Абрагам, Владислав


Абрагам, Владислав ‎

А́брагам, Владисла́в (пол. Abraham, Władysław; 10.10.1860, м. Самбір, Австрійська імперія, тепер Львівська обл., Україна — 15.10.1941, м. Львів, УРСР, тепер Україна) — історик права і церкви, юрист, професор (1888–1939), ректор (1899–1900) та проректор (1900–1901) Львівського університету, член-кореспондент (з 1893) і дійсний член (з 1903) Польської академії знань.

Абрагам, Владислав

(Abraham, Władysław)

Рік народження 1860
Місце народження Самбір, Львівська область, Україна
Рік смерті 1941
Місце смерті Львів, Україна
Alma mater Ягеллонський університет, Краків
Напрями діяльності історія, юриспруденція

Життєпис

Походив із сім’ї судового урядника. Навчався на юридичних факультетах Ягеллонського (1879–1883) та Берлінського університетів (1885), де розпочав дослідження питань права середньовічної Польщі та Європи під керівництвом представника краківської історичної школи М. Бобжинського. Після отримання ступеня доктора права (1883) працював у судових установах м. Кракова (1883–1885); досліджував документи з історії давнього церковного права, яке поклав в основу наукової праці «Інквізиційний процес в законах Іннокентія ІІІ і в сучасній науці» (Proces inkwizycyjny w ustawach Innocentego III i we wspуłczesnej nauce; 1886), що дозволила йому стати приват-доцентом церковного права Ягеллонського університету (1886–1888) та керівником Інституту церковного права (до 1936).

Збирав, досліджував і публікував численні документи з архівів Ватикану та європейських країн щодо історії церкви та церковного права в середньовіччі (Monumenta Poloniae Vaticana, у 3 т.; 1913–1914); підготував численних учнів. Брав участь у роботі Кодифікаційної комісії відбудованої Польщі, підготовці конкордату Польщі з Ватиканом (1925). У наукових дослідженнях залишався прихильником позитивістських засад роботи з документами, з яких робив обережні і виважені висновки.

Більшість праць присвятив ґенезі християнства і церковної організації на польських, литовських та українських землях. Низка праць і документальних публікацій Абрагама зберігають наукове значення донині. Відзначений званням почесного доктора (doctor honoris causa) Вільнюського (1930), Познанського (1931) та Львівського (1937) університетів.

Твори

  • Powstanie organizacji Kościoła łacińskiego na Rusi, 1904.
  • Studia krytyczne do dziejуw średniowiecznych synodуw prowincjonalnych Kościoła Polskiego. Krakуw, 1917.
  • Gniezno i Magdeburg. Krakуw, 1921, Poznań, 1962.
  • Studia wstępne o konkordacie Stolicy Apostolskiej z Rzeczypospolitą Polską. Krakуw, 1926.
  • Zagadnienie kodyńikacji prawa małzeńskiego. Lublin, 1929.

Література

  1. Księga Pamiątkowa ku czci Władysława Abrahama / red. O. Balzer, L. Piniński, T. Silnicki. T. 1. Lwуw, 1930, T. 1–2. Lwуw, 1931.
  2. Sawicki J. Władysław Abraham // Kwartalnik Historyczny. 1939–1945. T. 53.
  3. Pyter M. Władysław Abra­ham — historyk prawa kościelnego (1860–1941) // Czasopismo Prawno-Historyczne. 2006. T. 58., Z. 2.
  4. Pisulińska J. Władysław Abraham (1860–1941) // Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. Rzeszуw, 2007.

Автор ВУЕ