Бодянський, Осип Максимович

Бодя́нський, О́сип Макси́мович (псевдоніми: Бода-Варвинець О., Далиберг О. Варвинський, запорожець Ісько Матиринка, Мастак І., Муцій К. Сцевола, І. Б. та ін.; 12.11.1808, за іншими даними 15.11.1808, містечко Варва, тепер селище Прилуцького району Чернігівської області, Україна — 18.09.1877, м. Москва, тепер Росія) — філолог-славіст, фольклорист, етнограф, літературознавець, письменник, перекладач, історик, педагог, журналіст, видавець, громадський діяч. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (з 1854). Брат Ф. Бодянського.

Бодянський, Осип Максимович
Псевдоніми	Бода-Варвинець О., Далиберг О. Варвинський, запорожець Ісько Матиринка, Мастак І., Муцій&nbsp, К. Сцевола, І. Б.
Народження	1808
Місце народження	Варва
Смерть	18.09.1877
Місце смерті	Москва
Місце поховання	Новодівичий цвинтар
Alma mater	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Напрями діяльності	філолог-славіст, фольклорист, етнограф, літературознавець, письменник, перекладач, історик, педагог, журналіст, видавець, громадський діяч

Життєпис

Середню освіту здобув у духовній семінарії в м. Переяславі (1825–1831), де, зокрема, вивчав сербську мову та польську мову.

1831 вступив на історико-філологічний факультет Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Був членом гуртка поета й філософа М. Станкевича (1813; тепер РФ — 1840; Італія). Під впливом професора М. Каченовського (1775; тепер Україна — 1842; тепер РФ) почав вивчати славістику.

1832 познайомився з М. Гоголем.

1834 здобув науковий ступінь кандидата словесних наук. 1835–1837 викладав латину та історію в Другій Московській гімназії.

Від 1837 — магістр словесних наук (дисертація «Про народну поезію слов’янських племен»).

1837‒1842 перебував у науковому відрядженні в південно- та західнослов’янських землях для поглибленого вивчення історії та літератури слов’янських народів. Працював у містах Празі, Оломоуці, Брно, Пешті (тепер м. Будапешт), Відні, Пресбурзі (тепер м. Братислава); відвідав Болгарію, Сербію, Трансильванію, Сілезію, Польщу, поселення лужицьких сербів, Буковину, Галичину тощо. Познайомився та співпрацював із В. Ганкою, В. Караджичем, богемістом Ф. Палацьким (1798–1876; тепер Чехія), П. Й. Шафариком, Й. Юнгманом та ін.

1842 повернувся до м. Москви. Обійняв посаду екстраординарного професора кафедри історії та слов’янських літератур Московського університету. 1844 познайомився з Т. Шевченком.

Від 1845 — секретар Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті. 1846 започаткував серію «Читання в Імператорському товаристві історії та старожитностей російських при Московському університеті» («Читання…», рос. «Чтения в Імператорском обществе истории и древностей российских при Московском университете»). Був редактором видання (1846–1848, 1858–1877), підготував понад 100 випусків.

1848 Бодянського звільнили з посади професора Московського університету та редактора «Читань…» через публікацію перекладу книги письменника й дипломата Дж. Флетчера (близько 1548 — 1611; Велика Британія) «Російська співдружність націй, або Манера керування російського імператора (зазвичай називається імператором Московії), з манерами і звичаями жителів цієї країни». У виданні описано побут Московії 1588‒1589 за часів правління Федора Івановича (сина Івана ІV Грозного). За рік домігся поновлення на посаді.

1855 захистив докторську дисертацію («Про час виникнення слов’янських письмен»), був обраний ординарним професором кафедри.

1868 втратив посади професора та секретаря товариства через виступи проти публіциста М. Каткова (1818–1887) та філолога П. Леонтьєва (1822–1874; обидва — тепер РФ). Вийшов на пенсію у званні заслуженого професора Московського університету. До кінця життя займався справами Товариства історії та старожитностей російських і виданням «Читань…».

Похований на Новодівичому цвинтарі (м. Москва).

Діяльність

Серед наукових зацікавлень — філологія, фольклористика, слов’янські мови та літератури, історія.

Крім української, знав польську, російську, латинську, сербську, словацьку, чеську та інші мови.

Фольклористика

Під впливом збірки сербських народних пісень В. Караджича (1814) почав збирати фольклорні матеріали. 1830–1837 разом із братом Ф. Бодянським записав на Полтавщині близько 8 тис. пісень народних, понад 1,5 тис. прислів’їв, приказок, казок.

Підготував збірку «Наські українські казки запорожця Іська Матиринки» (1835), де у віршовій формі опрацював три народні казки: «Казка про царів сад да живую сопілочку», «Казка про дурня та його коня: срібна шерстинка, золота шерстинка» та «Казка про малесенького Йвася, змію, дочку її Олесю та задніх гусенят».

Під впливом збірки М. Максимовича «Малоросійські пісні» (1827) розпочав досліджувати фольклор. Перші наукові студії стосувалися різних жанрів української народної творчості. Напрацювання виклав у магістерській дисертації «Про народну поезію слов’янських племен» (1837). Схарактеризував проблематику, жанрову систему та поетику фольклору слов’янських народів, описав народну словесність чехів, моравців, словаків, поляків, сербів, росіян та українців.

Порівняв українську та російську народну поезію. Вважав, що фольклор росіян оповідально-описовий, українців — драматичний (одночасно визначав фольклор чехів як ліричний, а поезію словаків як ідилічну).

У середині 1830-х під псевдонімом І. Мастак опублікував рецензію на збірку українських приповідок В. Н. С. (Смирницького); статті про «Українські повісті» Г. Квітки-Основ’яненка та ін.

Історія

Увів у науковий обіг Пересопницьке Євангеліє, яке знайшов 1837 в бібліотеці Переяславської духовної семінарії.

У праці «Про погляди відносно походження Русі» (1835) заперечив теорію норманського походження Давньої Русі.

Опрацював та опублікував у «Читаннях…» тексти з історії України, зокрема літописи, документи, рукописи: «Історія русів», «Літопис Самовидця» (обидві — 1846), «Літописна оповідь про Малу Росію, її народ та козаків загалом» О. Рігельмана, «Короткий історичний опис про козацький малоросійський народ» П. Симоновського, Конституцію Пилипа Орлика, «Різні матеріали, що до історії запорозької стосуються» Г. Ф. Міллера (усі — 1847), «Короткий історичний опис Малої Росії до 1765 року», «Листи гетьмана Мазепи» (усі — 1848), «Джерела малоросійської історії» Д. Бантиш-Каменського (1858), «Реєстр усього Війська Запорозького після Зборівського договору в 1649 р.» (1874), «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» Я. Головацького (1878) тощо. Підготував до друку «Ізборник Святослава» (опубліковано 1882).

Лінгвістика

Автор праць «Розгляд різних думок про давню мову північних і південних русів» (1835), «Про час походження слов’янських письмен» (1855) та ін. Заперечив тезу про українську мову як малоросійське наріччя, обґрунтував її давність, окремішність і самобутність. Простежив історію становлення української мови, описав її фонетику (зокрема, відзначив милозвучність мовлення як одну з типових рис української мови), граматику, стилістику тощо.

Полемізував із М. Максимовичем щодо формування та розвитку української літературної мови. Обстоював думку про формування літературної мови на основі говору середньонаддніпрянського, зокрема говірок Полтавщини. Критикував історико-етимологічні засади правопису українського, обстоював фонетичний принцип. Започаткував порівняльне вивчення української та інших слов’янських мов.

Перекладацька діяльність

Переклав російською мовою з чеської мови праці П. Й. Шафарика «Слов’янські старожитності» (1838; повний переклад опубліковано 1848), «Слов’янські племена в сьогоднішній Росії» (1838), «Слов’янський народопис» (1843), а також праці Ф. Палацького «Порівняння закона царя Стефана Душана сербського з давніми земськими постановами чехів», «Про руського князя Ростислава, батька чеської королеви Кунгути, та рід його» (обидві — 1846).

З польської мови переклав дослідження Д. Зубрицького «Критико-історична повість минулих літ Червоної або Галицької Русі» (1845). Із сербської — документи «Вінодольський закон 1280 року» та «Клятва солунського паші» (1846).

Літературна творчість

Перші літературні твори в бурлескній (див. Бурлеск) стилістиці (вірші та байки українською мовою) написав у студентські роки.

Більшу частину поетичних творів Бодянського та його драми не надруковано (станом на 2025).

Рукописний фонд Бодянського зберігають у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Бібліофільство

Був бібліофілом (див. Бібліофільство), почав збирати книжки від часу навчання в духовній семінарії.

Під час закордонного наукового відрядження 1837‒1842 сформував кількатисячну славістичну бібліотеку. У колекції були праці Й. Добровського, В. Караджича, філолога А. Бернолака (1762–1813; тепер Угорщина), словники, хрестоматії, букварі слов’янських мов, дослідження з історії, географії, етнографії тощо. 1843 Московський університет придбав зібрання за собівартістю; колекція започаткувала славістичний відділ університетської наукової бібліотеки.

Упродовж усього життя збирав рукописи та друковані видання. Після смерті Бодянського бібліотеку розпродали. Частина книг потрапила в бібліотеки Московського та Санкт-Петербурзького університетів.

Нагороди та визнання

Член Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті (з 1837), Товариства історії та старожитностей південних слов’ян у м. Загребі (з 1850), Товариства сербської словесності (з 1855), Товариства любителів російської словесності при Московському університеті (з 1858).

На честь Бодянського встановлено пам’ятник у селищі Варва. На фасаді будинку, де він народився, встановлено меморіальну дошку (1977).

Його ім’ям названо вулиці в містах Дніпрі, Львові, Прилуках.

Додатково

Фонд Бодянського зберігають у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Серед архівних документів (292 справи) є творчі матеріали, записники, рукописи наукових праць, фольклорні матеріали, листування, а також родинний архів Бодянських.
Джерелом для дослідження життя і творчості Бодянського є бібліографія його творів, праць про нього, бібліографічна довідка, що зберігаються у відділі рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника (фонд 57, справа 324, 114 аркушів).
Українські дослідники (зокрема І. Брик) зауважували, що Бодянський розповідав Т. Шевченкові про діяльність П. Й. Шафарика, у лютому 1844 подарував поету примірник свого перекладу студії П. Й. Шафарика «Слов’янський народопис». Це спричинило появу присвяти поеми «Єретик» словацькому та чеському славісту.

Цитати

О. Бодянський:
Як були, так і будем,
Того вічно не забудем,
Що ми брацьця,
Що цурацьця
Нам не треба,
Бо не з неба
Паде доля;
А до долї
Треба волї
Й широкого поля.
Більше ж всього
Себе знати,
Поважати,
Од рідного
Не бігати.
Чуже чужим,
Своє своїм
Було, буде тай остане;
Тільки тодї нам загляне
Боже сонце
У віконце,
І настане
Наше панство,
Господарство,
Як Славяне
Будуть жити
І робити
Між собою,
Як риба з водою.
Цит. за: Франко І. Осип Бодянський // Бодянський О. Наські українські казки запорожця Іська Матиринки. Львів : Українсько-руська видавнича спілка, 1903. С. 11–12.

О. Бодянський про українську народну поезію: «Совсѣмъ другое — народная Поэзыя Южныхъ Руссовъ (Украинцевъ, Малороссыянъ), поэзыя всѣмъ своимъ составамъ, внутреннимъ и внешнимъ, e diametro противоположная Поэзіи Руссовъ Сѣверныхъ. Да иначе и быть не могло. Изъ всѣхъ Славянскихъ племенъ Сѣверные и Южные Руссы — самые несходственные между собою, не смотря на одинакость ихъ общаго названія».
«Зовсім інше — народна поезія південних русів (українців, малоросіян), поезія всім своїм складом, внутрішнім і зовнішнім, e diametro протилежна поезії русів північних. Та інакше й бути не могло. З усіх слов’янських племен північні і південні руси найбільше різняться між собою, не зважаючи на однаковість їхньої спільної назви».
Цит. за: Бодянський О. О народной поэзии славянских племен. Рассуждение на степень магистра философского факультета первого отделения, кандидата Московского университета Иосифа Бодянского. Москва : Типография Николая Степанова, 1837. С. 122.

І. Франко: «Ся дїяльність була особливо плідна від 1845 р., коли Бодянський, ставши секретарем “Общества исторіи и древностей російскихъ” при московськім унїверситетї розбудив се від 40 лїт сонне товариство до нового життя і розпочав видавати “Чтенія”, що зробили ся від тепер головним дїлом його житя. Сто томів сього виданя, видані під його редакцією, се найкращий, справдї величнїй памятник його невсипущої дїяльности. Що й тут українські матеріяли займали дуже визначне місце, се звісно кождому, хто мав нагоду хоч поверхово переглянути “Чтенія”».
Цит. за: Франко І. Осип Бодянський // Бодянський О. Наські українські казки запорожця Іська Матиринки. Львів : Українсько-руська видавнича спілка, 1903. С. 14.

Праці

[Рец. на:] Гр. Основяненко. Малороссийские повести // Ученые записки Московского университета. 1834. Т. 6. С. 287‒313.
[Рец. на:] Малороссийские пословицы и поговорки, собранные В. Н. С. Харьков, 1834 // Телескоп. 1834. Т. 21. С. 336‒48.
Наськы украинськы казкы запорозьця Иська Матырынкы. Москва : Университетская типография, 1835. 50 с.
О народной поэзии славянских племен. Рассуждение на степень магистра философского факультета первого отделения, кандидата Московского университета Иосифа Бодянского. Москва : Типография Николая Степанова, 1837. 154 с.
О времени происхождения славянских письмен. Москва : Университетская типография, 1855. 382 с.
Письма к М. П. Погодину из славянских земель (1835‒1861) : в 3 вып. Москва : Императорское общество истории и древностей Российских, 1879–1880.
Наські українські казки запорожця Іська Матиринки. Львів : Українсько-руська видавнича спілка, 1903. 88 с.
Листування Я. Головацького з О. Бодянським (1843‒1876) // За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття : в 6 кн. Київ : Державне видавництво України, 1930. Кн. 5. С. 121‒69.

Література

Василенко Н. П. О. М. Бодянский и его заслуги для изучения Малороссии. Киев : Типография Университета Св. Владимира, 1904. 236 c.
Білецький Л. З листування Йосифа Бодянського з П. Шафариком. Т. ІІ. С. 10–90 // Записки товариства імені Шевченка. 1937. Т. 155. С. 297‒98.
Дей О. І. Фольклористична діяльність Осипа та Федора Бодянських // Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. Київ : Наукова думка, 1978. С. 13‒52.
Полотай А. М. Бодянський О. М. // Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ; Видавничий центр «Спадщина», 1999. С. 52‒82.
Шевченко Т. Г. Листи до О. М. Бодянського // Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів : у 12 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 6. С. 26‒28; 51‒52; 65‒66; 79‒80; 84‒85; 221‒222.
Листування П. О. Куліша з О. М. Бодянським // Куліш П. Повне зібрання творів : в 3 т. / Упоряд. О. Федорук. Київ : Критика, 2005–2009. Т. 1. 646 с.; Т. 2. 670 с.
Тодійчук О. Нове видання копії «Щоденника» Осипа Бодянського // Український археографічний щорічник. 2007. Вип. 12. С. 758–773.
Івашків В. Бодянський Осип // Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія : в 5 т. Київ; Львів; Тернопіль : НТШ ; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. Т. 2. С. 246‒251. URL: https://encyclopedia.com.ua/entry-365
Пилипчук С. Бодянський Осип Максимович // Франківська енциклопедія : у 7 т. / Наук. ред., упоряд. Є. Нахлік. Львів : Світ, 2016. Т. 1. C. 179‒184.

Автор ВУЕ

В. М. Івашків

Покликання на цю статтю: Івашків В. М. Бодянський, Осип Максимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бодянський, Осип Максимович (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 20.06.2025