Анафема

Анáфема (грец. ἀνάϑεμα — відлучення, прокляття, від ἀνατίϑημι — накладати, з ἀνα… — на.. і τίϑημι — ставити, класти) — багатозначний термін:

1) Відсторонення вірянина від семи таїнств Церкви за протиставлення себе церковному вченню та способу життя, а також рекомендація вірним уникати контактів із цією людиною.

Уперше слово «анафема» в значенні «церковна кара» вжито в офіційних канонах помісного Ельвірського Собору на поч. 4 ст. н. е., а формула «нехай буде анафема» бере початок із документів Гангрського Собору (близько 340).

Анафему насамперед накладають на єретиків, але їй піддають і за менші провини (розпусту, злодійство тощо). Розрізняють «велике», публічне відлучення та «мале» — тимчасове виключення з громади за провину, меншу за єресь; останнє не вимагає соборного рішення та проголошення.

Виділяють такі щаблі анафеми:

  • відлучення від таїнств;
  • заборона на участь у спільних молитвах і духовне спілкування з вірними;
  • повне вилучення з життя громади.

Слово «анафема» зберігає традиційний зміст виключно в межах церковної культури.

2) Публічне зречення вірянами своїх помилок.

3) Переносно — прокльон.

Література

  1. Анафема: История и XX век / Сост. П. Паламарчук. Москва : Издательство Сретенского монастыря, 1998. 430 с.
  2. Skowronek M. Remarks on the Anathemas in the Palaea Historica // Studia Ceranea. 2013. № 3. P. 131–144.
  3. Понікаровська Н. А. Віддані анафемі в контексті вивчення уявлень про категорію заложних в українській народній культурі // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2015. Вип. 21. Т. 2. С. 182–186.
  4. Кураев А. В. Дары и анафемы. Что христианство принесло в мир? 5-е изд. Москва : Проспект, 2017. 432 с.

Див. також

Відлучення від церкви

Автор ВУЕ

С. Д. Абрамович


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Абрамович С. Д. Анафема // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анафема (дата звернення: 21.02.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.01.2020

Покликання на статтю