Балхаш

Супутниковий знімок оз. Балхаш

Балхаш

Прісне/солоне прісне/солоне
Площа (кв.км) 18 200
Об’єм води 105 куб. км
Середня глибина (м) 5,8
Півострови Сариєсик
Острови Басаран, Тасарал
Впадають річки Ілі, Каратал, Аксу, Аягуз
Прибережний очерет на оз. Балхаш
Невеликі острови на оз. Балхаш
Вид з озера на Балхаський гірничо-металургійний комбінат

Балха́ш — безстічне озеро в східній частини Казахстану, одне з найбільших в Азії.

Географічне положення

Розташоване в Балхаш-Алакольській улоговині.

Характеристика

Загальні відомості

За умови багаторічного рівня водної поверхні 342 м площа озера становить 18,2 тис. км2, довжина — 614 км, середня ширина — 30 км, максимальна — 70 км. Об’єм водної маси — 105 км3. Середня глибина — 5,8 м, найбільша — 26,5 м.

Походження

Балхашська улоговина входить до Джунгарської системи розломів, продовженням якої є западини з озерами Алаколь, Сасикколь, Жаланашколь, Ебі-Нур та іншими. Формування системи було зумовлено розвитком скидних дислокацій, які перетворили її на складний ступінчастий грабен. У його провалах уже в юрському періоді (див. Юрський період і юрська система) існували озера. Оформлення Балхаш-Алакольськой озерної системи як самостійної западини почалося в кінці неогену, завершилося за альпійського орогенезу (див. Альпійська складчастість).

Берегова лінія

Південні берега низовинні, піщані, покриті густими заростями очерету, північні — високі та скелясті, особливо в тих місцях, де близько підходять відроги Казахського дрібносопковика.

Берегова лінія досить звивиста, розчленована численними півостровами і мілководними затоками. Далеко в озеро вдається півострів Сариєсик та розділяє його на західну і східну частини, з’єднані вузькою протокою Узинарал 6 м завглибшки. Є 43 острови загальною площею 66 км2, найбільші з них — Басарал і Тасарал.

Гідрологічний і гідрохімічний режим

Середній багаторічний приплив води до Балхашу становить 15 км3, понад 80 % надходить у західну частину зі стоком р. Ілі. На сході в нього впадають невеликі річки Каратал, Аксу, Лепси та Аягуз.

Розміри озера значно варіюють через коливання рівня води (максимальна амплітуда — 14 м).

Зазвичай замерзає наприкінці листопада, скресає в середині квітня.

Характерна порівняно низька мінералізація води (середнє значення — близько 2,9 г/дм3). На заході вода прісна (0,7 г/дм3), більш каламутна (прозорість до 1 м), на сході — солонувата (3,5–6,5 г/дм3) і прозоріша (до 5,5 м).

Клімат

Клімат різко континентальний, пустельний.

Середня температура повітря січня — –8 °С, липня — +24 °С. Температура води в поверхневому шарі змінюється від 0 °С у грудні до +28 °С у липні.

Кількість атмосферних опадів — 150–250 мм на рік.

Упродовж року переважають вітри північно-східних і східних напрямків, що зумовлюють сильне хвилювання та інтенсивні згінно-нагінні явища.

Рослинний і тваринний світ

Фітопланктон представлений численними видами водоростей (домінують діатомові водорості), зоопланктон — коловертками, веслоногими раками й найпростішими.

В озері мешкає 21 вид риб, з ендеміків — окунь балхаський, маринка балхаська та інші, решта акліматизовані (сазан, лин, лящ, карась, судак, сом та інші).

Балхаш входить до ареалу баклана великого, білої чаплі тощо.

Екологічні проблеми

Унаслідок скорочення річкового стоку, забір води з транскордонної р. Ілі в Китаї тощо спостерігається обміління (особливо в західній частині) та деградація озера. Відзначають також опустелювання.

На екології позначаються викиди Балхаського гірничо-металургійного комбінату. Відбувається забруднення важкими металами (мідь, цинк, свинець).

Значення

Воду використовують для питного та промислового водопостачання. Розвинене рибальство. Здійснюється регулярне судноплавство, перевезення риби, транспортування мінерально-будівельних матеріалів і продукції сільського господарства. Загальна протяжність водних шляхів становить 978 км, тривалість навігації — 210 діб.

На північному березі розташоване м. Балхаш, де діє Балхаський гірничо-металургійний комбінат.

Додатково

Через розвиток зрошуваного землеробства і створення 1970 Капчагайського водосховища на р. Ілі йонний стік річок значно збільшився. Це призвело до зростання середньої мінералізації води, зокрема влітку вона вища на 20–30 %.

Відзначають пересичення гідрокарбонатами. Унаслідок інтенсивного осадження карбонатів кальцію (біля східного узбережжя також магнію), зі зростанням мінералізації води сольовий склад трансформується, відбувається накопичення сульфатів і хлоридів натрію.

Література

  1. Тарасов М. Н. Гидрохимия озера Балхаш. Москва : Академия наук СССР, 1961. 233 с.
  2. Абросов В. Н. Озеро Балхаш. Ленинград : Наука, 1973. 180 с.
  3. Дерибизова С. Б., Соколов А. А., Цыценко К. В. и др. Гидрологические и водохозяйственные аспекты Или-Балхашской проблемы / Под ред. А. А. Соколова. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1989. 310 с.
  4. Проблемы гидроэкологической устойчивости в бассейне озера Балхаш / Под ред. А. Б. Самаковой. Алматы : Каганат, 2003. 584 с.
  5. Kezer K., Matsuyama H. Decrease of River Run off in the Lake Balkhash basin in Central Asia // Hydrological Processes. 2006. Vol. 20. Is. 6. P. 1407–1423.
  6. Турсунов Э. А., Мадибеков А. С., Кулебаев К. М. Современные морфометрические характеристики оз. Балхаш // Ученые записки Российского государственного гидрометеорологического университета. 2014. № 34. С. 43–47.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Балхаш // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балхаш (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.10.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ