Антрепренер

Антрепренéр (фр. еntrepreneur — підприємець, фр. entreprendre — розпочинати, братися) — власник чи орендар трупи, театру, цирку тощо; організатор видовищних заходів.

Перші антрепренери з’явилися завдяки виникненню професійних акторських труп (16 ст., Франція). Антрепренери працювали як суто на комерційній основі, так і в поєднанні з творчою діяльністю: відомі антрепренери-драматурги (Ж.-Б. Мольєр, Франція), антрепренери-актори (Е. Дузе, Італія; Й.-Ф. Шенеманн, Німеччина), антрепренери-режисери (М. Синельников, М. Собольщиков-Самарін, П. Гайдабуров, усі — Росія).

В Україні першими антрепренерами були поміщики — власники кріпацьких театрів (театри Д. Ширая, А. Іллінського). У 19 столітті в Україні гастролювали трупи: російсько-українські — І. Штейна, Л. Млотковського, К. Зелінського; польські — Лотоцького, П. Рекановського. Мали власні трупи провідні майстри сцени — М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський, О. Бачинський, Й. Стадник та ін. Відомі також трупи Г. Ашкаренка, В. Грицая, І. Сєтова, О. Суходольського, О. Суслова. 1891 організував у м. Києві приватну антрепризу М. Соловцов під назвою «Товариство російських драматичних акторів».

Циркові антрепренери, відомі в Україні, — брати Нікітіни, А. Бергон’є, А. і В. Дурови, П. Крутиков та інші.

1919 за декретом про націоналізацію театрів приватну антрепризу в Радянській Україні було ліквідовано. Водночас на західноукраїнських землях діяльність антрепренерів тривала до 1939 (П. Карабіневич, Б. Сарамага, І. Когутяк та ін.).

У пострадянський час поняття антрепренер повернулось у практику українського театру та цирку на основі багатовікового досвіду європейського та світового менеджменту в царині видовищних заходів (див. Імпресаріо, Продюсер).

Література

  1. Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. Київ : Кий, 1997. 374 с.
  2. Гайдабура В. Театр між Гітлером і Сталіним. Київ : Факт, 2004. 320 с.
  3. Овчаренко Т. Актуальні проблеми менеджменту театральної культури: забуте мистецтво антрепренерів // Культурологічна думка. 2011. Т. 4. № 2. С. 145–149.
  4. Таміліна І. Є. Антрепренери та київська влада (Київська оперна антреприза у 80-і роки XIX століття) // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2013. № 2. С. 128–135.

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Антрепренер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антрепренер (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ