Блавацький, Володимир Іванович

Блава́цький, Володи́мир Іва́нович [справжнє прізвище — Трач; 15.11.1900, м. Косів (за ін. даними — 05.11.1900, м. Коломия), тепер Івано-Франківської області, Україна — 08.01.1953, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США] — актор, режисер, антрепренер, громадський діяч.

Блавацький, Володимир Іванович
Справжнє прізвище	Трач
Народження	15.11.1900
Місце народження	Косів
Смерть	08.01.1953
Місце смерті	Філадельфія
Напрями діяльності	акторське мистецтво

Життєпис

Народився у сім’ї судді. Закінчив польську гімназію у м. Коломиї. Попри волю батьків, не став вступати до університету, а приєднався до театральної трупи.

Дебютував 1919 на сцені «Українського народного театру імені Тобілевича» під керівництвом В. Коссака (1886–1932; тепер Україна) у м. Коломиї. Був актором у трупах Й. Стадника (1876–1854; тепер Україна), О. Загарова (1877; тепер Україна — 1941; тепер РФ) та інших. На запрошення Л. Курбаса працював у театрі «Березіль» у м. Харкові (1927–1928).

Очолював театри Західної України: Український людовий театр у м. Львові (1926–1927), Український народний театр імені І. Тобілевича (1929–1933), Український молодий театр «Заграва» (1933–1938), який згодом об’єднався з Українським народним театром імені І. Тобілевича й функціонував як Театр імені І. Котляревського (1938–1939). Працював художнім керівником Державного українського драматичного театру імені Лесі Українки у м. Львові (грудень 1939–1941).

Під час Другої світової війни та нацистської окупації України був художнім керівником Львівського оперного театру (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької), де працювала також і драматична трупа (1942–1944). У 1944 емігрував до Німеччини. Керував Ансамблем українських акторів у м. Аугсбургу (1945–1949) — першим українським професійним театром за кордоном. Поставив з ансамблем 16 п’єс. Заснував у Німеччині Об’єднання митців української сцени (1946). Після еміграції до США (1949) діяльність ансамблю відновилася у м. Філадельфії (шт. Пенсильванія) під назвою «Ансамбль українських акторів під мистецьким керівництвом В. Блавацького».

Започаткував українську радіопрограму в м. Філадельфії (з 1951).

Похований на Українському цвинтарі святої Марії у місцевості Фокс Чейз (шт. Пенсильванія).

Творчість

Виступав у різних амплуа, грав як комічних, так і драматичних персонажів. Серед ролей: Малахій («Народний Малахій» М. Куліша), Платон («Платон Кречет» О. Корнійчука), Гамлет (перший виконавець цієї ролі в однойменній п’єсі В. Шекспіра на українській сцені, 1943), Юда («На полі крові» Лесі Українки) та інші.

Як режисер поставив понад 100 п’єс. Намагався модернізувати театральну естетику, вдавався до експериментів і новацій. Репертуар включав як класику, так і твори його сучасників, драматургів різних країн. У доробку вистави: «Земля» за В. Стефаником, «На полі крові» та «Камінний господар» Лесі Українки, «Народний Малахій» та «Мина Мазайло» М. Куліша, «Антигона» Ж. Ануя тощо.

До ювілею Т. Шевченка (1937) поставив у театрі «Заграва» драму З. Тарнавського (1912; тепер Україна — 1962; США) «Тарас Шевченко» (прем’єра 09 і 10.03 в м. Коломиї, 12 і 13.03 — у с щі Делятині), зіграв у ній роль генерала Л. Дубельта. Вистава з успіхом йшла до вересня 1939 і здобула прихильні відгуки критиків.

Був одним з ініціаторів проведення шевченківських вечорів на американському континенті.

Автор театрознавчих праць, спогадів про співпрацю з Л. Курбасом.

Визнання

Національною спілкою театральних діячів України на честь актора засновано щорічну Премію імені Володимира Блавацького (з 2003), яка присуджується за створення високохудожніх вистав і фінансується родиною митця зі США.

Додатково

Захоплювався спортом, зокрема футболом. У м. Львові 1939 створив при театрі спортивний клуб і футбольну команду «Гонг», згодом команду «Мистецтво».

У США заснував спортивний клуб «Тризуб».

Література

Ревуцький В. В орбіті світового театру. Київ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1995. 244 с.
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. 700 с.
Гайдабура В. М. Театр, захований в архівах: Сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941–1944). Київ : Мистецтво, 1998. 222 с.
Ревуцький В. «Заграва». Кілька слів про театр 1933–1938 рр. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. 56 с.
Боньковська О. Львівський театр Товариства «Українська бесіда»: 1915–1924. Львів : Літопис, 2003. 342 с.
Костецький І. Фрагменти творчої особистости // Кур’єр Кривбасу. 2007. № 3–4. С. 265–274.
Барабан Л., Лисенко Н. Блавацький Володимир Іванович // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. Т. 1. С. 446–447.
Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття. Львів : Львівська національна наукова Бібліотека України імені В. Стефаника НАН України, 2023. 363 c.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Блавацький, Володимир Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блавацький, Володимир Іванович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.07.2025