Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Дзеркальний телескоп АЗТ-8 (діаметр дзеркала 70 см), встановлений на спостережній станції обсерваторії в с. Лісниках

Астрономі́чна обсервато́рія Ки́ївського націона́льного університе́ту і́мені Тара́са Шевче́нка — науково-дослідна установа, що здійснює спостереження за астрономічними об’єктами; розташована у м. Києві. Одна з найстаріших астрономічних обсерваторій (АО) України.

Історична довідка

АО заснована 1845. Дата заснування пов’язана із закінченням будівництва головного корпусу обсерваторії (архітектор В. Беретті) та введенням його в експлуатацію. Будівництво обсерваторії розпочалось 1842 і завершилось у лютому 1845.

Як структурний підрозділ університету обсерваторія існує з 1835.

Першим директором АО 1837 призначено В. Федорова. 1838 за його клопотанням облаштовано астрономічний кабінет, де розміщено астрономічні годинники, хронометри, 9-дюймовий рефрактор Фраунгофера, меридіанне коло, великий пасажний інструмент, зоряні карти, глобуси, таблиці, бібліотеку (30 тис. томів унікальних видань).

1855 на посаду директора АО обрано астронома та геодезиста професора А. Шидловського (1818–1892). Під його керівництвом здійснено реконструкцію обсерваторії, зведено нову башту рефрактора у південно-західній частині території замість старої на будинку обсерваторії. До кінця 1862 рефрактор став найважливішим інструментом, придатним для серйозної наукової роботи.

1870 директором АО було обрано астронома М. Хандрикова (1837–1915). За його ініціативою замовлено у Німеччині меридіанне коло. Із цим інструментом протягом сторіччя пов’язані спостереження зір для створення високоточної системи координат на небі, особливо інтенсивні у 1870–1880-х. Вони стали внеском української астрономії у створення астрономічної системи координат.

1897 професором астрономії та геодезії, а 1901 і завідувачем АО став Р. Фогель (1859–1920). У 1920–1923 тимчасово керівництво АО було покладено на М. Диченка (1863–1932), а 1923 директором АО та завідувачем кафедри астрономії призначено С. Чорного (1874–1956). Як і М. Хандриков та Р. Фогель, він займався питаннями теоретичної астрономії. С. Чорним організовано нові для АО регулярні спостереження сонячних плям і факелів, дослідження змінних зір.

1939, незадовго до початку Другої світової війни, АО та кафедру астрономії очолив професор С. Всехсвятський, з іменем якого повязано початок систематичних широкопланових досліджень в напрямку кометної, сонячної та сонячно-земної фізики. Обійнявши посаду директора обсерваторії, С. Всехсвятський взявся за пошуки можливостей зміцнення її матеріальної бази та розвитку наукової роботи. Істотно збільшилася (з чотирьох до тринадцяти) кількість працівників АО. Серед науковців, запрошених на роботу в АО: професор Д. Пясковський (1891–1970), Є. Земанек (Боженова; 1921–1995), професор А. Яковкін (1887–1974), В. Конопльова (1919–2001), О. Богородський (1907–1984). Наукова робота велася за трьома основними напрямками: визначення положень зір з меридіанних спостережень, вивчення фізичних процесів у сонячній атмосфері та механізмів їх впливу на геофізичні явища, дослідження малих тіл Сонячної системи, зокрема, комет як індикаторів сонячної активності.

Друга світова війна порушила роботу АО. Улітку 1941 майже весь чоловічий склад працівників було мобілізовано. Основне наукове устаткування евакуйовано до м. Уфи, а потім — до м. Свердловська (тепер м. Єкатеринбург, РФ), де С. Всехсвятський організував роботу невеликого колективу АО за програмою Служби Сонця.

У м. Києві залишилося кілька працівників, непридатних для служби у війську. Уповноваженим Астрономічної обсерваторії у м. Києві був професор Ю. Соколов (1896–1971). У лютому 1942 АО було передано у відання Кліматологічного інституту, що виконував роботи для Німецьких військово-повітряних сил. Восени 1943 німецька окупаційна влада наказала евакуювати устаткування АО на захід. Прислані контейнери для бібліотеки та наукового обладнання співробітники заповнили брухтом та мотлохом, а самі працівники розійшлися. Таким чином вдалося врятувати унікальні інструменти та бібліотеку зі старовинними виданнями. Після звільнення м. Києва обсерваторія на чолі з С. Всехсвятським повернулася з евакуації.

На початку 1945 широко відзначено сторічний ювілей АО.

Після створення Головної Астрономічної обсерваторії АН УРСР частина кваліфікованих працівників університетської обсерваторії перейшла на роботу до неї.

Упродовж 1953–1972 АО очолював О. Богородський (1907–1984), який зосередив свою увагу на зміцненні її інструментальної бази та підвищенні теоретичного рівня робіт.

У 1952–1954 силами співробітників обсерваторії створено дифракційний спектрограф, що дозволило розпочати спектральні дослідження активних сонячних утворень і створило умови для виконання низки цікавих спостережних і теоретичних робіт з фізики Сонця.

Протягом 1956–1957 АО активно готувалася до участі у Міжнародному геофізичному році. У цей час збудовано дві заміські спостережні бази обсерваторії (с. Трипілля, с. Лісники, обидва Київської області), замовлено апаратуру, розроблено методику та підготовлено спеціалістів для проведення спостережень. З 1957 співробітники обсерваторії та радіофізичного факультету розпочали фотографічні та радіолокаційні спостереження метеорів. Ці роботи стали початком нового наукового напрямку в університеті, який успішно розроблявся протягом багатьох років. АО придбала новий фотосферно-хромосферний телескоп АФР-2, завдяки чому змогла стати однією з базових станцій Служби Сонця СРСР. Був модернізований також один з основних інструментів обсерваторії — меридіанне коло, внаслідок чого результати спостережень на ньому стали основою кількох каталогів положень зір.

1957 при АО створено станцію візуальних спостережень штучних супутників Землі, яка понад 30 років забезпечувала ефемеридну службу. Співробітники обсерваторії під керівництвом О. Осіпова (1920–2004) проводили фотографічні, фотометричні спостереження супутників за міжнародними та загальносоюзними програмами. Від 1963 АО організувала спостереження дотичних покрить зір Місяцем в експедиційних умовах.

1972 директором обсерваторії було призначено Героя Радянського Союзу П. Романчука (1921–2008). Він доклав значних зусиль для розвитку нових наукових напрямків і зміцнення матеріальної бази обсерваторії. За його ініціативи отримано фінансування робіт з прогнозування сонячної активності й створено науково-дослідну групу з цього напрямку. 1977 завершено будівництво нової спостережної станції в с. Пилиповичі Київ. обл. У 1970-х на спостережній станції в с. Лісники встановлено два рефлектори АЗТ-8 та АЗТ-14, на яких, в основному, велися спостереження малих тіл Сонячної системи.

Наприкінці 1987 на посаду директора призначено В. Тельнюка-Адамчука (1936–2003), фахівця в галузі фундаментальної астрометрії. У цей час заново опрацьовані меридіанні спостереження Фабриціуса та створено зведений каталог положень та власних рухів 520 близполюсних зір, була закінчена міжнародна робота київських астрономів з об’єднання каталогів програми «Яскраві зорі» у Зведений каталог положень та власних рухів 5115 яскравих зір всього неба у системі П’ятого фундаментального каталогу (FK5).

2001 директором АО обрано професора Б. Гнатика (нар. 1952). Відтоді започатковано новий науковий напрямок — астрофізика високих енергій.

Наприкінці 2008 директором АО обрано кандидата фізико-математичних наук В. Єфіменка.

Характеристика

Структура

У складі обсерваторії функціонують:

  • відділ астрофізики;
  • сектор астрометрії малих тіл Сонячної системи;
  • відділ фізики Сонця і сонячно-земних зв’язків;
  • спостережні станції;
  • наукова бібліотека;
  • Астрономічний музей.

Основні напрямки наукових досліджень

У 1990-х сформувались наукові напрямки, а відповідно до них і структура обсерваторії, які залишаються стабільними і на початку 21 століття: фундаментальна астрометрія та малі тіла сонячної системи; астрофізика; сонячна активність і сонячно-земні зв’язки.

Науковцями обсерваторії та кафедри астрономії проведені ґрунтовні дослідження оптичних характеристик земної атмосфери, зумовлених аерозолем, та вмісту, динаміки й характеристик аерозольних частинок у атмосфері над м. Києвом, а пізніше й над іншими регіонами України.

З 1996 інтенсивно проводяться геофізичні дослідження на українській антарктичній станції Академік Вернадський.

До основних наукових здобутків астрономів університету слід, насамперед, віднести:

  • створення десятків позиційних каталогів, зокрема сучасних високоточних каталогів координат позагалактичних радіоджерел;
  • проведення високоякісних спостережень сонячної корони;
  • розробку концепції динамічної корони Сонця;
  • обґрунтовання гіпотези про наявність у Юпітера пилових кілець;
  • проведення досліджень закономірностей сонячної циклічності та сонячно-земних звязків;
  • дослідження природи глобального та локального геліомагнетизму;
  • вивчення статистичних закономірностей виникнення та еволюції активних явищ на Сонці;
  • участь у наземному забезпеченні космічних місій до Галлея комети (ВЕГА) та до Марса (Фобос);
  • відкриття двох комет;
  • розробку та виготовлення приладів, що працювали на борту космічних апаратів серії «Інтеркосмос», «Метеор»;
  • дослідження фізичних процесів в полярних сяйвах та іоносфері Землі.

Міжнародна співпраця

Від 2006 в рамках проекту «Створення та підтримка комп’ютерного центру обробки даних супутникових спостережень місії «ІНТЕГРАЛ», спільно з кафедрою астрономії, кафедрою квантової теорії поля фізичного факультету університету, Інститутом теоретичної фізики НАНУ, Женевською обсерваторією та Науковий центр даних «ІНТЕГРАЛ» (INTEGRAL Science Data Center; Швейцарія) створено Віртуальну рентгенівську й гамма-обсерваторію (ВІРГО-обсерваторію), яка забезпечує доступ до сучасних спостережень космічних рентгенівських та гама-телескопів і відкриває можливість використання даних космічних місій для наукових досліджень в галузі космомікрофізики, астрофізики.

АО брала участь у реалізації наукового проекту Європейського космічного агентства — запуску космічного апарату «Розетта» до Чурюмова — Герасименко комети (2004).

Університет виступив ініціатором та організатором приєднання України до Міжнародної наукової програми Масив Черенковських телескопів, СТА (Cherenkov Teleskop Array, СTA), АО університету є одним із трьох членів Українського консорціуму в ній (2015 Україну прийняли дійсним членом до складу міжнародного консорціуму СТА). Проект СТА винятково важливий для розвитку не тільки астрофізики високих енергій, а й фізики фундаментальних взаємодій.

Видавнича діяльність

АО видає журнал «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія» (заснований 1958). У часописі публікуються результати досліджень з астрофізики та космології, астрометрії, небесної механіки, фізики верхньої атмосфери.

Нагороди

За роботу «Будова та еволюція Всесвіту на галактичних та космологічних масштабах, прихована маса і темна енергія: теоретичні моделі та спостережні результати» у складі авторського колективу астрофізиків професор В. Жданов удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки (2014).

Література

  1. Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 150 років. Київ : ВПЦ «Київський університет», 1995. 320 с.
  2. Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 160 років. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2005. 260 с.
  3. Салата С. А. До питання історії створення комплексу «Астрономічна обсерваторія Київського університету св. Володимира» // Праці Центру пам'яткознавства. 2013. Вип. 24. С. 256–266.
  4. Колесник В. Ф., Казакевич Г. М., Сокирко О. Г. та ін. Історія Київського університету : у 2 т. / За ред. Л. В. Губерського, І. К. Патриляка, В. Ф. Колесника та ін. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. Т. 1. 716 с.

Автор ВУЕ

В. М. Єфіменко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Єфіменко В. М. Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
11.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ