Біль

Біль (давньослов’ян. боль — хворий) — неприємне, гнітюче, часом нестерпне відчуття, що виникає внаслідок сильних подразнень нервової системи; одна із захисних реакцій організму, яка постала в процесі еволюційного розвитку.

Характеристика

Міжнародна асоціація з вивчення болю (англ. International Association for the Study of Pain) визначає біль як «неприємне сенсорне та емоційне переживання, пов’язане або схоже на пов’язане із фактичним або потенційним пошкодженням тканин». Загальноприйнятим стало визначення болю як відчуття. Іноді біль є першою ознакою хвороби або сигналом небезпеки, що загрожує організмові. Больові подразнення сприймаються периферичними нервовими закінченнями (специфічними рецепторами) і передаються нервовими провідниками у відповідні ділянки головного мозку. За надмірної інтенсивності та тривалості біль зумовлює розлад діяльності певних центрів головного мозку і багатьох систем організму, іноді може спричинити шок, колапс і навіть смерть. Виникнення болю супроводжується об’єктивними змінами в організмі, які стосуються усіх функціональних систем — вегетативних (підвищується виділення адреналіну і концентрація цукру в крові, збільшується сила і частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, затримується дихання тощо) та емоційних.

Інтенсивність відчуття болю конкретного хворого залежить від низки особистісних чинників: типу вищої нервової діяльності, психологічного настрою, емоційного фону, обстановки. За умов порушення психіки (шизофренії, великому ураженні лобових часток мозку, алкогольному сп’янінні) можливе порушення чутливості до болю, відомо про безбольовий перебіг тяжких патологічних станів (при інфаркті міокарда, виразках шлунка тощо).

Біль буває таких видів:

• гострий — необхідний біологічний сигнал про можливе або таке, що відбулося, пошкодження; як правило, гострий біль короткочасний і поєднується із гіперактивністю симпатичної нервової системи, що проявляється підвищенням артеріального тиску, тахікардією, тахіпное, розширенням зіниць, посиленим потовиділенням; супутня емоційна реакція гострого болю — тривога;
• невропатичний — біль, зумовлений пошкодженням нервової тканини; спричинюється змінами функції еферентної частини симпатичної нервової системи або ж первинним ураженням периферичних нервів, чи центральної нервової системи; розрізняють два типи пошкоджень нервової системи, що спричинюють перебудову центральних соматосенсорних механізмів: а) деаферентативні болі, що виникають внаслідок часткового або повного перериву периферичних чи центральних аферентних шляхів; б) симпатично-опосередковані болі, зумовлені підсиленням еферентної симпатичної активності;
• ноцицептивний — біль, що виникає внаслідок активації больових соматичних або вісцеральних волокон; як правило, має ниючий або стискаючий характер;
• психогенний — виникає без будь-якого органічного ураження, що могло б пояснити вираженість болю та викликані ним функціональні зміни;
• хронічний — біль, що зберігається більше 3–6 місяців; із часом втрачає своє пристосувальне біологічне значення; з’являються вегетативні розлади — порушення сну, втомлюваність, втрата смаку, зниження апетиту і лібідо, закрепи, втрата ваги; розвивається депресія;
• біль голови кластерний — ураження запальної природи однієї із кінцевих галузок зовнішньої сонної артерії; спостерігаються виражені тією чи іншою мірою дистрофічні, атрофічні та склеротичні зміни в м’яких тканинах обличчя та кістках черепа; найхарактернішим симптомом є головний біль, який локалізується у лобній, скроневій і тім’яній ділянках; у 30–50 % хворих розвивається порушення зору (Хортона хвороба або Артеріїт скроневий, див. Артеріїт).

Пороги болю вимірюються методом поступового збільшення інтенсивності подразника. Така процедура називається кількісним сенсорним тестуванням. Як подразники використовують струм електричний, термічні (тепло або холод), механічні (тиск, дотик, вібрація), ішемічні або хімічні стимули, які застосовують до суб’єкта, щоб викликати відповідь. «Поріг сприйняття болю» — точка, в якій суб’єкт починає відчувати біль, «поріг інтенсивності болю» — інтенсивність подразника, за якої він починає завдавати болю. «Больовий поріг» досягається, коли суб’єкт діє, щоб припинити біль.

Лікування

Сучасна медицина має багато знеболювальних засобів (див. Анестезія, Наркоз). Гострий біль зазвичай купірується за допомогою таких ліків, як анальгетичні засоби і анестетики. Кофеїн, доданий до таких знеболюючих препаратів як ібупрофен, може надати деяку додаткову користь. Кетамін можна використовувати замість опіоїдів від короткочасного болю (див. у ст. Анестетики загальні).

Література

1. Kreitler Sh. The Handbook of Chronic Pain. New York : Nova Biomedical Books, 2007. 600 p.
2. Cervero F. Understanding Pain: Exploring the Perception of Pain. Cambridge : MIT Press, 2014. 172 p.
3. Raja S., Carr D., Cohen M. et al. The Revised International Association for the Study of Pain Definition of Pain: Concepts, Challenges, and Compromises // Pain. 2020. № 161 (9). P. 1976–1982.

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Біль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біль (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.01.2025

[[Категорія:Медичні науки] [[Категорія:] Пов’язані сторінки із контентом (утримання читача)