Блекота

Блекота́ (Hyoscyamus) — рід отруйних трав’яних рослин родини пасльонові.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
2 Поширення та екологія
- 2.1 Види роду у флорі України
3 Застосування та значення
4 Література
5 Автор ВУЕ

Таксономія і характеристика

У складі роду відомо 31 вид.

Однорічники, дворічники або багаторічники. Рослини з прямостійними або сланкими стеблами 20–65 см заввишки, опушені простими залозистими волосками. Листки короткочерешкові або сидячі, іноді формують прикореневу розетку; листкові пластинки хвилясті, крупнозубчасті або перисто-лопатеві.

Квітки п’ятипелюсткові, зигоморфні, сидячі або на коротких квітконіжках, брудно-жовті, блідо-жовті з фіолетовими плямами або жилками. Чашечка з вузькими лопатями, трубчасто-дзвоникувата, глечикоподібна або оберненоконічна, залишається при плодах, розростається і обгортає плід. Віночок лійкоподібний або дзвоникуватий, з нерівномірно розділеними лопатями. Тичинок 5, вони дещо виступають за трубку віночка; пиляки розкриваються поздовжньо.

Квітки приваблюють великих джмелів, які орієнтуючись на плями на пелюстках знаходять нектар. Запилення перехресне, відбувається завдяки будові квітки, в якій приймочка розташована вище пиляків. Плід — двогнізда, багатонасінна коробочка, яка розкривається кришечкою (оперкулюмом). Насінини сплюснуті, дископодібні або ниркоподібні, з мікроскопічними заглибленнями; зародок згорнутий спірально або кільцеподібно. Насіння дрібне, подібне до макового (див. Мак).

Поширення та екологія

Представники роду поширені від Макаронезії та Середземномор’я до Сахари, Північно-Східної тропічної Африки, помірної Євразії, Центральної Азії (частково).

Види роду у флорі України

У флорі Україні відомо 3 види роду: блекота біла (Hyoscyamus albus), блекота чорна (Hyoscyamus niger), блекота богемська (Hyoscyamus bohemicus), усі — адвентивні види. Блекоту богемську часто розглядають не лише як самостійний вид, близький до блекоти чорної, але і в нижчому таксономічному статусі (як підвид, варіацію або однорічну форму блекоти чорної).

Блекота біла — одно- або дворічна рослина. Росте на Південному березі Криму, зрідка — на півдні степової зони; трапляється на полях і узбіччях. Батьківщина виду — Макаронезія, Середземномор’я, Північний Ірак і Аравійський півострів. Отруйна, лікарська, бур’янова рослина.

Блекота чорна — одно- або дворічна рослина. Поширена по всій території України на засмічених місцях, пустирях, узбіччях доріг. Батьківщина — Середземномор’я, Мала Азія, Іран. Уведена в культуру як лікарська рослина.

Блекота богемська — однорічна трав’яна рослина, що зрідка трапляється на півдні Лісостепу і в Степу як бур’ян у посівах.

Застосування та значення

Рослини блекоти білої містять алкалоїди, аліфатичні вуглеводні (див. Аліфатичні сполуки), стероїди, фенолкарбонові кислоти та їх похідні. Рослини блекоти чорної містять тропанові алкалоїди (гіосціамін, скополамін, атропін), які мають сильний фармакологічний ефект, а також глікозиди, воскоподібні та смолисті речовини, кислоту аскорбінову, каротин, мінеральні солі тощо. Через отруйність рослин заготівля, переробка, зберігання і застосування сировини потребують застережних заходів. У медицині використовують надземну частину рослин (листя і траву) блекоти чорної: розеткові листки рослин 1-го року вегетації збирають наприкінці літа — на початку осені (у серпні — вересні), стеблові листки 2-го року — від початку бутонізації.

Препарати на основі рослинної сировини блекоти мають болезаспокійливу, спазмолітичну, протиастматичну, протиблювотну дію. Їх застосовують для лікування невралгій, безсоння, психічних розладів, спазмів, болю різної етіології (від зубного до ниркових кольок), захворювань дихальної системи, шкіри, сечовидільної системи та гельмінтозів.

Література

Мінарченко В. М., Тимченко І. А. Атлас лікарських рослин України. (хорологія, ресурси, охорона). Київ : Фітосоціоцентр, 2002. 172 с.
Державна фармакопея України : в 3 т. 2-ге вид. Харків : ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», 2014. Т. 3. 732 с.
Bonde A. R., Pinjari R. M. Therapeutic Importance of Hyoscyamus Species-A // International Journal of Forest, Animal and Fisheries Research (IJFAF). 2023. Vol. 7. Is. 5. P. 18–32.
Comprehensive Guide to Hallucinogenic Plants / Eds. Chaachouay N., Azeroual A., Zidan L. 1st ed. Boca Raton : CRC Press, 2025. 455 p.