Аси

Бог Одін - батько більшості асів, 18 ст.

А́си (давньоісл. мн. æsir, від áss або о́ss — бог) — у германо-скандинавській міфології — основний пантеон богів-воїнів на чолі з Одіном, батьком більшості асів.

Зміст

1 Етимологія
2 У міфології
3 Додатково
4 Джерела
5 Література
6 Автор ВУЕ

Етимологія

За поширеною версією, термін має праіндоєвропейські корені; споріднений із санскритським «асура» й авестійським «ахура» (див. Асури; в різних східних релігіях терміни вживаються на позначення як богів, так і демонів).

Поняття у множині стосується багатьох богів, в однині — асоціюється або з Одіном (якого «Молодша Едда» іноді називає просто «Ас»), або, найчастіше, з Тором («Аса-Тором» — Тором з роду асів). Лишається непроясненим, кого з двох персонажів тексти іменують «Асабраґ» (букв. «кращим з асів») та кого з них називають «всемогутнім асом».

У міфології

За переказами, аси мешкали у небесному місті-фортеці Асґарді («дворі асів») — вищому з 9-ти світів давньоскандинавської космології. Був з’єднаний зі світом людей (Мідґардом) через райдужний міст — Біврьост, або Асбру («міст асів»). Окрім Одіна, до асів відносили Тора, Бальдра, Бурі, Валі, Локі, Геймдаля, Браґі, Відара, Хеда тощо. Серед пантеону були й богині.

Аси втілювали владу і військову звитягу, силу й красу. Зберігали вічну молодість завдяки чарівним змолоджувальним яблукам асині Ідун, але не володіли безсмертям. Асів можна було вбити (відповідно до скандинавської есхатології, це мусить статися в день Рагнароку).

В давнину начебто воювали з іншим кланом богів — ванами (божествами землеробства й родючості), але згодом уклали мир, який утвердив домінування асів, обмінялися заручниками (до ванів були направлені аси Хенір і Мімір, а в Асґард від ванів — Фрейя, Фрейр, Ньйорд, Квасір), укладали змішані шлюбні союзи.

Окрім ванів, аси протиставлені й іншим міфологічним персонажам: карликам (цвергам); велетням (йотунам); жіночим божествам [дисам, дівам-воїтелькам (валькіріям), чарівницям-норнам]. У «Старшій Едді» аси і вани протиставлені духам (альвам), які посідали нижчий щабель ієрархії.

У деяких міфологічних джерелах термін «аси» використовується в ширшому значенні — для позначення богів назагал. У міфі про створення світу асам і ванам приписані спільні корені, у міфологічній поезії обидва клани фігурують поряд і мають спільну визначену долю.

Додатково

Лексичний елемент «ас» міститься в багатьох скандинавських топонімах: напр., Асперг, Асаралль, Ослунд — подібні назви відносять не до конкретного божества, а до богів у цілому.
Ісландський скальд, міфограф, історик і політичний діяч Сноррі Стурлусон (1178–1241), розвиваючи ідеї евгемеризму, висловив версію, що аси прийшли з терен Азії, де і знаходився Асґард, а самий термін виводив від «Ásiámenn» — мешканці Азії, азійці. Таке тлумачення зберігало популярність до кін. 17 ст. Визнане прикладом середньовічних домислів, які не розкривають витоки скандинавської міфології, а побудовані на фонетичній схожості назв.

Джерела

Старша Едда / Пер. з з давньоісл. В. Кривоноса. Київ : Видавництво Жупанського, 2020. 496 с.

Література

Turville-Petre Е. О. G. Myth and Religion of the North: The Religion of Ancient Scandinavia. Westport : Greenwood Press, 1975. 340 р.
Davidson H. R. E. Myths and Symbols in Pagan Europe: Early Scandinavian and Celtic Religions. Syracuse : Syracuse University Press, 1988. 280 р.
DuBois T. A. Nordic Religions in the Viking Age. Philadelphia : University of Pennsylvania Press, 1999. 271 р.
Ґейман Н. Скандинавська міфологія / Пер. з англ. М. Бакалова. Київ : КМ-Букс, 2021. 256 с.