Бліксен, Карен

Музей Карен Бліксен у Рунгстедлунді, Данія

Блі́ксен, Ка́рен [ дан. Blixen, Karen; повні прізвище та ім’я — Бліксен-Фінеке, Карен фон ( дан. Blixen-Finecke Karen von), уроджена Дінесен, Карен Крістенсе ( дан. Dinesen, Karen Christentze); псевдоніми — Оцеола, Ісак Дінесен, П’єр Андрезель ( дан. Osceola, Isak Dinesen, Pierre Andrézel; 17.04.1885, маєток Рунгстедлунн, регіон Ховедстаден, Данія — 07.09.1962, там само] — письменниця, член-кореспондент Баварської академії наук (з 1957), почесний член Американської академії мистецтв і літератури (з 1957). Писала англійською та данською мовами.

Бліксен, Карен (Blixen, Karen)
Псевдоніми	[[Псевдонім::Оцеола, Ісак Дінесен, П’єр Андрезель ( дан. Osceola, Isak Dinesen, Pierre Andrézel]]
Справжнє ім’я	Karen
Справжнє прізвище	Blixen-Finecke
Народження	17.04.1885
Місце народження	маєток Рунгстедлунн
Смерть	07.09.1962
Місце смерті	маєток Рунгстедлунн
Місце діяльності	Данія, Кенія (держава)
Напрями діяльності	літературна творчість
Традиція/школа	Реалізм магічний

Життєпис

Народилася в сім’ї офіцера, який був також письменником і сином землевласника. Його родина справила значний вплив на ранню творчість і світогляд письменниці. Мати належала до купецького роду.

У віці десяти років пережила глибоку травму — самогубство батька, яке згодом описувала як значну особисту втрату.

З дитинства виявляла схильність до живопису та літератури. Навчалася у художній школі (1902), згодом в Академії мистецтв у м. Копенгагені (1903–1906). Однак поступово зосередилася винятково на літературній діяльності. Опублікувала свої перші оповідання під псевдонімом Оцеола.

У 1913 Бліксен залишила Данію та переїхала до Британської Східної Африки (тепер Кенія). Протягом сімнадцяти років керувала роботою на кавовій плантації (фермі) поблизу пагорбів Нгонг неподалік м. Найробі. Цей африканський період також позначився заміжжям зі зведеним двоюрідним братом і розлученням з ним, а згодом особистим зв’язком з аристократом Д. Дж. Фінчем Гаттоном (1887; Велика Британія — 1931; тепер Кенія). Після трагічної загибелі останнього в авіакатастрофі та банкрутства ферми Бліксен повернулася до Данії.

Була одним із членів-засновників культурного товариства «Данська академія» (засноване 1960).

До кінця життя мешкала у родинному маєтку Рунгстедлунн.

Творчість

Основу творчого доробку письменниці становлять чотири збірки оповідань, видані між 1934 та 1958. Дія у них часто розгортається у 18 та 19 століттях. Зазвичай писала твори спочатку англійською мовою під псевдонімом Ісак Дінесен, а потім сама перекладала данською під власним ім’ям. У зв’язку з цим обидві версії слід розглядати як паралельні, а не як оригінал і переклад.

Міжнародне визнання почалося з публікації збірки «Сім фантастичних оповідань» ( англ. «Seven Gothic Tales»; 1934; в авторському перекладі дан. «Syv fantastiske Fortællinger»; 1935). Робота над нею була розпочата в Африці, а завершена вже після повернення до Данії. Уперше книга вийшла англійською мовою в США у квітні 1934, потім у Великій Британії у вересні того ж року та одразу принесла авторці славу. Оповідання належать до реалізму магічного.

Згодом опубліковані збірки «Зимові казки» ( англ. «Winter's Tales»; дан. «Vinter-Eventyr»; 1942), назва якої відсилає до трагікомедії «Зимова казка» В. Шекспіра, та «Останні оповідання» ( англ. «Last Tales»; дан. «Sidste Fortællinger»; 1957). Останньою збіркою, виданою за життя авторки, були «Анекдоти про долю» ( англ. «Anecdotes of Destiny»; дан. «Skæbne-Anekdoter»; 1958), де вміщене її найвідоміше оповідання «Бенкет Бабетти» ( англ. «Babette's Feast»; 1950; дан. «Babettes Gæstebud»; 1952). Твір порушує тему кулінарного мистецтва і традицій гастрономії, які здатні дарувати насолоду та сприяти взаєморозумінню. Посмертно були видані новела «Еренгард» («Ehrengard»; 1963) та збірки «Оповідання, що лишилися» (дан. «Efterladte Fortællinger»; 1975), «Карнавал. Розваги та посмертні оповіді» («Carnival: Entertainments and Posthumous Tales»; 1977).

Бліксен свідомо протиставляла свою творчість соціальному та психологічному реалізму, що домінував у ті часи у Данії. Вона використовувала античні міфи, черпала натхнення з романтичних сцен і мотивів, а також запозичувала мотиви з Біблії та Корану, творів Данте Аліг'єрі, В. Шекспіра й старовинної данської поезії. У своїх оповіданнях, дія яких відбувається немов у декораціях минулих часів, вона досліджувала актуальні питання гендеру, ідентичності та мистецтва. Центральною для її оповідань є тема перевдягань і масок. Питання «хто я?» проходить червоною ниткою через усі оповідання. Так, у новелі «Мрійники» ( англ. «The Dreamers»; дан. «Drømmerne») зі збірки «Сім фантастичних оповідань» оперна співачка Пеллегріна Леоні після втрати голосу свідомо вирішує ніколи більше не бути лише однією людиною та прагне в житті, як на сцені, постійно змінювати одну жіночу роль на іншу. Письменниця черпала багато своїх сюжетів з історій аристократичних родин, які знала у молодості.

Крім того, Бліксен написала кримінальний роман «Шляхи відплати» ( англ. «The Angelic Avengers»; дан. «Gengældensens Veje»; 1944) під псевдонімом П’єр Андрезель.

Мемуарна книга «Африканська ферма» ( англ. «Out of Africa»; дан. «Den afrikanske Farm»; 1937) є найвідомішою оповіддю про Африку цього періоду, написаною скандинавським автором. Це лірична розповідь, що містить спогади про африканські пейзажі, епізоди з повсякденного життя на фермі, згадки про її співробітників і друзів, яскраво зображує побут і звичаї африканців і колоністів. Книга складається з п’яти частин, описує події від знайомства головної героїні з Африкою до остаточного прощання на залізничному вокзалі в м. Найробі.

Бліксен була критично налаштована до багатьох аспектів англійського колоніального правління. Її позиція викликала несхвалення серед інших білих мешканців. Хоча її книга вписується у низку творів, що дають європоцентричне уявлення про Кенію, вона також містить критику англійського панування.

Своєрідне доповнення до мемуарів — збірка оповідань «Тіні на траві» ( англ. «Shadows on the Grass»; дан. «Skygger paa Græsset»; 1960), що розповідає про ті самі події та персонажів.

Посмертно були опубліковані видання: добірка листів «Листи з Африки (1914–1931)» [дан. «Breve fra Afrika (1914–1931)»; 1978; англ. «Letters from Africa (1914–1931)»; 1981], повне видання листів «Карен Бліксен в Африці. Зібрання листів» (дан. «Karen Blixen i Afrika. En brevsamling, 1914–1931»; т. 1–4; 2013) та збірка «Карен Бліксен у Данії. Зібрання 1931–1962» (дан. «Karen Blixen in Danmark: Breve 1931–1962»; 1996). Ці книги є джерелом для розуміння життя і творчості письменниці. У своїх листах з Африки письменниця висловлювала критику поведінки англійців і своє гостре відчуття того, що земля належала корінним жителям. Однак вона не піддавала критичному аналізу своє власне становище як хазяйки ферми. Згодом з боку письменників Кенії, зокрема Нгугі ва Тхіонго (1938; Кенія — 2025; США), пролунала жорстка критика на адресу Бліксен (обвинувачував у тому, що вона зображує кенійських слуг як тварин). Деякі критики висловлювали думку, що Бліксен — прихильниця теорії переваги білої раси. Дискусія про її роль у колонізації та про те, як слід розуміти «Африканську ферму» в цьому контексті, триває й досі.

Нагороди та визнання

Нагороджена медалями Гольберга (1949), «За науку і мистецтва» (1950).

Лауреат премії «Золоті лаври» (1952), премії критиків (1957).

У будинках Бліксен відкрито музеї — у містах Найробі (1985) та Рунгстедлунні (1996).

Портрет Бліксен було зображено на банкноті номіналом 50 крон (використовувалася 1999–2005) та поштових марках (1980 та 1991).

Іменем письменниці названо астероїд 3318 Blixen (відкритий 1985).

Бронзову статую письменниці (скульптор Р. Рабен) відкрито 17.04.2024 на площі Святої Анни у м. Копенгагені.

Кілька оповідань Бліксен були екранізовані: «Безсмертна історія» (1968, режисер О. Веллс, у головній ролі Ж. Моро); «Еренгард» (1982, режисер Е. Греко), «Еренгард: Мистецтво зваблення» (2023, режисер Б. Аугуст).

Фільм «Бенкет Бабетти» (1987, режисер Г. Аксель) отримав премію «Оскар» у номінації «найкращий іноземний фільм» і став першим данським фільмом, удостоєним цієї нагороди. Фільм «З Африки» (1985, режисер С. Поллак, у головних ролях М. Стріп і Р. Редфорд) здобув сім премій «Оскар», зокрема у номінаціях «найкращий фільм», «найкраща режисура», «найкращий сценарій».

Про життя і творчість письменниці знято документальний фільм «Карен Бліксен — оповідачка» (1995, режисер К. Томсен).

Додатково

Письменницю неодноразово висували на Нобелівську премію, але вона не була нагороджена.

Твори

Shadows on the Grass. London : Penguin Books, 1990. 144 p.
The Angelic Avengers. London : Penguin Books, 2001. 320 p.
Babette’s Feast and Other Stories. London : Penguin Books, 2013. 256 p.
Out of Africa. London : Penguin Books, 2016. 400 p.
The Dreaming Child. London : Penguin Books, 2025. 128 р.

Література

Rosdahl J., Sørensen I. Z. At læse Karen Blixen. Århus : Systime, 2011. 169 s.
Steponavičiūtė I. Texts at Play: The Ludic Aspect of Karen Blixen's Writings. Vilnius : Vilnius University, 2011. 264 p.
Schmidt-Madsen S. de S. En lille bog om Blixen. København : Linhardt og Ringhof, 2012. 233 s.
Stecher M. T. The Creative Dialectic in Karen Blixen’s Essays: On Gender, Nazi Germany, and Colonial Desire. København : Museum Tusculanum Press, 2014. 300 p.
Engberg C. Latter og lettere beruset. Om at læse Karen Blixen. Odense : Syddansk Universitetsforlag, 2019. 298 s.
Улюра Г. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. Київ : ArtHuss, 2020. 464 с.
Sørensen I. Z. Blixens humor. København : U Press, 2021. 150 p.
Куделя А. Карен Бліксен: життя між Африкою та Данією, або як письменниця зустрілася з Мерилін Монро // Slovo.dk. 2025. URL: https://slovo.dk/karen-bliksen-zhyttia-mizh-afrykoiu-ta-daniieiu-abo-iak-pysmennytsia-zustrilasia-z-merylin-monro/.
Karen Blixen Museum. URL: https://blixen.dk/.
Karen Blixen // National Museums of Kenya. URL: https://museums.or.ke/karen-blixen/.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бліксен, Карен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бліксен, Карен (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.12.2025