Благочинний

Благочи́нний (декан) — у Православній церкві України (ПЦУ), Російській православній церкві (РПЦ) та її екзархатах — церковно-адміністративна посада, очільник благочиння (благочинного округу, деканату).

Кандидатуру благочинного обирають з-поміж єпархіального духовенства, призначає указом єпархіальний архієрей. Благочинний виконує постанови і розпорядження єпархіальної влади (архієрея, єпархіальної ради, єпархіальних зборів), а також обов’язки, покладені на нього єпархіальним архієреєм, та підзвітний йому.

Обов’язки і повноваження

До обов’язків благочинного належать:

  • турбота про належне релігійне та духовно-моральне виховання вірян;
  • нагляд за відправами богослужінь, церковною проповіддю, станом храмів, місіонерською, просвітницькою, навчально-катехитичною, соціальною, господарською тощо діяльністю парафій;
  • піклування про задоволення релігійних потреб вірян у парафіях, де тимчасово відсутні священнослужителі;
  • внесення пропозицій єпархіальному архієрею щодо заміщення вакантних посад у парафіях (священників, дияконів, псаломників, регентів);
  • контроль за своєчасним надходженням парафіяльних внесків на утримання єпархії;
  • надання порад священнослужителям щодо виконання обов'язків та з особистих питань;
  • вирішення суперечок між духовенством і парафіяльними радами, духовенством і мирянами;
  • клопотання перед єпархіальним архієреєм про церковні нагороди духовенства і мирян;
  • попереднє розслідування церковних правопорушень за вказівкою єпархіального архієрея;
  • нагляд за будівництвом і ремонтом культових споруд у межах благочиння;
  • піклування про розповсюдження духовної літератури та ін.

Благочинний мусить регулярно (принаймні щорічно) відвідувати всі парафії свого благочиння для перевірки належної відправи богослужб, ведення парафіяльних справ, діяльності недільної школи тощо. У виняткових випадках уповноважений тимчасово відсторонити клірика від виконання ним обов’язків (до остаточного рішення єпархіального архієрея).

З благословення єпархіального архієрея благочинний може скликати ради, збори парафіяльних священників для розгляду справ благочиння. Щорічно складає єпархіальному архієрею звіт про стан благочиння та свою діяльність.

Посада благочинного фінансується з коштів очолюваної ним парафії, за необхідності — із загальнопарафіяльного фонду.

У Католицькій церкві аналогом є посада декана. У ПЦУ термін «декан» вживається як синонім, особливо у західноукраїнських єпархіях. Деканами зазвичай називають і очільників православних благочинь (деканатів) закордоном.

Додатково

В Україні до середини 18 ст. адміністративний нагляд за парафіями та парафіяльними священнослужителями Російської православної церкви здійснювали намісники, протопопи, попівські старости та інші церковні посадові особи. Від 1764 — тільки благочинні, відповідні частини єпархії названі благочиннями або благочинними округами.

Джерела

Література

  1. Цыпин В., прот. Курс церковного права. Клин : Христианская жизнь, 2004. 700 с.
  2. Совенко Б. Православне канонічне право в України: Зародження, розвиток та перспективи. Київ : Дух і літера, 2012. 248 с.
  3. Лубський В. І., Харьковщенко Є. А., Лубська М. В. та ін. Церковне (канонічне) право. Київ : Центр учбової літератури, 2014. 640 с.
  4. Сливка С. С. Канонічне право. 3-тє вид., перероб. і допов. Харків : Право, 2016. 276 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Благочинний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благочинний (дата звернення: 26.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.01.2022

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ