Бортнянський, Дмитро Степанович

Бортня́нський, Дмитро́ Степа́нович (28.10.1751, м. Глухів, тепер Сумської області, Україна — 28.09.1825, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — композитор, хоровий диригент і педагог, почесний член Санкт-Петербурзької академії мистецтв (з 1804) і Філармонічного товариства (з 1815).

Бортнянський, Дмитро Степанович
Народження	28.10.1751
Місце народження	Глухів
Смерть	28.09.1825
Місце смерті	Санкт-Петербург
Місце діяльності	Придворна співацька капела
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

Народився в сім’ї вихідця з Лемківщини та мешканки м. Глухова. За припущеннями дослідників, до 1758 навчався у Глухівській співацькій школі, що є малоймовірним. На початку того ж року став учнем Придворної співацької капели в м. Санкт-Петербурзі. Пройшов повний курс навчання, під час якого разом зі студентами Кадетського корпусу брав участь в оперних виставах (партія Адмета в «Альцесті» Г. Раупаха, 1764, та ін.). Студіював композицію в композитора Б. Галуппі (1706–1785; тепер Італія). 1768 разом зі своїм учителем поїхав до Італії, де удосконалював свою майстерність. Перебував там протягом 11 років. В Італії були написані та поставлені перші опери Бортнянського на лібрето італійською мовою: «Креонт» (за трагедією Софокла «Антігона»; Венеція, 1776), «Алкід» (Венеція, 1778), «Квінт Фабій» (Модена, 1779); створено низку хорових творів на латинські та німецькі тексти, інструментальні композиції.

Після повернення був призначений капельмейстером Придворної співацької капели і почав писати духовні концерти для православної церкви (див. Православ’я). Працював також капельмейстером Малого імператорського двору (1783–1796) у містах Гатчині та Павловську, де написав і поставив 3 опери французькою мовою: «Свято сеньйора», «Сокіл» (обидві — 1786), «Син-суперник, або Нова Стратоніка» (1787). У 1796–1825 — директор Придворної співацької капели, яка під його керівництвом перетворилася на центр хорової культури. Запровадив тут виключно спів а капела, домігся звільнення капели від участі в оперних виставах (для них створив окремий хор), зосередив її діяльність на концертних виступах. Був ініціатором добору у капелу півчих з України. Серед них — чимало вихованців А. Л. Веделя (зокрема П. Турчанинов).

Від 1816 за спеціальним царським указом виконував обов’язки головного церковно-музичного цензора Росії.

Помер від апоплексичного удару (інсульту).

Творчість

Представник класицизму, майстер хорового письма. Автор масштабних хорових композицій, в яких розвинув започаткований А. Рачинським та М. Березовським новий тип циклічного хорового концерту (класицистична естетика, тематизм сольно-ансамблевих побудов, чітке ладотональне мислення, зрілі поліфонічні форми — хорова фуга як окрема частина циклу тощо). Хорову творчість вирізняє тісний зв’язок з жанрово-інтонаційним ладом епохи — від проникливої лірики (традиції пісні-романсу) до активних, життєствердних образів (через звернення до жанрів канту, маршу, гімну), широке використання досягнень західноєвропейської поліфонії поряд з елементами багатоголосся народного.

Італійський період творчості характеризує опанування традицій західноєвропейської музики, він став першим кроком до міжнародного визнання композитора.

Майже все творче життя Бортнянського було пов’язане із Придворною співацькою капелою. Переважну більшість духовних творів написано протягом 1780-х на посаді капельмейстера. Композитор писав також багато світської музики (опери, симфонії, сонати, інструментальні концерти, романси, тощо) та духовну музику для католицької (див. Католицька церква) та лютеранської (див. Лютеранство) церков.

Творчість Бортнянського вплинула на багатьох композиторів: А. Вахнянина, М. Вербицького, С. Воробкевича, М. Глинку, В. Матюка, С. Рахманінова, П. Чайковського (за його редакцією вийшло друком повне зібрання творів Бортнянського) та інших.

«Бортнянський: Концерт №2 "Торжествуйте днесь всі, любящії Сіона" / Капела "ДУМКА" · Євген Савчук».
Джерело ютуб канал «DUMKA CHOIR».

«Бортнянський: Концерт №3 "Господи, силою Твоєю возвеселиться цар" / Капела "ДУМКА" · Євген Савчук».
Джерело ютуб канал «DUMKA CHOIR».

Мистецький доробок

Спадщина композитора становить понад 100 хорових акапельних творів, зокрема 2 літургії («Обідня на три голоси», «Простий спів на 2 голоси»); хорові концерти — близько 65 для мішаного хору і 11 для подвійного хору; 14 піснеспівів «Хвалебні»; понад 40 одночастинних хорових творів, зокрема 7 «Херувимських»; кантати, гімни (зокрема масонський «Коль славен» на вірші М. Хераскова), перекладення для 4-голосого хору київського, грецького, болгарського та інших розспівів; «Німецька обідня» (німецькою мовою), мотети (зокрема «Ave Maria» для солістів та оркестру).

Почав роботу над великим циклом піснеспівів «Коло простого церковного співу» (завершив 1833 С. Грибович-Брежинський).

Зробив внесок у розвиток музики інструментальної — створив концертну симфонію (1790), 2 концерти для клавесина (клавічембало) з оркестром (зберіглась одна частина концерту Ре-мажор), 2 квінтети для фортепіано, арфи, скрипки, віоли да гамба та віолончелі(зберігся один), квартет (за участю фортепіано, ноти не збереглись), 5 сонат для клавесина (збереглись три), 2 — для скрипки та клавесина й одна — для скрипки та фортепіано (ноти на збереглись) тощо. Решта спадщини композитора — камерно-вокальні твори (зокрема «Salve Regina» для контральто з інструментальним ансамблем на латинські тексти, романси на французькі тексти), канти, пісні тощо.

За життя твори композитора вперше виконувала Придворна співацька капела, 1809 у м. Відні — хор графа A. Розумовського, який складався переважно з українських півчих. Твори Бортнянського входили до постійного репертуару провідних колективів Російської імперії — Придворної співацької капели в м. Санкт-Петербурзі, Синодального хору в м. Москві, хору Київської духовної академії та інших. Їх виконують і сучасні хорові колективи: Національна заслужена академічна капела України «Думка», Ансамбль класичної музики імені Б. Лятошинського, камерний хор «Київ» та інші. У Західній Європі високо оцінював і пропагував творчість Бортнянського композитор Г. Берліоз.

Національна прем’єра в Україні віднайденої опери Бортнянського «Креонт» у концертному виконанні (перше виконання — 1776 у театрі «Сан-Бенедетто у м. Венеції; партитуру вважали втраченою) відбулася 11.11.2024 у Дипломатичній академії України, диригент-постановник Г. Макаренко (нар. 1961; тепер Україна), опрацювання рукописної партитури О. Шуміліної, виконавці — Національний президентський оркестр, Національна заслужена академічна капела України «Думка», солісти С. Бортник (нар. 1978; тепер Україна), О. Фомичова та ін. Прем’єра опери у сценічному виконанні відбулася 03.10.2025 на сцені Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, режисер-постановник І. Бутняк, диригент-постановник Г. Макаренко.

Нагороди та визнання

Ім’я Бортнянського присвоєно Сумському фаховому коледжу мистецтв і культури (1985).

У м. Глухові відкрито пам’ятник композитору (1995, скульптор І. Коломієць).

На честь ювілею — 270 років від дня народження композитора (2021) в Україні реалізовано проєкт «Невідомий Бортнянський» — віднайдено та упорядковано 5 невідомих хорових концертів композитора, здійснено аудіо- та відеозапис цих творів хором «Воскресіння».

Вулиці, названі ім’ям композитора, є у містах Києві, Борисполі, Глухові, Дніпрі, Дрогобичі, Ковелі, Львові, Сумах, Чернігові тощо. Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету номіналом 2 грн, присвячену ювілею композитора (2021).

ЮНЕСКО оголосила 2001 роком Бортнянського.

Додатково

Батько композитора приїхав у м. Глухів із села Бортне (тепер у Польщі); родина батька мала прізвище Шкурат.

У Бортнянського була власна картинна галерея. Почав збирати картини ще в Італії (після смерті композитора продані з аукціону).

Твори

Полное собрание духовно-музыкальных сочинений : в 10 т. / Под ред. П. И. Чайковского. Москва : П. Юргенсон, 1881–1882.
Неизвестные духовные концерты. Москва : Музыка, 2010. 168 с.
Н і м. п е р е к л. — Geistliche Konzerte für Chor / Ed. by M. Kuzma. Stuttgart : Carus Verlag, 2016. 432 p.

Література

Лебедев М. Березовский и Бортнянский как композиторы церковного пения. Санкт-Петербург : Типография Лобанова, 1882. 123 с.
Хіврич Л. Фугатні форми в хорових концертах Д. Бортнянського // Українське музикознавство. 1971. Вип. 6. С. 201–215.
Рыцарева М. Композитор Бортнянский. Жизнь и творчество. Ленинград : Советский композитор, 1979. 256 с.
Іванов В. Дмитро Бортнянський. Київ : Музична Україна, 1980. 144 с.
Кузьма М. Чи знаємо правдивого Бортнянського? // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 1999. № 6. С. 89–99.
Видатні постаті в історії України ІХ–ХІХ ст. / За ред. В. І. Гусєва. Київ : Вища школа, 2002. 359 с.
Розанов О. Д. Бортнянський та музичне життя Павловська // Хроніка-2000. 2003. № 55/56. С. 262–272.
Костюк Н. Дмитро Бортнянський і українська культово-релігійна традиція // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2003. № 1. С. 67–81.
Вихорева Т. Духовная музика Д. С. Бортнянского. Saarbrücken : LAP Lambert Academic Publishing, 2012. 252 с.
Сто найвідоміших українців. Київ : Країна Мрій, 2015. 680 с.
Бортнянський Дмитро Степанович (1751–1825): композитор, співак і диригент, автор 6 опер, багатьох хорових, симфонічних, камерно-інструментальних творів // Видатні українці: культура, мистецтво, освіта. Київ : Велес, 2016. С. 38–41.
Шуміліна О. Опера «Креонт» Д. Бортнянського: з Португалії – в Україну // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2024. Вип. 2. (63). С. 37–54.

Автор ВУЕ

О. А. Шуміліна

Покликання на цю статтю: Шуміліна О. А. Бортнянський, Дмитро Степанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бортнянський, Дмитро Степанович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.10.2025