Асклепійон

Асклепійон. Руїни святилища (4 ст. до н. е.) в давньому Косі

Асклепійóн (Асклепіон; грец. Ἀσϰληπιεῖον) — святилище, присвячене богові Асклепію, що сполучало релігійно-культові й лікувальні функції.

Перші Асклепійони споруджені у Стародавній Греції — у містах Трицці (тепер м. Трикала, Фессалія), Епідаврі (Пелопоннес), на о. Косі упродовж
7–4 ст. до н. е.

Святилища часто улаштовували у затишних природних місцинах, з цілющим повітрям (хвойні дерева), мінеральними джерелами і т. п. Найвеличнішим з-поміж них було Асклепія святилище в Епідаврі. У центрі були розташовані храм Асклепія (4 ст. до н. е), а також храми Гігієї, Артеміди, Афродіти, Феміди та Аполлона. Cпоруджено спеціальне місце для пожертв — жертовник і круглий храм (Толос), збудований Поліктетом Молодшим у 4 ст. до н. е. Під будівлею храму функціонували 3 басейни з цілющою мінеральною водою. На території Асклепійона були бібліотека, гімнаcій, стадіон, лазня, театр. На брамі викарбувано напис: «В ім’я богів, смерті сюди вхід заборонений!». Усю територію прикрашали величні статуї та пам’ятники, а також кам’яні стели з вирізьбленими випадками зцілення хворих.

Характерною рисою практики лікування був «храмовий сон» — побутувала думка, що усі, хто хотів зцілитися, отримували у святилищі від Асклепія сни, які допомагали їм повернути здоров’я. Або ж чекали зцілення від самого бога. Суворо дотримувалися чистоти та гігієни. Лише чиста людина могла здійснювати жертвоприношення. На знак подяки за одужання виготовляли з коштовних металів, мармуру або теракоти зцілені частини тіла й приносили до храму (див. Вотивні дари).

В Асклепійонах могли служити лише ті, хто склав священну обітницю і став членом братства асклепіадів («нащадків» Асклепія). Обов’язком жерців було складання таблиць, де фіксувався перебіг хвороби та вжиті заходи з лікування.

Тут поєднували магічні, природні та психотерапевтичні методи, навіювання, ванни, прогулянки, дієту, тлумачили сни. Так, в Асклепійоні м. Пергама (тепер м. Баргама, Туреччина), де навчався й Гален, одним із методів було проходження через підземний тунель-криптопортик, 80 м завдовжки, супроводжуване заспокійливим дзюрчанням води, звуками флейти та шепотінням жерців.

Асклепійони відіграли помітну роль у розвитку медицини в античному світі. Через них до традиції давньогрецької медичної науки були залучені й римляни.

Література

  1. Barnes J. Hellenistic Philosophy and Science // The Oxford History of the Classical World / Ed. by J. Boardman, J. Griffin, O. Murray. Oxford : Oxford University Press, 1986. 892 p.
  2. Conrad L. I. еt al. The Western Medical Tradition: 800 BC to AD 1800. Cambridge : Cambridge University Press, 1995. 572 р.
  3. Horstmanshoff H.F.J., Stol M., Tilburg C. R. Van. Magic and Rationality in Ancient Near Eastern and Graeco-Roman Medicine. Leiden : Brill, 2004. 407 р.
  4. Nutton V. Ancient Medicine. London; New York : Routledge, 2013. 488 p.
  5. Longrigg J. Greek Rational Medicine: Philosophy and Medicine from Alcmæon to the Alexandrians. 2nd ed. London : Routledge, 2013. 306 p.
  6. Білоус В. І., Білоус В. В. Історія медицини і лікувального мистецтва. Чернівці : ІВЦ «Місто», 2019. 284 с.

Автор ВУЕ

М. В. Мандрик-Мельничук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мандрик-Мельничук М. В. Асклепійон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асклепійон (дата звернення: 30.07.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ