Благовіщенське
Благові́щенське — місто, адміністративний центр Благовіщенської міської громади Голованівського району Кіровоградської області України.
Зміст
Географічне положення
Місто розташоване на заході Кіровоградської області, на річці Синиця (лівій притоці Південного Бугу), на території Придніпровської височини.
Відстань до м. Києва — бл. 209,4 км, до обласного центру м. Кропивницького — близько 155 км. Територія — 7,05 км².
Історична довідка
Неподалік міста виявлено окремі курганні поховання доби бронзи, зокрема скіфські (села Великі Трояни, Дельфінове та інші).
На території теперішнього м. Благовіщенського постійні поселення до кін. 19 ст. були відсутні. Населений пункт виник на початку 1880-х як робітниче селище або виселок Грушківського цукрового заводу. Восени 1870 власниця землі поблизу с. Грушки Балтського повіту княгиня Строганова уклала договір з чернігівським купцем Лукіним про спорудження цукрового заводу. Наприкінці 1872 створено товариство Грушківського бурякоцукрового заводу, значна частина паїв якого належала французьким, бельгійським і швейцарським компаніям. Грушківський завод почав функціонувати 10.12.1873. Водночас зводилися млин водяний, винокурня, допоміжні господарські будівлі, а також 20 хат і 2 казарми для робітників. Відтоді до 1990-х поселення було важливим центром цукрової промисловості. Зростання вивозу сільськогосподарської сировини сприяло будівництву неподалік заводу вузькоколійної залізниці. 1892 споруджено станцію Грушка для локальних перевезень, восени 1894 через неї пройшов перший поїзд. Завдяки залізниці зростало виробництво на заводі та розширювалося міське поселення. 1900 при заводі засновано першу початкову (трикласну) церковнопарафіяльну школу.
Наприкінці 19 ст. населений пункт розвивався як ремісничий та землеробський центр. На початку 20 ст. майбутнє м. Благовіщенське стало одним із важливих місцевих центрів торгівлі зерном.
До 1921 населений пункт називався Грушківський виселок. 1921 Первомайський окружний земельний відділ виділив із земель державного фонду, розташованих на правобережжі річки Синиці, площу під індивідуальні садиби. 25.03.1922 тут було розміщене робітниче селище та назване Благовіщенське. Після смерті В. Леніна (Ульянова) Центральним виконавчим комітетом СРСР 1924 було перейменовано в Ульяновку. 1926 на лівому березі річки Синиця теж були розподілені державні земельні фонди під садиби робітникам і службовцям. Першим поселенцем був робітник заводу кочегар Тарас Білоконь, тому селище назвали Тарасівкою (тепер це північна частина міста).
Від часу заснування до 1920 населений пункт перебував у складі Данилівської волості Балтського повіту Подільської губернії, у 1920–1923 — Одеської губернії. У грудні 1920 разом із волостю перейшов до складу новоутвореного Первомайського повіту Херсонської губернії (1921–1922 — Миколаївської губернії), у жовтні 1922 повернуто до складу Одеської губернії.
У рамках адміністративної реформи 1923 селище увійшло до складу новоутвореного Данилівського (Данилово-Балківського) району Первомайської округи Одеської губернії. Губернію ліквідовано 1925, адміністративний центр району 1928 переведено до с. Ульяновки, з 1930 — у прямому підпорядкуванні республіканському центру. У 1932 район перейменовано на Грушківський (за назвою заводу) у складі Одеської області. 1938 с. Ульяновка отримало статус селища міського типу.
У роки Другої світової війни майбутнє м. Благовіщенське окуповане німецькими військами (01.08.1941–12.03.1944). За цей період нацисти замордували у селищі 357 осіб, зокрема 69 дітей. Під час окупації населений пункт входив до складу Гайворонського гебіту (у 1943–1944 — Голованівського гебіту) генеральної округи Миколаїв Рейхскомісаріату Україна.
Після звільнення селища від нацистської окупації воїнами Другого Українського фронту під командуванням І. Конєва робітники вже у серпні 1944 відновили роботу цукрового заводу. У 1950-х відновлено більшість об’єктів інфраструктури селища, створено будівельну організацію «Міжколгоспбуд» (1958).
Грушківський район 05.05.1949 перейменовано на Ульяновський (за назвою районного центру). 1954 Ульяновський район з смт Ульяновкою передано до складу Кіровоградської області.
19.07.1974 Указом Президії Верховної Ради Української РСР селище віднесене до міст районного підпорядкування. Це наймолодше місто в Кіровоградській області. У 1980-х у місті функціонували цукровий, кукурудзокалібрувальний та соковий заводи, харчовий комбінат, цех продукції з незбираного молока Гайворонського маслозаводу, будівельна організація, райсільгосптехніка, райсільгоспхімія, комбінат побутового обслуговування, ПТУ, 5 загальнооосвітніх, музична та спортивна школи, лікарня, 2 будинки культури, 3 бібліотеки. 1995 цукровий завод було приватизовано, згодом він зупинив роботу і припинив існування.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 19.05.2016 «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» місто Ульяновка Ульяновського району Кіровоградської області перейменовано на місто Благовіщенське Благовіщенського району Кіровоградської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 утворена Благовіщенська міська громада.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» Благовіщенський район увійшов до складу Голованівського району з адміністративним центром у смт Голованівськ.
Під час Російсько-української війни бойові дії в місті не відбувалися. У місті організовано безоплатне розміщення невеликої кількості внутрішньо переміщених осіб.
Населення
Загальна кількість населення — 5825 осіб, густота — 832 осіб/км² (2022, дані Державної служби статистики).
Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (96,0 %), росіяни (2,74 %), роми (0,28%), вірмени (0,20%), білоруси (0,14%), молдовани (0,14%) та інші.
Українську мову вважали рідною 96,73 %, російську — 2,49 %, ромську — 0,28 %, вірменську — 0,11 %, білоруську — 0,07 %, молдовську — 0,07 %, болгарську — 0,01 % жителів (2001, перепис).
У місті діють парафії Православної церкви України, Української православної церкви, християн віри євангельської (п’ятидесятників) та інші.
Населення зменшується, за переписом 2001 становило 7 526 осіб.
Клімат
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня коливається від –2 до –5 °C, липня — від +21 до +22 °C. Середньорічна кількість опадів становить приблизно 450–520 мм, найбільше випадає у літній та осінній періоди.
Господарство
Промисловість
Провідні підприємства міста: ТОВ «Молочна майстерня» (виробництво твердих сирів), хлібопекарня. Функціонують підприємства агропромислового комплексу.
Сфера обслуговування
Діють малі приватні підприємства з вантажних перевезень, торгівлі оптової (машинами, устаткуванням, будівельними матеріалами, залізними виробами), технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, складського господарства, у сфері інжинірингу, геології та геодезії, технічного консультування.
Розташована низка закладів громадського харчування (кафе, ресторан «Садиба» тощо) й торгівлі. Є готелі.
Працюють медичні заклади: Благовіщенська лікарня, Центр первинної медико-санітарної допомоги.
Функціонують заклади системи соціального захисту: Центр соціальних служб, Центр надання соціальних послуг Благовіщенської міської ради.
Транспорт
Найближча залізнична станція розташована на відстані приблизно 24 км від Благовіщенського. 2019 на ділянці вузькоколійної залізниці, на якій розташовано станцію Грушка в межах міста, зупинено рух приміських пасажирських поїздів. Станом на 2025 станція використовується для нерегулярних вантажних перевезень.
Через місто проходить автошлях міжнародного значення E95 (Київ — Одеса). У населеному пункті дві автостанції: автовокзал «Ятрань» і автостанція «Благовіщенська», які обслуговують регулярні автобусні рейси до різних міст України та Молдови. Є також приміські автобусні маршрути.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
У місті функціонують кілька закладів освіти, серед яких ясла-садок, дитячий садок, початкова школа, Благовіщенський академічний ліцей «Лідер» і Благовіщенський ліцей «Інтелект».
Благовіщенський професійний ліцей (засн. 1968 як ПТУ) готує фахівців для народного господарства: машиністів кранів автомобільних, монтажників внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання, газоелектрозварників, машиністів екскаваторів одноківшевих, електрозварників, штукатурів; лицювальників-плиточників; малярів-штукатурів, столярів-будівельників, паркетників; мулярів, кухарів-кондитерів. Працюють школа мистецтв, Благовіщенський центр дитячої та юнацької творчості Благовіщенської міської ради.
Культура та мистецтво
На початку 1920-х при заводі почав працювати робітничий клуб, при якому діяв драматичний гурток, був духовий оркестр, випускалася стіннівка.
У клубі розмістилася бібліотека, книги для якої реквізували у колишнього власника заводу. Тепер фонд Центральної районної бібліотеки становить 35 тис. примірників, за рік надходить понад 720 екземплярів книг, брошур, журналів, газет.
У місті діє Благовіщенський історичний музей (заснований 1970). Це освітня та науково-дослідна установа. У музеї представлені експозиції, присвячені історії краю від часів неоліту до наших днів. Одну залу займає художня галерея, де виставляють роботи професійних художників та аматорів, а також організують майстер-класи.
При Центрі культури і дозвілля Благовіщенської міської ради (заснований 2003) працюють різні самодіяльні колективи та гуртки.
Архітектура
У Благовіщенському зберіглася ґуральня 19 ст. (див. Гуральництво) — пам’ятка архітектури місцевого значення в Кіровоградській області.
На околиці міста, поблизу річки Синюхи розташований водяний млин (19 ст.), який був важливим центром для місцевого господарства. Будівля з каменю та дерева зберегла свою автентичну структуру.
У жовтні 1977 біля школи споруджено пам’ятник-погруддя партизанки В. Шевченко, яку разом з іншими підпільниками стратили нацисти та поліцаї за кілька годин до звільнення Благовіщенського від німецьких окупантів. У центрі міста 04.11.1967 відкрито обеліск слави у пам’ять про воїнів-земляків, що загинули під час Другої світової війни (тут поховано 28 осіб), а також пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам всіх поколінь (1991). У місті встановлено пам’ятник Т. Шевченку (10.03.2008; біля входу до міського парку), пам’ятний знак «Борцям за волю України» (21.11.2019).
Благовіщенський парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва, має площу 7,4 гектарів. Створений 01.07.1992 групою науковців Міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. На території збереглися старовинні дуби віком понад 100 років.
Однією з головних архітектурних пам’яток міста є церква Чудо Архістратига Михаїла (19 ст.). Храм святого великомученика Дмитрія Солунського розпочали зводити 1993, а вже 1997 його було освячено. Внутрішнє оздоблення виконано в бароковому стилі. Ікони, написані місцевими художниками, вирізняються яскравими кольорами й оригінальним стилем.
Спорт
Діє дитячо-юнацька спортивна школа (з 1970), де діти та молодь можуть тренуватися (гандбол, атлетика легка, футбол). У Благовіщенській міській територіальній громаді функціонує Відділ культури, туризму та спорту, який займається організацією спортивних заходів, розвитком культури та туризму.
У вересні 2021 у місті відкрито «Активний парк» для зайнять спортом. Це дозволяє мешканцям займатися фізичною активністю на відкритому повітрі. 23.08.2021 у м. Благовіщенському проходив фестиваль бойових мистецтв, в якому брали участь команди з Кіровоградської та Одеської областей.
Персоналії
У місті народився біолог, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки С. Кондратюк (нар. 1959). У середній школі навчався сходознавець, арабіст, перекладач, дипломат В. Рибалкін.
Джерело
- Благовіщенська міська територіальна громада. URL: https://blagovischenska-gromada.gov.ua/
- Всеукраїнський перепис населення 2001. URL: https://2001.ukrcensus.gov.ua/
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1972. Т. 11: Кіровоградська область. 842 с.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022. Київ : Державна служба статистики України, 2022. 84 с. URL: http://db.ukrcensus.gov.ua/pxweb2007/ukr/publ_new1/2022/zb_%D0%A1huselnist.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Благовіщенське // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благовіщенське (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2025
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Благовіщенське // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благовіщенське (дата звернення: 11.10.2026).
