Бернштейніанство

Бернштейніа́нство — поширений в ортодоксальній марксистській (див. Марксизм) політекономії й політичній публіцистиці термін на позначення однієї з течій усередині німецького соціал-демократичного руху наприкінці 19 — на початку 20 ст.

Історична довідка

Назву утворено від прізвища Е. Бернштейна. Супротивники цієї течії розглядали бернштейніанство як прояв ревізіонізму.

Перші прояви перегляду основних положень марксизму у статтях Е. Бернштейна з’явилися на початку 1890-х. У цей час він був одним з основних співавторів «Ерфуртської програми» Німецької соціал-демократичної партії. Проте питання про те, наскільки окремі неортодоксальні положення програми (зокрема відмова від боротьби за диктатуру пролетаріату) належать саме Е. Бернштейну, залишаються дискусійними. Остаточне формування його поглядів, які розцінювали як ревізіоністські, припало на середину 1890-х. Просування їх серед активу Німецької соціал-демократичної партії датують початком 20 ст., після повернення Е. Бернштейна до Німеччини (1901), обрання до Рейхстагу (1902) і початку активної співпраці в журналі «Соціалістичний місячник» (нім. «Sozialistische Monatshefte», з 1902).

Бернштейніанство сформувалося в умовах покращення загальної економічної ситуації в Європі в останні два десятиліття перед Першою світовою війною, зростання добробуту кваліфікованих робітників і дрібної інтелігенції та лібералізації виборчого законодавства в багатьох країнах Європи, зокрема зменшення або скасування майнового цензу для виборців і, відповідно, зростання представництва соціалістичних партій (як марксистських, так і немарксистських) у виборних органах. За цих умов перспективи революційних змін видавалися все менш реальними. У багатьох діячів соціал-демократичного руху сформувалося уявлення про можливість еволюції капіталістичного суспільного ладу й переходу до соціалізму через запровадження соціальних реформ.

Основні ідеї

Основні ідеї бернштейніанства полягали у просуванні співпраці між представниками різних класів суспільства у виборних органах влади з метою здійснення соціальних реформ, відмові від насильницьких революційних дій тощо.

Бернштейніанство сформувалося всередині Німецької соціал-демократичної партії. Набуло поширення в різних партіях Другого інтернаціоналу. У наступні десятиліття воно залишалося неінституціоналізованою ідейною течією всередині соціал-демократичного руху. Попри конфлікт щодо принципових питань партійної ідеології між Е. Бернштейном та іншими лідерами німецької соціал-демократії, він до смерті залишався членом Німецької соціал-демократичної партії і до 1928 (з перервами 1907–1912 і 1918–1920) представляв її у Рейхстазі. Висловлювані окремими діячами пропозиції виключення Е. Бернштейна з партії серйозно не обговорювали.

Ідеї Е. Бернштейна не стали панівними в німецькій соціал-демократії, однак їх поділяла низка її впливових діячів, зокрема лідер баварської організації Соціал-демократичної партії Німеччини Г. Фольмар (1850–1922; Німеччина).

Бернштейніанство в Російській імперії та Європі

Марксистські ідеологи й публіцисти у Російській імперії сприймали бернштейніанство як загрозу цілісності соціал-демократичного руху й активно полемізували з ним, використовуючи на позначення супротивників терміни, які в тогочасній соціал-демократичній термінології сприймали як образливі («соціал-реформізм», «соціал-згодництво», «ревізіонізм»). Авторами різких виступів проти бернштейніанства були В. Ленін, Г. Плеханов та інші. Попри це, праці Е. Бернштейна в російських перекладах набули значного поширення як у Російській імперії (зокрема на українських землях), так і серед російської еміграції за кордоном.

В ортодоксальній марксистській думці набула поширення теза про вплив бернштейніанства на зміну програмних засад та політичної тактики соціалістичних і соціал-демократичних партій Європи у 1920-ті, зокрема на лейбористів (див. Лейборизм) у Великій Британії й колишніх британських домініонах. Це недооцінює можливість самостійного розвитку аналогічних до поглядів Е. Бернштейна ідей під впливом соціально-політичних умов кожної окремої країни, а також чинник протистояння між партіями-членами Другого інтернаціоналу, з одного боку, й об’єднаними в Комуністичному інтернаціоналі комуністичними партіями — з іншого.

Література

1. Steger M. B. The Quest for Evolutionary Socialism: Eduard Bernstein and Social Democracy. Cambridge : Cambridge University Press, 1997. 287 p.
2. Löwe T. Der Politiker Eduard Bernstein. Eine Untersuchung zu seinem politischen Wirken in der Frühphase der Weimarer Republik 1918–1924. Bonn : Historisches Forschungszentrum, 2000. 157 p.
3. Ostrowski M. S. Eduard Bernstein and the Lessons of the German Revolution // The German Revolution and Political Theory / Ed. by J. Muldoon, G. Kets. Cham : Palgrave Macmillan, 2019. P. 137–158.

Автор ВУЕ

С. І. Гірік

Покликання на цю статтю: Гірік С. І. Бернштейніанство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернштейніанство (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 25.07.2024