавесині, гармоніці, кото, скрипці, віолончелі, ударних інструментах тощо.

Перші записи з’явилися в середині 1960-х. Дебютний студійний альбом «Девід Боуї» (англ. «David Bowie», 1967) поєднував попмузику, психоделію (див. Психоделічне мистецтво) та елементи мюзик-холу (симбіоз популярних пісень, елементів комедії, спеціалізованих виступів і вар’єте), однак значного комерційного успіху не мав.

Популярність здобула пісня «Space Oddity» («Космічна дивина»), яку записав 1969, незадовго до висадки американських астронавтів на Місяць. Центральним персонажем композиції став вигаданий астронавт майор Том, до образу якого Боуї неодноразово повертався у своїй творчості. Пісня стала одним із найвідоміших творів музиканта та важливим етапом формування його власного стилю.

На початку 1970-х вийшли альбоми «Людина, яка продала світ» (англ. «The Man Who Sold the World», 1970) і «Ханкі Дорі» (англ. «Hunky Dory», 1971). До останнього увійшли композиції «Changes» («Зміни») та «Life on Mars?» («Життя на Марсі?»), які згодом стали класичними творами Боуї.

Світове визнання здобув після виходу концептуального альбому «Злет і падіння Зіггі Стардаста і Павуків з Марса» (англ. «The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars», 1972). Для його представлення Боуї створив сценічне альтер его Зіггі Стардаст (англ. Ziggy Stardust) — андрогінну (див. Андрогін) рок-зірку інопланетного походження. Яскраві костюми, театралізовані виступи, макіяж та експерименти з гендерними образами зробили Зіггі Стардаста одним із найвідоміших персонажів в історії рок-музики. Альбом містив композиції «Starman» («Зоряна людина»), «Moonage Daydream» («Місячна мрія»), «Rock ‘n’ Roll Suicide» («Самогубство рок-н-ролу») тощо.

Після виходу альбомів «Аладдін Сейн» (англ. «Aladdin Sane», 1973), «Пін-апи» (англ. «Pin Ups», 1973) та «Діамантові пси» (англ. «Diamond Dogs», 1974) Боуї остаточно утвердився як один із провідних представників глем-року.

У середині 1970-х експериментував з американським соулом і фанком. Альбом «Молоді американці» (ангд. «Young Americans», 1975) містив композицію «Fame» («Слава»), створену за участю Дж. Леннона і гітариста, композитора К. Аломара (нар. 1951; США). Пісня стала першою композицією Боуї, яка очолила американський чарт.

У період роботи над альбомом «Від станції до станції» (англ. «Station to Station», 1976) створив ще одне сценічне альтер его — Худого Білого Герцога (англ. The Thin White Duke). Образ вирізнявся стриманою елегантністю та різко контрастував із барвистою театральністю Зіггі Стардаста.

Наприкінці 1970-х працював разом із музикантом Браяном Іно (нар. 1948; Велика Британія) і продюсером Тоні Вісконті (нар. 1944; США). Результатом стала так звана «Берлінська трилогія» — альбоми «Низький» (англ. «Low», 1977), «Герої» (англ. «Heroes», 1977) та «Постоялець» («Lodger», 1979). Роботи поєднували рок із електронною, експериментальною та авангардною музикою й істотно вплинули на розвиток постпанку, нової хвилі та електронної музики.

1980 вийшов альбом «Страшні монстри (і супермоторошні істоти)» (англ. «Scary Monsters (and Super Creeps)», до якого увійшла пісня «Ashes to Ashes» («Попіл до попелу»). У композиції музикант знову звернувся до персонажа майора Тома.

Масового комерційного успіху досяг 1983 з альбомом «Танцюймо» (англ. «Let’s Dance»). Титульна композиція «Let’s Dance» («Танцюймо») стала одним із найбільших міжнародних хітів музиканта.

1981 разом із британським рок-гуртом «Квін» записав композицію «Under Pressure» («Під тиском»), яка очолила британський хіт-парад і стала однією з найвідоміших музичних колаборацій 1980-х.

У другій половині 1980-х вийшли альбоми «Сьогодні ввечері» (англ. «Tonight», 1984) і «Ніколи мене не підводь» (англ. «Never Let Me Down», 1987).

1988 заснував рок-гурт «Тін Машин» (англ. «Tin Machine»; проіснував до 1992), у складі якого відійшов від статусу сольної суперзірки та повернувся до гри на гітарі, пропагуючи більш жорстке гітарне звучання.

Альбоми «Чорна краватка, білий шум» (англ. «Black Tie White Noise», 1993), «1. Зовні» (англ. «1. Outside», 1995), «Землянин» (англ. «Earthling», 1997) та «Години…» (англ. «Hours…», 1999) містили елементи електронної, індастріал-, драм-енд-бейс та альтернативної музики.

2002 вийшов альбом «Язичник» (англ. «Heathen»), а 2003 — «Реальність» (англ. «Reality»). Після завершення гастрольного туру 2004 музикант значно скоротив публічну діяльність і протягом майже десятиліття не випускав нових студійних альбомів.

08.01.2013 представив пісню «Where Are We Now?» (англ. «Де ми тепер?») та оголосив про вихід альбому «Наступний день» (англ. «The Next Day», 2013).

Останній студійний альбом «Чорна зірка» (англ. «Blackstar», стилізована назва — «★») вийшов 08.01.2016. До нього увійшли, зокрема, композиції «Blackstar» («Чорна зірка») та «Lazarus» («Лазар»). Альбом поєднав експериментальний рок, джаз та електронну музику і став своєрідним творчим підсумком життя митця. Після смерті Боуї «Чорна зірка» став його першим альбомом, який очолив американський альбомний чарт.

За час сольної кар’єри випустив 26 студійних альбомів. Творчий доробок також охоплює концертні альбоми, збірки, саундтреки, численні сингли та відеозаписи. Творчість музиканта справила значний вплив на розвиток глем-року, панку, постпанку, нової хвилі, готичного року, альтернативної та електронної музики.

«Queen and David Bowie - Under Pressure (Official Video)».
Джерело ютуб канал «Queen Official та David Bowie».

Кінематограф і театр

Знявся в понад 30 фільмах, телешоу та спектаклях.

Однією з перших його визначних кіноролей став прибулець Томас Джером Ньютон у науково-фантастичному фільмі «Людина, яка впала на Землю» (1976, режисер Н. Роуг).

Зіграв майора Джека Селлієрса у фільмі «Щасливого Різдва, містере Лоуренс» (1983, режисер Н. Осіма), короля гоблінів Джарета у фентезі «Лабіринт» (1986, режисер Дж. Генсон), Понтія Пілата у фільмі «Остання спокуса Христа» (1988, режисер М. Скорсезе), Ніколу Теслу в стрічці «Престиж» (2006, режисер К. Нолан) тощо. 1980–1981 виконував головну роль у бродвейській театральній постановці «Людина-слон» (режисер Дж. Гофсісс).

Останнім великим театральним проєктом митця став мюзикл «Лазар», створений спільно з драматургом Е. Волшем (нар. 1967; Ірландія) і натхнений образом Томаса Джерома Ньютона з фільму «Людина, яка впала на Землю».

Образотворче мистецтво та колекціонування

Займався живописом, писав картини, малюнки й автопортрети. Цікавився сучасним мистецтвом образотворчим, зокрема німецьким експресіонізмом, сюрреалізмом і британським живописом 20 ст. Його художні зацікавлення знаходили відображення в сценічних образах, оформленні музичних альбомів і відеокліпів.

Від 1994 — член редакційної ради британського мистецького журналу «Модерн Пейнтерз» (англ. «Modern Painters»), для якого готував інтерв’ю з художниками, зокрема Бальтюсом, Д. Герстом (нар. 1965) і Т. Емін (1963; обоє — Велика Британія).

1998 став співзасновником видавничого проєкту «21», присвяченого сучасному образотворчому мистецтву. Ініціював цифровий проєкт «БоуїАрт» («BowieArt», 2000–2008) для популяризації образотворчого мистецтва та підтримки молодих митців.

Колекціонував твори образотворчого мистецтва та предмети дизайну. Його приватне зібрання охоплювало живопис, скульптуру, графіку й зразки декоративно-ужиткового мистецтва. Особливе місце в колекції посідали твори британських художників 20 ст., зокрема Ф. Ауербаха (1931; тепер Німеччина — 2024; Велика Британія), Г. С. Мура, Г. В. Сазерленда (1903–1980), Д. Бомберга (1890–1957), Д. С. Герста (нар. 1965), Дж. П. Леньйона (1918–1964; усі — Велика Британія). Колеціонував роботи Ж.-М. Баскія (1960–1988; США), представників сюрреалізму, сучасного африканського мистецтва та ар-брют (франц. art brut — необроблене мистецтво). Цікавився постмодерністським дизайном, збирав меблі та предмети інтер’єру дизайнера Е. Соттсасса (1917; тепер Австрія — 2007; Італія) та учасників дизайнерської групи «Мемфіс» (англ. «Memphis»).

Формував колекцію відповідно до власних естетичних уподобань, приділяв увагу не лише визнаним, а й маловідомим митцям. Після смерті Боуї 10–11.11.2016 аукціонний дім Сотбі провів у м. Лондоні серію з трьох торгів «Боуї / Колекціонер» (англ. «Bowie/Collector»), на яких було представлено понад 350 творів мистецтва та предметів дизайну з його приватного зібрання.

Нагороди та визнання

У Великій Британії 11 альбомів Боуї очолювали офіційний альбомний чарт, а п’ять записів за його участю посідали перше місце в британському сингловому чарті. Серед них — «Попіл до попелу», «Танцюймо», «Під тиском» разом із «Квін» та «Танці на вулиці» (англ. «Dancing in the Street») разом із М. Джаггером. Лауреат премій:

Премія Айвора Новелло за композицію «Space Oddity» (1969);

Премія «Сатурн» у номінації «Найкращий актор» (1976; фільм «Людина, яка впала на Землю»);

«Греммі» — 1984 за відеороботу «Девід Боуї»; 2017 посмертно здобув нагороди в номінаціях «Найкраще рок-виконання» і «Найкраща рок-пісня» (обидві за пісню «Blackstar»), «Найкращий альбом альтернативної музики» і «Найкраще технічно оформлене некласичне музичне видання» (обидві за альбом «Чорна зірка»);

Бріт Евардз (англ. Brit Awards — Британські музичні премії) — як найкращий британський сольний виконавець-чоловік (1984, 2014), за видатний внесок у музику (1996);

Премія Веббі (англ. Webby Award) за новаторський внесок у розвиток інтернету, цифрового мистецтва та способів взаємодії музикантів із шанувальниками (2007).

Музичні відеопремії MTV (англ. MTV Video Music Awards) — за найкраще чоловіче відео за кліп «China Girl», за новаторський внесок у музичне відео (обидві — 1984); за найкраще загальне виконання у відео за «Dancing in the Street» (1986, спільно з М. Джаггером); за найкращу художню постановку (2016, відеокліп «Blackstar»).

Нагороди:

Британського музичного видання «Ен-Ем-І» (англ. «NME»), зокрема як найкращий співак світу і найкращий британський співак (обидві — 1973, 1974), найкращий продюсер (1974), найкращий співак (1981), співак року (1983) тощо;

за видатні досягнення на церемонії «Премія GQ “Чоловіки року”» (англ. «GQ Men of the Year Awards»; 2002);

за життєві досягнення від Американської академії звукозапису за визначний творчий внесок у звукозаписну індустрію (2006).

Найвища спеціальна відзнака «Ікона» (англ. «Icon») від Бріт Евардз (англ. Brit Awards; 2016, посмертно).

1996 Боуї введено до Зали слави рок-н-ролу як виконавця, творчість якого суттєво вплинула на розвиток рок-музики.

Додатково

Характерна особливість зовнішності Боуї — різне візуальне сприйняття кольору його очей — не була наслідком гетерохромії. У підлітковому віці травмував ліве око, що спричинило постійне розширення зіниці, через що очі здавалися різного кольору.

Образ Зіггі Стардаста став одним із найвпізнаваніших сценічних образів в історії популярної музики. 03.07.1973 під час концерту в лондонському «Гаммерсміт Одеон» Боуї оголосив про завершення виступів Зіггі Стардаста, що публіка спочатку сприйняла як повідомлення про завершення кар’єри самого музиканта.

Боуї відмовився від низки державних нагород Великої Британії. Не прагнув отримати лицарський титул, оскільки не вважав подібну відзнаку метою своєї творчої діяльності.

1997 одним із перших серед відомих виконавців використав інноваційну фінансову модель, відому як «Облігації Боуї» (англ. «Bowie Bonds»), забезпечивши випущені цінні папери майбутніми доходами від частини свого музичного каталогу.

Останній альбом «Чорна зірка» вийшов у день 69-річчя Боуї. Через два дні, 10.01.2016, музикант помер після 18-місячної боротьби з онкологічним захворюванням, інформацію про яке до того не розголошували. Зміст альбому та відеокліпу «Лазар» почали сприймати як свідоме художнє осмислення митцем власної смертності.

Джерела

David Bowie’s Personal Art Collection to Feature in Three Sales // Sotheby’s. 2016. URL: https://www.sothebys.com/en/articles/david-bowies-personal-art-collection-to-feature-in-three-sales
Exhibition/Auction of Bowie’s Art Collection // David Bowie. 14.07.2016. URL: https://www.davidbowie.com/2016/2016/07/14/exhibition-auction-of-bowies-art-collection
David Bowie’s Art and Design Collection Heads to Sotheby’s // The Art Newspaper. 14.07.2016. URL: https://www.theartnewspaper.com/2016/07/14/david-bowies-art-and-design-collection-heads-to-sothebys
Bowie/Collector // Sotheby’s. 02.11.2016. URL: https://www.sothebys.com/en/articles/bowie-collector
About // David Bowie. 2026. URL: https://www.davidbowie.com/about
David Bowie // Rock & Roll Hall of Fame. 2026. URL: https://rockhall.com/inductees/david-bowie/
David Bowie Grammy Awards and Nominations, Song & Bio // Grammy. 2026. URL: https://www.grammy.com/artists/david-bowie/4819/
David Bowie // Official Charts. 2026. URL: https://www.officialcharts.com/artist/19138/david-bowie/

Література

Buckley D. David Bowie : The Complete Guide to His Music. London : Omnibus Press, 2004. 160 p.
Spitz M. Bowie : A Biography. New York : Three Rivers Press, 2010. 448 p.
Cann K. Any Day Now : David Bowie : The London Years, 1947–1974 / [Foreword by K. Pitt]. London : Adelita, 2010. 336 p.
Trynka P. David Bowie : Starman. New York : Little, Brown and Company, 2011. 544 p.
Doggett P. The Man Who Sold the World : David Bowie and the 1970s. New York : Harper Collins Publishers, 2012. 512 p.
O’Leary C. Rebel Rebel : All the Songs of David Bowie from ’64 To ’76. London : Zero Books, 2015. 574 p.
Pegg N. The Complete David Bowie. Rev. and updated ed. London : Titan Books, 2016. 800 p.
Buckley D. Strange Fascination : David Bowie: The Definitive Story. [Updated ed.]. Chicago : Chicago Review Press, 2017. 624 p.
Jones D. David Bowie : The Oral History. New York : Crown, 2018. 576 p.
O’Leary C. Ashes to Ashes : The Songs of David Bowie, 1976–2016. London : Watkins Media ; Repeater Books, 2019. 380 p.

Автор ВУЕ

І. П. Волинець

Покликання на цю статтю: Волинець І. П. Боуї, Девід // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боуї, Девід (дата звернення: 28.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.10.2026