Бенедикт XI

Бенедикт ХІ. Худ. Томмазо да Модена, фреска, 1352

Бенеди́кт ХІ [Венедикт ХІ; лат. Benedictus ХІ; світське ім’я — Нікколо ді Боккасіо (італ. Niccolò di Boccassio); 1240, м. Тревізо, тепер Італія — 07.07.1304, м. Перуджа, тепер Італія] — церковний діяч, Папа Римський у 22.10.1303 — 07.07.1304, беатифікований Католицькою церквою.

Бенедикт XI (Benedictus ХІ)
Справжнє ім’я	Нікколо ді Боккасіо
Народження	1240
Місце народження	Тревізо
Смерть	07.07.1304
Місце смерті	Перуджа
Напрями діяльності	церковне управління
Традиція/школа	католицизм

Життєпис

Походив з незаможної родини нотаріуса. Здобув освіту завдяки матеріальній підтримці дядька — священника в м. Тревізо. У віці 14 р. вступив до ордену домініканців. Вивчав богослов’я та філософію у Венеції й Мілані.

З 1268 викладав у домініканських школах міст Тревізо, Венеції, Генуї. Дійшли його твори, написані під час викладацької діяльності (зокрема, коментарі до Євангелія від Матвія, Псалмів, Книги Йова тощо), а також збірник проповідей.

1286 призначений провінціалом Ломбардії, 1296 став генеральним магістром ордена домініканців. Того ж року видав укази, що забороняли домініканцям публічні обговорення законності обрання папи Боніфація VIII.

1298 висвячений на кардинала-пресвітера, 1300 — на кардинала-єпископа Остії. Як папський легат, виконував місії у Фландрії, Польщі, Угорщині, Хорватії, Сербії тощо.

Виявив мужність і відданість папі Боніфацію VIII під час нападу французького загону на чолі з Гійомом Ногаре та італійського війська під проводом Ск’ярро Колонни на резиденцію в м. Ананьї.

Понтифікат

Надгробок Бенедикта ХІ, собор Сан-Доменіко, м. Перуджа, Італія

Понтифікат почався у складних політичних обставинах через запеклий конфлікт попередника і короля Філіппа IV Вродливого. Після обрання папою Бенедикт XI скасував анафему Філіппу IV і визначився з профранцузькою орієнтацією зовнішньої політики. Разом з тим не пробачив учасникам трагічних для Боніфація VIII подій в м. Ананьї, 07.06.1304 відлучив від церкви Гійома Ногаре та Ск’ярро Колонну.

Невдоволення римлян проти Бенедикта ХІ, підбурюване римськими кланами, змусило папу перенести резиденцію до м. Перуджі. Намагався примирити ворогуючі партії гвельфів і гібелінів; підтримував чернечі ордени, особливо орден домініканців. За його наказом розпочато будівництво грандіозної церкви Сан-Ніколо у м. Тревізо.

Помер після 8 місяців понтифікату. Попри відсутність прямих доказів, стійкою є версія про отруєння папи агентами Гійома Ногаре. Похований у соборі Сан-Доменіко в м. Перуджі.

Наступник (папа Климент V) переніс папську резиденцію до м. Авіньйона, чим започаткував період т. з. авіньйонського полонення пап.

Бенедикт ХІ був зарахований до чину блаженних папою Климентом ХІІ у 1736. Пам’ять вшановують 7 липня.

Література

Rendina С. I Papi. Storia e segreti. Roma : Newton & Compton, 1983. 863 р.
Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000.
Mann H. K. The Lives of the Рopes in the Early Middle Ages : in 18 vol. London : Forgotten Books, 2018.