Бобжинський, Міхал Гієронім

Бобжи́нський, Мі́хал Гієро́нім (пол. Bobrzyński, Michał Hieronim; 30.09.1849, м. Краків, тепер Малопольського воєводства, Польща — 03.07.1935, м. Познань Великопольського воєводства, Польща) — історик держави і права, педагог, діяч політичний, намісник Галичини (1908–1913).

Бобжинський, Міхал Гієронім (Bobrzyński, Michał Hieronim)
Народження	30.09.1849
Місце народження	Краків
Смерть	03.07.1935
Місце смерті	Познань
Місце поховання	Краків
Alma mater	Ягеллонський університет
Місце діяльності	Польща, Німеччина
Напрями діяльності	політика, педагогічна діяльність

Життєпис і діяльність

Народився в сім’ї лікаря. 1859–1867 навчався в гімназії святої Анни в м. Кракові. Закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету (1872, зі ступенем доктора права). 1873 захистив габілітаційну (див. Габілітація) роботу про законодавство польського короля Казимира IV Ягеллончика. Стажувався в німецьких університетах, зокрема у професора Р. Зома (1841–1917; тепер Німеччина; на той час — професор Страсбурзького університету [період після анексії Ельзасу й Лотарингії Німеччиною]). 1875 захистив габілітаційну роботу, присвячену історії німецького права.

Від 1877 — професор польського і німецького права Ягеллонського університету. З 1879 — директор Крайового архіву гродських і земських актів у м. Кракові. Брав активну участь у роботі Краківської академії знань (тепер Польська академія знань).

Професор (1893–1901), почесний професор (від 1893) Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). Серед учнів — історики В. Абрагам, Б. Уляновський (1860; тепер Білорусь — 1919; тепер Польща), А. Гальбан (1865; тепер Польща — 1926; тепер Україна).

1881 розпочав політичну кар’єру. Член міської ради м. Кракова (1881–1890), посол (депутат) Галицького сейму й австрійської Державної Ради (1885–1919) від краківських консерваторів. Був прихильником «органічної праці» над розвитком польської національної освіти, науки, культури, підприємництва на засадах компромісу з Габсбургами. Один із лідерів та ідеологів польських консерваторів.

1891–1901 — віцепрезидент Крайової шкільної ради Галичини. Сприяв відкриттю українських гімназій та заснуванню у Львівському університеті кафедри всесвітньої історії з особливою увагою до Східної Європи і «руською» (українською) мовою викладання, а також запрошенню на неї М. Грушевського.

1902–1908 викладав політичне право в Ягеллонському університеті.

Як намісник Галичини (1908–1913) користувався особливою довірою імператора Франца Йосифа І. Ішов на поступки українській громаді, водночас дбаючи про збереження польського політичного домінування у краї. Унаслідок тиску з боку польських національно-клерикальних кіл подав у відставку й виїхав до Італії.

Під час Першої світової війни підтримав польські незалежницькі сили, використовуючи вплив у м. Відні.

1916–1917 — міністр у справах Галичини в уряді австрійської частини Австро-Угорщини (невдовзі після призначення подав у відставку).

Із відновленням незалежності Польщі очолював спеціальну комісію з підготовки конституції. Намагався провести включення до неї ідеї сильної президентської влади. 1920 відійшов від політики й повернувся до наукової діяльності. Мешкав у м. Познані. Похований у м. Кракові на Раковицькому цвинтарі.

Дослідницька діяльність

Вивчав політичну історію Польщі через призму законодавств і владних структур. У дослідженнях дотримувався позитивістської (див. Позитивізм) методології. Вважається співзасновником «краківської історичної школи». Перші роботи присвятив історії польського й німецького права: «Про нєшавське законодавство Казимира Ягеллончика» (пол. «O ustawodawstwie nieszawskiem Kazimierza Jagiellończyka»; 1873), «Про стародавнє польське право, його вивчення й наукове дослідження» (пол. «O dawnem prawie polskiem, jego nauce i umiejętnem badaniu»; 1874), «Історія німецького права, а також історія цього права в Польщі» (пол. «Historya prawa niemieckiego w zarysie wraz z historyą prawa tego w Polsce»; 1876, т. 1), «Польські сейми за Яна Ольбрахта й Олександра» (пол. «Sejmy polskie za Jana Olbrachta i Aleksandra»; 1876). Підготував до друку томи документів «Стародавні пам’ятки польського права» (пол. «Starodawne prawa polskiego pomniki»; 1874–1885; т. 3, 5, 6 і 7).

У спеціальних дослідженнях сформулював власні методологічні погляди, піддавши критиці романтичні підходи й виступивши за «наукову правду»: «Кілька слів про новітній рух на полі нашого історіописання» (пол. «Kilka słów o najnowszym ruchu na polu naszego dziejopisarstwa»; 1877), «В ім’я історичної правди. Про завдання історії і її сучасне становище» (пол. «W imię prawdydziejowej. Rzeczo zadaniu historii i dzisiejszym jej stanowisku»; 1879). Головною працею вважав синтез польської історії «Історія Польщі в начерку» (пол. «Dzieje Polski w zarysie»; 1879). Ця робота принесла визнання, проте викликали критику за «песимістичний» погляд на минуле поляків, нападки на шляхетську демократію й підтримку монархічного ладу.

Вивчав польську суспільно-політичну думку («Ян Остророг» [ пол. «Jan Ostrorog» ]; 1877), виникнення польського суспільства («Походження польського суспільства згідно з хронікою Галла» [ пол. «Geneza społeczeństwa polskiego na podstawie Kroniki Galla» ]; 1881).

Після відновлення незалежності Польщі опублікував двотомну працю про відродження державності («Воскресіння польської держави» [ пол. «Wskrzeszenie państwa polskiego» ]; 1920–1925). У 1930 видав 3-й том синтезу історії Польщі, довівши його до 1923.

Виступав проти неоромантичних тенденцій у польській історіографії («Наші історики про світову війну» [ пол. «Nasi historycy wobec wojny światowej» ]; 1920). Залишив мемуари («З моїх спогадів» [ пол. «Z moich pamiętników» ]; 1957, т. 1–2).

Виступав за визнання прав українців на культурний розвиток у межах польської державності.

Визнання

Дійсний член Польської академії знань (1883).

Почесний професор Львівського університету (1893).

Командорський хрест із зіркою Ордена Франца Йосифа І (1898, Австро-Угорщина).

Орден Залізної корони I ступеня (1910, Австро-Угорщина).

Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі (1923, Польща).

Почесний громадянин міст Сокаля (Львівської області), Бучача (Тернопільської області).

У м. Кракові на будинку, в якому мешкав Бобжинський, 1999 встановлено меморіальну дошку.

Праці

• O ustawodawstwie nieszawskiem Kazimierza Jagiellończyka. Kraków : Nakładem i w drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1873. 168 s.
• O dawnem prawie polskiem, jego nauce i umiejętnem badaniu : rzecz czytana na publicznem posiedzeniu Akademii Umiejętności w Krakowie dnia 14 maja 1874 r. Kraków : Nakładem autora (W drukarni «Czasu» W. Kirchmayera), 1874. 46 s.
• Historya prawa niemieckiego w zarysie wraz z historyą prawa tego w Polsce. Kraków : Nakładem Autora (W drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego), 1876. 155 s.
• Sejmy polskie za Jana Olbrachta i Aleksandra. Kraków : Nakładem Autora (W drukarni «Czasu» Fr. Kulczyckiego i Spółki), 1876. 102 s.
• Dzieje Polski w zarysie. Wyd. 1. Warszawa : Nakładem Gebethnera i Wolffa, 1879. 395 s. ; Wyd. 2. Warszawa : Nakładem Gebethnera i Wolffa, 1880. T. 1. 319 s. ; 1881. T. 2. 333 s. ; Wyd. 3. Warszawa : Nakładem Gebethnera i Wolffa, 1887. T. 1. 343 s. ; 1890. T. 2. 415 s. ; Wyd. 4. Warszawa ; Kraków ; Lublin : Gebethner i Wolff, 1927. T. 1. 308 s. ; 1927. T. 2. 335 s. ; 1930. T. 3. 255 s. ; 1931. T. 4. 40 s.
• Geneza społeczeństwa polskiego na podstawie kroniki Galla i dyplomatów XII-go wieku. Kraków : Nakładem Autora (W drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego), 1881. 86 s.
• O stanowisku politycznem Jana Kochanowskiego. Kraków : Nakładem Autora (W drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego), 1885. 38 s.
• O «Monumentum» Jana Ostroroga. Kraków : Nakładem Autora (W drukarni Uniwersytetu Jagiellońskiego), 1885. 32 s.
• O Statucie Rady Szkolnej Krajowej. Lwów : Nakładem Autora (Z drukarni Wł. Łozińskiego), 1905. 38 s.
• Dialog o zasadach i kompromisach. Kraków : Nakładem Autora (Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego pod zarządem J. Filipowskiego), 1916. 38 s.
• Wskrzeszenie państwa polskiego : szkice i studja historyczne. Kraków : Nakładem Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1920. T. 1 : 1914–1918. 283 s. ; 1925. T. 2 : 1918–1923. 285 s.
• Nasi historycy wobec wojny światowej : odczyt. Kraków : Nakładem Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1920. 32 s.
• Szkice i studia historyczne, zbiór. Kraków : Nakładem Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1922. T. 1. 361 s. ; T. 2. 347 s.

Література

1. Bidlo J. Michal Bobrzyński. Praha : Česká akademie věd a umění, 1936. 92 s.
2. Łazuga W. Michał Bobrzyński : myśl historyczna a działalność polityczna. Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1982. 278 s.
3. Демкович-Добрянський М. Потоцький і Бобжинський — цісарські намісники Галичини 1903–1913. Рим : Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи, 1987. 132 с. (Праці Греко-католицької богословської академії. Т. 58).
4. Łazuga W. Ostatni Stańczyk. Michał Bobrzyński — portret konserwatysty. Poznań : Wydawnictwo Poznańskie, 1996. 220 s.
5. Zaszkilniak L. Michał Bobrzyński jako historyk i polityk // Krakowskie Pismo Archiwalne. 1999. № 4. S. 12–15.
6. Павлишин О. Політична криза в Галичині напередодні Першої світової війни та відставка намісника Міхала Бобжинського // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2012. Вип. 21. С. 518–528.

Автор ВУЕ

Л. О. Зашкільняк

Покликання на цю статтю: Зашкільняк Л. О. Бобжинський, Міхал Гієронім // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бобжинський, Міхал Гієронім (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.03.2026